Розділ «ІСПАНІЯ»

Галісія. Галісія розташована вздовж 1200 км Атлантичного узбережжя, на північно-західній околиці півострова. Має багато річок з широкими гирлами, пляжів, гірські системи. Значна частина узбережжя припадає на острівну частину. Майже 30 тис. кв. км. Займає її чотири провінції: А Корунья, Луго, Оуренсе та Понтеведра. З них тільки Оуренсе не має виходу до моря, проте тут розташовані найвищі гори. В провінції Оуренсе розташована посушлива область Байша Лема одна з найбагатших екосистем Галісії. Найгарнішою частиною Оуренсе є Рібейра Сакара (

Священний берег на р. Соль. Тут влаштовують рекреаційно-лікувальні тури. Крім цього, тут розташований Каньйон Сіль найпопулярніша природна атракція всієї Галісії.

Монте Алойя (провінція Понтеверда), розташований біля міста-фортеці Туї, був першим місцем в Галісії, проголошеним природним парком. Звідси туристичні стежки ведуть до гирла р. Ріа Віго та долину р. Лоуро, яка дістала свою назву завдяки знайденому тут золоту. На півночі ця річка утворює лагуни Гандарес де Будіньо, одного з центрів сільського зеленого туризму. Річка Лоуро впадає в Міньо, що є природним кордоном із Португалією.

Міста А Лансада та О. Грове відомі численними БРА-закладами, які лікують туристів своїми мінеральними водами. Галісія провідний бальнеологічний центр країни.

Популярною місцевістю Галісії є туристичний осередок Коста де ла Муерте (Берег Смерті) у провінції А Корунья. Прибережні скелі тут уривчасті, а море ніколи не буває спокійним. Після заходу сонця, коли все ховається у темряві, видно мис Фістерра, який колись вважали кінцем світу.

Однією із справжніх туристичних перлин вважають гірську мережу Сьєрра да Барес, де зустрічаються води Атлантичного океану та Біскай-ської затоки.

Галісійська провінція Луго має найдавніші в Європі евкаліптові гаї це природоохоронна зона Ель Абуело, проте тут проходять оздоровлення та лікування туристи із хворобами дихально-легеневої системи. Висота найвищого евкаліпту 64 м.

Ще одним туристичним осередком провінції Луго є г. Наїн, що оточена пляжами Сан Сібрао, Камгас, Ноіс, Форшан та Фос. Це відомий кліматичний курорт, який останнім часом спеціалізується на спортивному туризмі.

Не менш цікавими є Галісійські Острови, які спеціалізуються на рекреаційних видах туризму (Торалья, Сієс, Омс, Пена Альоєйра та ін.).

Галісія має наступні природні зони:

чотири природних парки (Комплемо Дунар де Коррубедо, Лагунас де Каррегаль, Віман, Монте Алойа);

три природних зони національного значення (Кабо Вілам, Кумбре де Куротінья, Естака де Барес);

пять природних зон, які знаходяться під охороною держави;

чотири заповідника тваринного світу.

Кантабрія. Так іспанці називають прибережну смугу довжиною 510 км, де розташувалися дві області власне Кантабрія з адміністративним центром Сантандер і Астурія з адміністративним центром Овьєдо. Астурія, відбивши в 18 ст. навалу маврів, якийсь час була незалежною. Однак географічно два ці райони нероздільні, тому що між ними й іншою Іспанією пролягають голі, а узимку грунтовно засніжені Кантабрійські гори. У їхніх печерах аматори старожитностей мають можливість помилуватися доісторичними наскельними розписами, створеними близько 20 тис. років тому.

Традиційно в Кантабрії виокремлюють дві великі природні зони:

морську

гірську

В першій, розташованій вздовж лінії узбережжя, мякий клімат та ландшафт, а також високий відсоток заселеності. В гірській, в основному сільській, зоні навпаки уривчасті скелі, більш суворий клімат та мало населення.

Берегова лінія Кантабрії простягається на 110 км. Між узбережжям та внутрішньою зоною розташована долина Кабуерніга з просторим Національним Мисливським Заповідником Саха та його природними парками.