Льон олійний

Основи рослинництва і тваринництва

У насінні льону олійного міститься до 49 % олії, яка швидко висихає (йодне число 175-195), утворюючи тонку гладеньку блискучу плівку. Олія — найкраща сировина для лакофарбної промисловості і виготовлення натуральної оліфи. З неї виготовляють фарбу для підводних робіт, використовують в електротехнічній, авіаційній, автомобільній, ливарній, суднобудівній промисловості, а також у миловарінні та медицині. Олію використовують для їжі та у харчовій промисловості. Завдяки вмісту ненасичених жирних кислот (олеїнова, лінолева, лінолінова, ізоліноленова), олія сприяє зниженню вмісту холестерину в крові.

Льон має велику кормову цінність. В одному кілограмі насіння міститься 1,8 кормових одиниць, а в макусі —1,2 корм. од. Макуха містить 33 % білка та близько 9 % жиру і за кормовими якостями переважає макуху інших рослин, тому що легко засвоюється тваринами.

Із стебел льону олійного (яким є льон-межеумок) виробляють волокно грубих тканин. Краще волокно, що придатне не тільки для грубих тканин і шпагату, але й для тонких, якісних тканин, можна одержати з межеумків. Солома, яка містить до 50 % целюлози, служить сировиною для виробництва цигаркового паперу, картону. З відходів (костриці) виготовляють будівельні плити.

Насіння і олію льону використовують також як лікарські засоби. Із олії одержують препарат лінетол для лікування і профілактики атеросклерозу.

Із чотирьох видів льону (довгунець, межеумок, кучерявець та сланкий), виключно на олію вирощують льон-кучерявець. Проте в Україні на виробництві для одержання олії в основному вирощується льон-межеумок. З льону-межеумка можна одержувати грубе волокно. Льон-довгунець вирощують для одержання якісного волокна, одночасно з насіння теж добувають олію. Найбільший урожай насіння і вихід олії одержують з льону-межеумка і льону-кучерявцю, які часто об'єднують під однією назвою — льон олійний.

Розгалуженість стебла і кількість коробочок залежно від умов вирощування дуже змінюється. При загущенні посівів рослини можуть бути одностебловими з малою кількістю коробочок.

Олійний льон є давньою культурою. В Індії, Китаї, Єгипті, країнах Закавказзя його вирощували за 4-5 тис. років до н е. Давні слов'янські племена також добре знали цю культуру і вміли виготовити з льону прядиво, а з насіння — олію. На території України культура льону відома ще до виникнення Київської Русі.

Льон олійний вимогливіший до тепла, ніж льон-довгунець. Мало потребує тепла і вологи під час проростання насіння. Тривалість набубнявіння 50 год., насіння починає проростати при температурі 3-5 °С, сходи з'являються при 6 °С. Сходи льону витримують приморозки до мінус 2-4 °С, а рослини двотижневого віку — до мінус 6 °С. Проте культура вимоглива до тепла (20-22 °С) під час достигання. За хмарної погоди із зниженням температури достигає повільно.

Льон олійний є посухостійкою культурою. Потреба у воді менша у ніж у льону-довгунця. Коли не вистачає води в першій половині вегетації, фази розвитку набагато скорочуються, урожай зменшується. Коренева система відносно малорозвинута, але характеризується високою всмоктувальною здатністю. Вона постійно росте вглиб і засвоює вологу з глибших шарів ґрунту, завдяки цьому має вищу посухостійкість порівняно з іншими ярими культурами.

Арахіс

Арахіс — одне з найважливіших джерел рослинного жиру на земній кулі. Насіння його містить від 45 % до 60 % високоякісної харчової невисихаючої олії, яка за смаковими якостями не поступається оливковій олії (добувають з плодів маслини). Арахісову олію використовують для виготовлення кращих сортів консервів, в кондитерській, парфумерній промисловостях. Із насіння виготовляють різні кондитерські вироби, а в підсмаженому вигляді споживають як ласощі.

Крім олії, в насінні арахісу міститься 23-28 % білка, 7-21 % безазотистих речовин і вітаміни. Арахісова макуха має до 45 % білка і 8 % олії, її використовують для виробництва халви, печива, шоколаду, кави та ін.

Висушені листки і стебла згодовують худобі. За кормовими якостями вони не поступаються сіну люцерни й конюшини. Як бобова культура арахіс є добрим попередником для багатьох польових культур.

Арахіс походить з Південної Америки, де вирощувався з давніх часів. В Європу завезений на початку XVI століття. В Україні вирощувався вже наприкінці XVII століття.

У світі арахіс висівається на площі 15-19 млн. га і за посівними площами серед олійних культур поступається лише сої, ріпаку, соняшнику. Найбільш поширений він в Індії, Китаї, Японії, Кореї в країнах Центральної і Північної Америки. Вирощується також в США, Європі (переважно в країнах Середземномор'я). Середня врожайність у світі близько 15 ц/га.

Арахіс дуже теплолюбна рослина. Насіння починає проростати при 10-12 °С. Сходи пошкоджуються найменшими приморозками, мінус 0,5-1°С. Оптимальна температура для росту рослин 25-30 °С. Найбільшу потребу в теплі рослини мають в період цвітіння та плодоутворення. При температурі нижче 12 °С плоди не розвиваються. Перші осінні приморозки пошкоджують рослини, при мінус 3 °С вони гинуть, а свіжовикопані і невисушені боби втрачають схожість. При мінус 4 °С боби стають непридатними для переробки.

Арахіс — вологолюбна рослина. Найбільшу потребу у воді рослини мають у період росту вегетативної маси та під час формування бобів. Критичний період по відношенню до води починається з 30-40- денного віку рослин і триває до трьох місяців. У цей час арахіс вимагає постійного зволоження верхнього 30-сантиметрового шару ґрунту, чого можна досягти на поливних землях або вирощуванням в умовах достатнього зволоження.

У період від сходів до цвітіння арахіс може переносити посуху. Наприкінці вегетації потреба у воді теж зменшується, але пересихання верхнього шару ґрунту призводить до зниження врожайності.

Наступний розділ:

Рицина


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Льон олійний“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Основи рослинництва

  • Озима пшениця

  • Озиме жито

  • Тритікале

  • Яра пшениця

  • Кукурудза

  • Просо

  • Сорго

  • Гречка

  • Розділ 2. Зернобобові культури

  • Горох

  • Кормові боби

  • Квасоля звичайна

  • Чина

  • Розділ 3. Коренеплоди

  • Кормовий буряк

  • Турнепс

  • Розділ 4. Бульбоплоди

  • Топінамбур

  • Батат

  • Розділ 5. Олійні культури

  • Соняшник

  • Ріпак

  • Рижій

  • Редька олійна

  • Льон олійний
  • Рицина

  • Розділ 6. Прядивні культури

  • Коноплі

  • Розділ 7. Кормові культури

  • Багаторічні злакові трави

  • Однорічні бобові трави

  • Частина ІІ. Основи тваринництва

  • Племінна робота та породи великої рогатої худоби

  • Породи комбінованої продуктивності

  • Породи м'ясного напряму продуктивності

  • Годівля і утримання худоби

  • Молочна продуктивність корів

  • М'ясна продуктивність великої рогатої худоби

  • Розділ 9. Свинарство

  • Породи свиней

  • Методи розведення свиней

  • Схрещування

  • Вирощування і утримання свиней

  • Відгодівля свиней

  • Розділ 10. Вівчарство

  • Класифікація та основні породи овець

  • Напівтонкорунні

  • М'ясо-сальне вівчарство

  • Напівгрубошерстні породи

  • Утримання овець

  • Літня годівля і утримання овець

  • Продукція вівчарства

  • Овчини

  • Баранина

  • Біологічні, продуктивні і породні особливості кіз

  • Основні породи кіз

  • Шерстні породи

  • Шерсть і пухова продукція кіз

  • Класифікація козиних пуха і шерсті

  • Молочна продуктивність овець і кіз

  • Розділ 11. Конярство

  • Конституція та екстер'єр коней

  • Масті, відмітини та прикмети

  • Основні напрями і породні ресурси конярства

  • Степові породи

  • Лісові породи

  • Гористі породи

  • Верхові породи і порідні групи

  • Верхово-упряжні породи

  • Рисисті породи

  • Упряжні (робочокористувальні) породи

  • Продуктивне конярство

  • Розділ 12. Кролівництво

  • Оцінка порід кролів за екстер'єром та продуктивними якостями

  • Література