В основі методу створення асканійських кросбредів — ступінчата селекція на базі використання вітчизняного і світового генофонду методом складного відтворювального схрещування між собою контрастних за генотипом і схожих за фенотипом відселекціонованих напівкровних лінкольн-асканійських баранів (з вовною 48-46 якості) з лінкольн-цигайськими вівцематками (з вовною 48-46 якості) переважно Р2-Б5, з подальшим розведенням "у собі" трипородних помісей бажаного типу (напівкровних за Лінкольном і чвертькровних за асканійською тонкорунною та цигайською породами). В результаті застосованого селекційного рішення вже у першому поколінні одержано однотипних нащадків, що оптимально поєднує переваги трьох вихідних порід: специфічні якості шерсті Лінкольна, величину і багатововновість асканійських мериносів, витривалість і пристосованість до місцевих умов цигайських овець.
Асканійські кросбреди — це великі, скороспілі, міцної конституції тварини з високою шерстною, м'ясною і молочною продуктивністю, вони високотехнологічні: спокійної натури, легко стрижуться, барани безрогі, у вівцематок добре виражений материнський інстинкт. Ці вівці чутливі до високого рівня годівлі й добре пристосовані до умов півдня України. Середня жива маса асканійських кросбредних баранів становить 124 кг, довжина шерсті — 18,7 см, настриг чистої шерсті — 9,3 кг при виході 72%; вівцематок — відповідно 77 кг, 15,7 см, 5,6 кг і 71%. Рекордні настриги чистої шерсті в асканійських кросбредних баранів — 12,8 кг, річняків — 10,3, маток — 8,8, ярок — 8,9 кг при коефіцієнті шерстності відповідно 102, 115, 95 і 119 г/кг. Багатоплідність маток становить 148%, молочність за 120 днів лактації з двійнятами 255 кг. Молоко вміщує в середньому (%): жиру — 6,26, білка — 5,97, молочного цукру — 5,1, золи — 0,94. Ягнята народжуються великими: одне величиною 5,4-5,7 кг, двійнята — по 4,4-4,6, трійнята — по 3,7 кг. На 1 кг приросту ягнята до 20-денного віку споживають 5,9 кг молока,до 4,5-місячного віку їх середня жива маса становить 31-34 кг.
Характерною особливістю асканійських кросбредів заводського стада є довгововновість при високих настригах міцної шерсті (9-10,8 км розривної довжини), висока вирівняність (руна в основному одно- і двосортні), чітка звивистість еластичної і шовковистої з люстровим блиском шерсті пониженої тонини: у баранів — 37,6, вівцематок — 33,1 мкм, що відповідає 44 та 48 якостям (середнє квадратичне відхилення тонини шерстних волокон на 14,8-33,5% нижче нормативів, які допускаються галузевим стандартом) з високою якістю жиропоту світлих відтінків (співвідношення жиру і солей поту у баранів становить 1:0,69).
У результаті використання асканійських кросбредних баранів для перетворення тонкорунного і цигайського вівчарства у кросбредне зростає настриг чистої шерсті на голову на 0,39-0,75 кг, або на 18,5-40,8%, вихід чистої шерсті — на 2,1-15 абсолютних відсотків, підвищується довжина шерсті на 2,2-4 см, або на 24-50%, зменшується дефектність шерсті, поліпшуються її звивистість, еластичність, шовковистість, колір і якість жиропоту.
Висока різнобічна продуктивність асканійських кросбредів і чітко виражений характер кросбредної шерсті у поєднанні з доброю адаптивною здатністю та високими спадковими властивостями дає змогу використовувати їх як поліпшуючий племінний матеріал, що інтенсифікує галузь, як для створення кросбредного вівчарства, так і для промислового, змінного, ввідного схрещувань, не змінюючи напряму продуктивності овець базових порід.
♦ асканійський тип чорноголових овець з кросбредною вовною (виведено шляхом ступінчастої синтетичної селекції при складному відтворному схрещуванні вівцематок цигайської породи з англійськими суффольками і оксфорддау, "прилиттям крові" асканійських кросбредів);
♦ одеський тип (створено методом поминального і відтворного схрещування цигайських вівцематок з баранами асканійських кросбредів);
♦ буковинський тип (створено через використання на місцевих вівцематках асканійських кросбредних та асканійських чорноголових баранів);
♦ дніпропетровський тип (створено через використання ас кенійських кросбредних баранів на вівцематках асканійської тонкорунної породи та новозеландського кориделя).
Чисельність тварин зазначеної породи становить 22,3 тис. голів, у тому числі вівцематок — 10,3 тис, баранів — 399 голів.
Асканійські чорноголові вівці міцної конституції, скороспілі з прекрасно вираженими м'ясними формами. Тулуб видовжений, бочковидний, груди широкі та глибокі, індекси масивності, збитості та м'ясності характерні для овець англійських м'ясних порід. Тварини високо технологічні: спокійної натури, легко стрижуться, барани комолі, у вівцематок добре виражений материнський інстинкт, а молока достатньо, щоб вигодувати двох ягнят.
Характерною особливістю є крупна величина (середня жива маса баранів — 122-136,8 кг, баранів-річняків — 72-83, вівцематок — 72-80 і ярок 60-66 кг) при середній багатоплідності 141,5% (максимальна 183,3%) і виході м'яса на вівцематку 78 кг, довгововновість (у баранів-плідників — 16-18 см, вівцематок — 13,7-14,4, молодняку у 14-місячному віці — 19-21 см) при високих коефіцієнтах шерстності (6082 г/кг) і великих настригах у чистому волокні у середньому 4,5-5,3 кг (у баранів-плідників — 7,6-8,12, вівцематок — 4-4,87 кг) вирівняної, чітко звивистої, міцної (9,5-11,2 км розривної довжини) еластичної і шовковистої з люстровим блиском кросбредної шерсті зниженої тонини (у баранів 37,5, маток — 35,2 мкм) з високою якістю жиропоту світлих відтінків (співвідношення жиру і солей поту у баранів-плідників становить 1:0,98). Маса тушок баранчиків становить при відлученні (4,5 місяця) 15-23 кг, у 9,5-місячному віці — 24,4-25,8 кг, смакові якості м'яса високі.
Тварини добре пристосовані до місцевих умов, досить чутливі до високого рівня годівлі, ефективно використовують поживні речовини корму в продукцію, стійко передають нащадкам свої цінні ознаки.
Асканійські чорноголові вівці щодо конституційної міцності, напряму та рівня продуктивності — унікальні, вони є державним генофондом і відповідають вимогам світового рівня. їх використовують як для створення нового напряму вівчарства — м'ясо-шерстного з кросбредною вовною, так і промислового схрещування з метою підвищення скоростиглості, м'ясної, шерстної та молочної продуктивності, поліпшення якості м'яса, шерсті, шкір та хутрових овчин. Використання асканійських чорноголових баранів дає змогу не тільки інтенсифікувати галузь, а й відмовитися від імпорту баранів аналогічного напряму продуктивності, уникнути труднощі їх акліматизації та зекономити валютні кошти.
Прекоси — порода скоростиглих тонкорунних порід м'ясо-шерстного напряму. Тварини великі, характеризуються правильною статурою, міцним, добре розвиненим кістяком і м'ясними формами. Тварини в більшості своїй без складок, дуже вибагливі на умови годівлі і утримання.
М'ясних мериносів вперше було одержано в 1860 р. у Франції від схрещування мериносів рамбульє з англійськими м'ясними вівцями. Починаючи з 1924 р. впроваджуються племінні книги тварин, а в 1929 р. зареєстровано новий тип безскладчатого мериноса, який дістав назву мерино-прекос (скороспілий).
Вперше в Росію м'ясних мериносів (прекосів) було завезено з Німеччини за рекомендацією М. Ф. Іванова в 1910 р. в "Асканію-Нова". З 1927 р. розпочався масовий завіз як племінних, так і користувальних тварин породи прекос. Значна кількість тварин цієї породи надійшла в країну після другої світової війни.
До 1990 р. овець породи прекос розводили в Україні, Білорусії, Росії (Центральна чорноземна зона, Татарстан, Удмуртія). За чисельністю вона посідала третє місце, поступаючись кавказькій породі та радянському мериносу, однак переважаючи останніх за ареалом розведення.
Прекосів використовували при утворенні 20 нових порід, і через 24 інші породи вони здійснювали вплив на породоутворення.
В Україні на основі відтворювального схрещування було створено два нових внутріпородних типи тварин: закарпатський та харківський з відповідною генеалогічною структурою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація та основні породи овець“ на сторінці 5. Приємного читання.
