Класифікація та основні породи овець

Основи рослинництва і тваринництва

м'ясо-шерстні — черкаська, михновська, кучугурівська і інші породи.

Тонкорунні породи овець мають наступні характерні особливості: тонина шерсті від 60-го до 80-ої якості, що відповідає 14-25 мкм; довжина шерсті в середньому 7-9 см; звитість чітко виражена — близько 68 завитків на 1 см довжини волокна. Разом з тим окремі породи помітно розрізняються між собою по рівню як шерстної, так і м'ясної продуктивності, по статурі і величині тварин, що покладене в основу ділення їх на типи: шерстний, шерстно-м'ясний і м'ясошерстний.

Вівці шерстного типу мають сильно розвинену шкіру і кістяк, хорошу густину шерсті і оброслість тулуба шерстю руна. Складчастість шкіри помірна, на шиї 1-2 добре розвинені складки. Мускулатура і жирова тканина розвинені слабо (м'ясна продуктивність низька). Маса руна у маток 6-8 кг, у баранів — 15-18 кг шерсті. Жива маса баранів в середньому складає 80-90 кг, маток — 45-48 кг. Барани в основному рогаті, матки комолі. Тонкорунні вівці шерстного типу добре використовують степові пасовища посушливих районів Ставрополья, Нижнього Поволжья, Калмикії, Дагестану.

Вівці шерстно-м'ясного типу відрізняються від шерстних крупнішими розмірами, меншою складчастістю шкіри, кращими формами статури, хорошими м'ясними якостями. В середньому барани цього напряму продуктивності мають живу масу 100-120 кг, матки — 55-60 кг; настриг шерсті з баранів складає 10-15 кг, з маток — 5,5-6 кг; шерсть в основному 64-ої якості, довжина її 7-9 см. Барани в основному рогаті, матки комолі. Комбінована продуктивність овець цього напряму добре виявляється в умовах відносного помірного клімату і при достатньо повноцінній годівлі. Тому розводять їх в основному в степових зонах Північного Кавказу, Алтайського краю, Забайкалья.

М'ясо-шерстні вівці характеризуються відсутністю складчастості шкіри, помірним розвитком кістяка, бочкоподібним тулубом, скороспілістю, добре вираженими м'ясними формами. По настригу шерсті вони поступаються тонкорунним вівцям інших напрямів. Тонкорунні м'ясошерстні барани мають живу масу 90-100 кг, матки — 55-65 кг; настриг шерсті з баранів складає 6-7 кг, з маток — 3,5-4 кг при виході чистої шерсті в межах 45-55 %, шерсть у них 60-64-ої якості; довжина шерсті у баранів досягає 9-10 см, у маток — 7-8 см. Вівці м'ясо-шерстного типу вимогливіші до умов годівлі і утримання. Вони погано розвиваються і мають низьку продуктивність в умовах напівзасушливого і тим більше сухого клімату. В той же час високий потенціал їх м'ясошерстної продуктивності добре реалізується в районах стійкого зволоження при забезпеченні достатньої кількості корму (зокрема соковитого). Тому їх розводять в зонах, що мають вологіший клімат (центральні райони Росії, Сибіру, гірські райони Дагестану і ін.).

Слід зазначити те, що впродовж останніх 20-25 років вдосконалення практично всіх вітчизняних тонкорунних порід овець здійснювалося шляхом того, що приливали кров австралійських мериносів. В результаті цієї роботи підвищився настриг шерсті і вихід чистого волокна, покращала якість шерсті і жиропоту, але в той же час і дещо згладилися відмінності між тонкорунними вівцями різних типів.

Породи тонкорунних овець шерстного напряму.

Вівці шерстного напряму відрізняються сильною складчастістю шкіри на шиї і частково на тулубі (на стегнах, за лопатками). Завдяки цьому, а також хорошій густині шерсті і оброслості всього тулуба шерстю руна від маток настригають 6-8 кг, з баранів — 15-18 кг шерсті. Мериносові вівці мають сильно розвинену шкіру і кістяк. Мускулатура і жирова тканина у них розвинені слабо, тому м'ясна продуктивність їх невисока.

До них відносяться породи:

• грозненська;

• ставропольська;

• сальська;

• азербайджанський гірський меринос.

Грозненськая. Виведена в племзаводі "Чертвлениє буруни" Дагестанської АССР. Кращі стада цих овець знаходиться там же.

Жива маса цих баранів 90-105 кг, шерсть 60-64 якості, довжина 10 см. Жива маса маток 48-52 кг, середній настриг митої шерсті 2,4-3,0 кг, максимальний 3,5 кг.

Ставропольська порода виведена в госплемзаводі "Радянське руно" Ставропольського краю. Там же зосереджені кращі вівці цієї породи.

Жива маса баранів в середньому складає: 100-110 кг. Товщина шерсті 60-64-ої якості. Довжина 10-10,5 см. Жива маса маток: 50-60 кг, середній настриг митої шерсті 2,4-3,0 кг, максимальний 3,2 кг

Породи тонкорунних овець шерстно-м'ясного напряму.

Вівці шерстно-м'ясного напряму відрізняються від шерстних крупнішими розмірами, меншою складчастістю шкіри, кращими формами статури, хорошими м'ясними якостями. Настриг чистої шерсті у цих овець не менший, ніж у шерстних. В середньому барани цього напряму продуктивності мають живу масу 100-120 кг, матки — 60-65 кг; настриг шерсті з баранів складає 10-15 кг, з маток — 5,5-6 кг; шерсть в основному 64-ої якості, довжина її 7-9 см; плодючість маток 120-135%.

До них відносяться наступні породи:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація та основні породи овець“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Основи рослинництва

  • Озима пшениця

  • Озиме жито

  • Тритікале

  • Яра пшениця

  • Кукурудза

  • Просо

  • Сорго

  • Гречка

  • Розділ 2. Зернобобові культури

  • Горох

  • Кормові боби

  • Квасоля звичайна

  • Чина

  • Розділ 3. Коренеплоди

  • Кормовий буряк

  • Турнепс

  • Розділ 4. Бульбоплоди

  • Топінамбур

  • Батат

  • Розділ 5. Олійні культури

  • Соняшник

  • Ріпак

  • Рижій

  • Редька олійна

  • Льон олійний

  • Рицина

  • Розділ 6. Прядивні культури

  • Коноплі

  • Розділ 7. Кормові культури

  • Багаторічні злакові трави

  • Однорічні бобові трави

  • Частина ІІ. Основи тваринництва

  • Племінна робота та породи великої рогатої худоби

  • Породи комбінованої продуктивності

  • Породи м'ясного напряму продуктивності

  • Годівля і утримання худоби

  • Молочна продуктивність корів

  • М'ясна продуктивність великої рогатої худоби

  • Розділ 9. Свинарство

  • Породи свиней

  • Методи розведення свиней

  • Схрещування

  • Вирощування і утримання свиней

  • Відгодівля свиней

  • Розділ 10. Вівчарство

  • Класифікація та основні породи овець
  • Напівтонкорунні

  • М'ясо-сальне вівчарство

  • Напівгрубошерстні породи

  • Утримання овець

  • Літня годівля і утримання овець

  • Продукція вівчарства

  • Овчини

  • Баранина

  • Біологічні, продуктивні і породні особливості кіз

  • Основні породи кіз

  • Шерстні породи

  • Шерсть і пухова продукція кіз

  • Класифікація козиних пуха і шерсті

  • Молочна продуктивність овець і кіз

  • Розділ 11. Конярство

  • Конституція та екстер'єр коней

  • Масті, відмітини та прикмети

  • Основні напрями і породні ресурси конярства

  • Степові породи

  • Лісові породи

  • Гористі породи

  • Верхові породи і порідні групи

  • Верхово-упряжні породи

  • Рисисті породи

  • Упряжні (робочокористувальні) породи

  • Продуктивне конярство

  • Розділ 12. Кролівництво

  • Оцінка порід кролів за екстер'єром та продуктивними якостями

  • Література