Класифікація та основні породи овець

Основи рослинництва і тваринництва

Породи овець класифікують залежно від конкретних завдань по одній з двох систем: зоологічною або виробничою.

Зоологічна класифікація. Вона побудована не по ознаках відмінностей черепа, як у інших сільськогосподарських тварин, а за формою хвоста і його довжині. Така класифікація пояснюється тим, що на розмірах і формі хвоста в набагато більшому ступені, чим на черепі, відбилися відмінності між групами овець по комплексу біологічних особливостей. Довжина хвоста, згідно даної класифікації, враховується не в абсолютних лінійних величинах, а по тому, чи досягає кінчик хвоста скакальних суглобів або опускається нижче. Форма хвоста характеризується ступенем розвитку жирових відкладень уздовж хвостових хребців і зовнішнім виглядом цих відкладень. Зоологічна класифікація овець була розроблена знаменитим натуралістом Палласом. До неї були внесені деякі зміни німецьким ученим Натузіусом. Згодом ряд доповнень до класифікації Палласа-Натузіуса внесли росіяни учені — спочатку Н. П. Чирвінський, а потім М. Ф. Іванов. По довжині і формі хвоста породи овець розподіляють на наступні п'ять груп. Унаслідок великої мінливості числа хвостових хребців, а також форми і розмірів жирових відкладень на хвості, особливо в процесі породоутворення із застосуванням схрещувань окремих порід, по даній класифікації не завжди можна достатньо чітко встановити різницю між вівцями різних порід, а тим більше між різними помісями. Проте зоологічна класифікація має наукове значення, так-як вона дозволяє судити про ступінь біологічної схожості або відмінності між вівцями різних порід. А це необхідно враховувати в практиці використання порід, при районуванні їх і виборі для схрещувань. Проте в одній і тій же зоологічній групі нерідко опиняються породи, вельми різні по напряму продуктивності. Наприклад, в групу довготонкохвостих овець входять і тонкорунні породи, і м'ясні, і деякі смушкові, і різні інші грубошерстні. Тому для виробничих цілей однієї зоологічної класифікації недостатньо. її доповнюють виробничою (господарською) класифікацією.

Виробнича класифікація відображає напрям продуктивності овець. Розробив її академік М. Ф. Іванов. Пропонуючи дану класифікацію як зручнішу для виробництва, він в той же час відзначав її деяку умовність. Річ у тому, що бувають випадки, коли овець однієї породи в різних місцевостях розводять для різних цілей. Наприклад, овець цигайської породи в Молдавії і особливо в країнах Балканського півострова використовують як молочно-шерстних тварин. Молочна продукція цигайських овець грає там важливу роль в живленні населення. У більшості ж районів України, Ростовській області, в Казахстані цих овець розводять тільки з метою отримання шерсті, м'яса, а молоко їх не має товарного значення і, як правило, не використовується як харчовий продукт. Проте у більшості порід основний напрям продуктивності виражений достатньо чітко. Тому виробнича класифікація успішно застосовується і в даний час з доповненнями і змінами відповідно розвитку вівчарства, створенню нових і вдосконаленню наявних порід. Стосовно сучасних вимог до продукції вівчарства всі породи овець ділять на наступні групи.

Від овець отримують найрізноманітнішу продукцію. Основними видами її є наступні: шерсть; овчини; смушки; шкіри; м'ясо; сало; молоко.

Таким чином, вівчарство можна назвати універсальною галуззю тваринництва. Тому у вівчарстві існує і найбільша спеціалізація порід по характеру продуктивності. При виборі породи для розведення необхідно визначити для себе, якій саме продукції віддається перевага.

При цьому потрібно мати на увазі, що в особистому господарстві вигідно тримати овець тієї породи, яка районує в даній місцевості, оскільки вони добре пристосовані до місцевих умов, витривалі і невибагливі, таких овець легко придбати. Можна також тримати на особистому подвір'ї одних тільки маток, а для злучки використовувати баранів-виробників з крупних господарств, розташованих по сусідству.

Всі породи овець за основною продуктивністю діляться на чотири групи.

1. Тонкорунні вівці, які мають у свою чергу три напрями: шерстний — грозненська порода, ставропольська, сальська, радянський меринос, азербайджанський гірський меринос;

шерстно-м'ясний — асканійська, кавказька, алтайська, забайкальська, красноярська, південно-уральська та інші;

м'ясо-шерстний — прекос, казахський архаромеринос, грузинська тонкорунна жирнохвоста, в'ятська, дагестанська гірська.

• 2. Напівтонкорунні вівці: шерстно-м'ясний — цигайська порода; м'ясо-шерстний, яке підрозділяється на:

  – а) довгошерстні (куйбишевська порода, російська довгошерстна, лінкольн, ромні-марш);

  – б) короткошерстних (горьківська, прибалтійська, гемпшир, шропшир).

• 3. Полугрубошерстні вівці: сараджинська, тянь-шанська, гірсько-карпатська і інші породи.

• 4. Грубошерстні вівці:

шубні — романівська порода, північна короткохвоста і сибірська короткожирнохвоста;

смушкові — каракульська порода, сокільська, чушка, малич;

м'ясо-сальні — гісарська, едильбаевська і джайдара;

м'ясо-шерстно-молочні — карачаївська, тушинська, балбас, мазех, осетинська, індійська та інші;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація та основні породи овець“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Основи рослинництва

  • Озима пшениця

  • Озиме жито

  • Тритікале

  • Яра пшениця

  • Кукурудза

  • Просо

  • Сорго

  • Гречка

  • Розділ 2. Зернобобові культури

  • Горох

  • Кормові боби

  • Квасоля звичайна

  • Чина

  • Розділ 3. Коренеплоди

  • Кормовий буряк

  • Турнепс

  • Розділ 4. Бульбоплоди

  • Топінамбур

  • Батат

  • Розділ 5. Олійні культури

  • Соняшник

  • Ріпак

  • Рижій

  • Редька олійна

  • Льон олійний

  • Рицина

  • Розділ 6. Прядивні культури

  • Коноплі

  • Розділ 7. Кормові культури

  • Багаторічні злакові трави

  • Однорічні бобові трави

  • Частина ІІ. Основи тваринництва

  • Племінна робота та породи великої рогатої худоби

  • Породи комбінованої продуктивності

  • Породи м'ясного напряму продуктивності

  • Годівля і утримання худоби

  • Молочна продуктивність корів

  • М'ясна продуктивність великої рогатої худоби

  • Розділ 9. Свинарство

  • Породи свиней

  • Методи розведення свиней

  • Схрещування

  • Вирощування і утримання свиней

  • Відгодівля свиней

  • Розділ 10. Вівчарство

  • Класифікація та основні породи овець
  • Напівтонкорунні

  • М'ясо-сальне вівчарство

  • Напівгрубошерстні породи

  • Утримання овець

  • Літня годівля і утримання овець

  • Продукція вівчарства

  • Овчини

  • Баранина

  • Біологічні, продуктивні і породні особливості кіз

  • Основні породи кіз

  • Шерстні породи

  • Шерсть і пухова продукція кіз

  • Класифікація козиних пуха і шерсті

  • Молочна продуктивність овець і кіз

  • Розділ 11. Конярство

  • Конституція та екстер'єр коней

  • Масті, відмітини та прикмети

  • Основні напрями і породні ресурси конярства

  • Степові породи

  • Лісові породи

  • Гористі породи

  • Верхові породи і порідні групи

  • Верхово-упряжні породи

  • Рисисті породи

  • Упряжні (робочокористувальні) породи

  • Продуктивне конярство

  • Розділ 12. Кролівництво

  • Оцінка порід кролів за екстер'єром та продуктивними якостями

  • Література