Розділ «3. ТЕРИТОРІЯ В КРАЇНОЗНАВСТВІ»

Демографічні особливості території характеризують кількісний та якісний склад і структуру населення території. Загалом це демографічна ситуація: кількість населення, його динаміка, природний рух (народжуваність, смертність, природний приріст), віковий і статевий склад, міграції. Особливо важливим для характеристики демографічної ситуації є визначення типу відтворення населення. Уваги заслуговує характеристика міграційних процесів. Якщо територія втрачає населення внаслідок переважання еміграції над імміграцією, це свідчить про її демографічні і соціальні негаразди. Коли ж населення зменшується внаслідок переважання смертності над народжуваністю, то це є свідченням глибокої системної кризи території.

Соціальні властивості території тісно пов'язані з демографічними та економічними. Вони характеризуються розподілом населення на суспільні групи і прошарки. Особливою соціальною ознакою території є її урбанізованість, яка є результатом урбанізації - соціально-економічного процесу, який полягає у зростанні міських поселень, концентрації населення у них, особливо у великих містах, у поширенні міського способу життя на усю мережу поселень. До соціальних ознак території можна віднести також освіченість і релігійність її населення, а також його національно-етнічний склад. Від особливостей цих характеристик залежить соціальний спокій. Характерною ознакою території є поширеність у ній соціальних негараздів: злочинності, бідності, алкоголізму, захворюваності населення, його безробіття.

До економічних властивостей території належать ступінь і динаміка господарського розвитку. Розрізняють економічно високо-, середньо- і слаборозвинені території. Останнім часом більше уваги привертають депресивні території, де економічна відсталість поєднується із соціальними негараздами, зокрема безробіттям.

Ступінь економічного розвитку, зазвичай, визначається виробництвом валового внутрішнього або валового національного продукту на одну особу. Найвищими у світі ці показники є у Канаді, Швеції, Норвегії, Нідерландах, США, Німеччині, а найнижчими - у країнах третього світу і посткомуністичних країнах. Суттєвою економічною ознакою є насиченість території основним капіталом (засоби виробництва у вартісному вираженні). Відзначають і таку економічну ознаку території, як її інвестиційну привабливість, тобто здатність притягувати капіталовкладення з інших місць, у тому числі з-за кордону. Важливим є також тип економічного розвитку, що дуже залежить від структури господарства, зокрема, від переважання у структурі галузей видобувної чи переробної промисловості, промислового виробництва загалом чи аграрної сфери, сфери послуг чи виробничої.

Економічною характеристикою території є її працересурсний потенціал. Він характеризується насамперед розподілом на людей працездатного і непрацездатного віку.

Серед відношень території найважливіше значення мають: просторові властивості (метричні і топологічні); розташування (у тому числі політико-, економіко- і природно-географічне); функції (економічні, соціальні, рекреаційні, культурні та ін.).

Властивості та відношення території - це її географічний потенціал, тобто здатність задовольняти певні потреби суспільства.

3.2. Склад території країни

Важливою територіальною одиницею в географії є сучасна держава. Саме в межах державних кордонів територіально поєднані всі структури країни та управління, завдяки чому забезпечується цілісність територіальної організації продуктивних сил і суспільства. Країни можна порівнювати за статистичними показниками, які регулярно публікуються. Водночас використання їх як основних одиниць дослідження і типології викликає практичні труднощі, пов'язані з відмінностями в площі території і чисельності населення країн.

Територія держави (країни) - це визначена на підставі норм міжнародного права частина земної поверхні (суходіл, внутрішні акваторії, повітряний простір над ними), яка перебуває під суверенітетом конкретної держави.

Територія держави становить необхідну, а в більшості випадків і достатню матеріальну операційну базу для самого її виникнення, існування та розвитку. Територія є певною площинною місткістю, яка утримує на собі всі об'єкти держави: від природно-ресурсних до людських домівок. Та й саме зародження держави можливе лише після відокремлення певної території, що є доволі складним процесом. У межах території держави найрізноманітніші об'єкти неминуче об'єднуються і починають діяти як єдиний організм.

З погляду міжнародного права, найважливішими особливостями території держави, або державної території, є її цілісність і недоторканність. Це засадний принцип мирного співіснування народів і держав на міжнародній арені. Міжнародна спільнота визнала недопустимість використання війни як засобу вирішення територіальних суперечок. Держава, територію якої прагне загарбати інша держава (держави), має законне право на її захист усіма можливими засобами. Вона може розраховувати на моральну, матеріальну й правову підтримку світового співтовариства.

До складу державної території входять суша в межах кордонів, води (внутрішні і територіальні) та повітряний простір, що знаходиться над сушею і водами. Державі належать також і надра, розміщені під сухопутною і водною територіями. До складу державної території входять і екстериторіальні елементи: судна, літаки, морські кабелі поза межами власне території держави, території посольств, генеральних консульств, дипломатичних місій і представництв певної держави, на які поширюється її суверенітет.

Суходільна територія держави - це її земна поверхня, не вкрита водою морів та озер, а також острови й архіпелаги у відкритому морі, які належать цій державі, їй підпорядковані також усі земні глибини (надра) від поверхні й до технічно доступних глибин.

Акваторія держави включає всі води внутрішніх річок та озер, заток і проток, якщо ширина останніх не перевищує 24 морські милі. Наприклад, Туреччині належать морські протоки Босфор і

Дарданелли, які з'єднують між собою Чорне та Середземне моря. До акваторії держави також належать води заток, лиманів, бухт, які історично належать тій чи іншій країні, наприклад Бузький чи Дніпровський лимани України. До акваторії (території) держави не включаються територіальні води, які знаходяться на відстані 12 миль від морського узбережжя (лінії відпливу). Однак ця акваторія перебуває під повною юрисдикцією держави, до території якої вона прилягає. Крім того, державі належить і вся товща води територіальних вод та надра під їх дном.

У визначених межах власної території та акваторії держава має виключне право на видобування корисних копалин з надр, товщі води, а також тих, що залягають на морському чи озерному дні. На підставі договору-концесії держава може на певних умовах і на певний термін передавати фізичним або юридичним особам, у тому числі іноземним, права експлуатації власних надр. По завершенні терміну договору чинність концесії припиняється.

Повітряний простір держави - це розташований над її територією та акваторією шар атмосфери (тропосфера, стратосфера й прилегла частина космічного простору). Польоти повітряних об'єктів інших держав над власною територією кожна країна дозволяє спеціальними міжнародними договорами. Держава має право захищати свій повітряний простір у випадку його порушення всіма доступними їй засобами.

Серед найцінніших ділянок території країни - прибережні території, які, крім природних ресурсів, як правило, мають умови для будівництва портів і забезпечення тим самим виходу країни до світового океану, що надає їй геоекономічні і геополітичні переваги.

До складу території держави входять територіальні води. Більшість приморських держав мають територіальні води на відстані від 3 до 12 миль від берега. Після другої світової війни 22 країни, у тому числі латиноамериканські, оголосили встановлення 200-миль-ної зони територіальних вод.