Просо

Основи рослинництва і тваринництва

Просо — одна з найважливіших круп'яних культур.

Його крупа (пшоно) має високу поживність і добрі смакові якості. Пшоно має високий вміст білка (12 %) і жиру (3,5 %), поступаючись за цими показниками тільки перед вівсяною крупою.

Крім круп, із зерна проса виготовляють борошно, яке споживають як у чистому вигляді, так і в домішках до житнього борошна для підвищення його поживності.

Просо вирощують і як кормову культуру. Відходи переробки проса на крупу йдуть на корм худобі. Його зерно та пшоняна каша є практично незамінним кормом для курчат, У 100 кг зерна міститься 96 корм. од. і 8,4 кг перетравного протеїну. Просяна солома має приємний запах, м'яка, добре поїдається тваринами. У 100 кг соломи міститься 40 кормових одиниць, близько 7 % протеїну. Вміст вітаміну А більший, ніж у соломі інших зернових культур.

Просо вирощують на зелений корм, сіно, випас. Це важлива страхова культура для пересівання загиблих озимих. Його вирощують у післяукісних та післяжнивних посівах. При літній сівбі просо є доброю покривною культурою для багаторічних трав.

Просо як і пшениця, одна з найдавніших культур світового рослинництва. Вирощувалось воно ще за 4-5 тис. років до н. е. Понад 3000 років тому його вирощували у причорноморських степах. У літописах є згадка про вирощування проса за часів Київської Русі, датована 1095 роком. З Європи воно було завезене в Америку.

У світі просо вирощують на площі 40 млн. га. Найбільші посівні площі у Азії і Африці. Найбільше проса сіють у Індії, в Нігерії, в Нігері, Судані, в Китаї. В Україні просо найбільш поширене в Степу та Лісостепу.

Урожайність проса в світі низька — близько 10 ц/га. Найвища врожайність у Китаї — 24 ц/га. Потенціал продуктивності проса набагато вищий. Наявні сорти здатні за належної технології забезпечувати врожаї зерна на рівні 40-45 ц/га і більше.

Просо відноситься до теплолюбних культур. Насіння починає проростати при температурі 8-10°С, але дружне проростання спостерігається при прогріванні ґрунту до 15-16°С. Його висівають, коли температура ґрунту на глибині 10 см становить 12-14°С. Сходи рослин можуть витримувати незначні приморозки — до мінус 2°С. При зниженні температури до -2-3 °С — сильно пошкоджуються, а при приморозках нижче -3°С — гинуть.

Просо вимогливе до температури у всі фази росту. Під час сходів-кущіння найкраще росте при температурі 18 °С, кущіння-викидання волотей — 20 °С, викидання волотей-цвітіння — 23 °С, цвітіння-достигання — 21 °С. Високі температури просо краще переносить, ніж зернові культури першої групи. Воно може витримувати підвищення температури до 38-40 °С впродовж 48 годин.

Просо мало вимогливе до вологи. Для проростання використовує тільки 25 % води від маси насінини. Просо здатне формувати вузлові корені при мінімальній вологості ґрунту. Його вирощують у найбільш посушливих районах. Посухостійкість проса пояснюється здатністю тимчасово припиняти ріст, згортати листки, що зменшує випаровування вологи. Зростають вимоги проса до вологи у період виходу в трубку, коли проходять важливі етапи органогенезу і формується вегетативна маса.

Просо дуже добре використовує опади у другій половині літа, тоді як для хлібів першої групи вони вже не дають ніякої користі.

Просо — світлолюбна культура короткого дня. При розміщенні рядків з півночі на південь покращуються умови освітлення і підвищується на 6-10 % урожайність зерна. Хмарна погода у другій половині вегетації пригнічує просо і затягує період вегетації, У північних районах вегетаційний період довший, ніж у південних. Залежно від сорту і умов вирощування він триває від 70 до 120 днів.

Наступний розділ:

Сорго


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Просо“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Основи рослинництва

  • Озима пшениця

  • Озиме жито

  • Тритікале

  • Яра пшениця

  • Кукурудза

  • Просо
  • Сорго

  • Гречка

  • Розділ 2. Зернобобові культури

  • Горох

  • Кормові боби

  • Квасоля звичайна

  • Чина

  • Розділ 3. Коренеплоди

  • Кормовий буряк

  • Турнепс

  • Розділ 4. Бульбоплоди

  • Топінамбур

  • Батат

  • Розділ 5. Олійні культури

  • Соняшник

  • Ріпак

  • Рижій

  • Редька олійна

  • Льон олійний

  • Рицина

  • Розділ 6. Прядивні культури

  • Коноплі

  • Розділ 7. Кормові культури

  • Багаторічні злакові трави

  • Однорічні бобові трави

  • Частина ІІ. Основи тваринництва

  • Племінна робота та породи великої рогатої худоби

  • Породи комбінованої продуктивності

  • Породи м'ясного напряму продуктивності

  • Годівля і утримання худоби

  • Молочна продуктивність корів

  • М'ясна продуктивність великої рогатої худоби

  • Розділ 9. Свинарство

  • Породи свиней

  • Методи розведення свиней

  • Схрещування

  • Вирощування і утримання свиней

  • Відгодівля свиней

  • Розділ 10. Вівчарство

  • Класифікація та основні породи овець

  • Напівтонкорунні

  • М'ясо-сальне вівчарство

  • Напівгрубошерстні породи

  • Утримання овець

  • Літня годівля і утримання овець

  • Продукція вівчарства

  • Овчини

  • Баранина

  • Біологічні, продуктивні і породні особливості кіз

  • Основні породи кіз

  • Шерстні породи

  • Шерсть і пухова продукція кіз

  • Класифікація козиних пуха і шерсті

  • Молочна продуктивність овець і кіз

  • Розділ 11. Конярство

  • Конституція та екстер'єр коней

  • Масті, відмітини та прикмети

  • Основні напрями і породні ресурси конярства

  • Степові породи

  • Лісові породи

  • Гористі породи

  • Верхові породи і порідні групи

  • Верхово-упряжні породи

  • Рисисті породи

  • Упряжні (робочокористувальні) породи

  • Продуктивне конярство

  • Розділ 12. Кролівництво

  • Оцінка порід кролів за екстер'єром та продуктивними якостями

  • Література