Харківський внутріпородний тип овець у породі прекос було сформовано в 1980-1995 рр. методом відтворювального схрещування з використанням провідних австралійських порід — меринос, полварс і корідель, які являють собою кращий світовий генофонд тонкорунних та напівтонкорунних порід. Створений великий масив помісей, які представляють більшу частину тварин провідних племзаводів по розведенню прекосів (понад 50 тис. голів).
Закарпатський внутріпородний тип було одержано методом відтворювального схрещування місцевого типу овець породи прекос з австралізованими плідниками асканійської і алтайської порід. Чистопородні прекоси та вівці нових типів відносяться до комбінованого м'ясо-шерстного напряму, вони поєднують високу вовнову продуктивність із скороспілістю, мають задовільну багатоплідність та добрі м'ясні якості.
Тип конституції тварин цієї породи відповідає їх виробничому напряму. Вівці мають міцний кістяк, широку постановку ніг, глибокий і довгий тулуб, рівну і широку спину та крижі, добре виповнені стегна. Матки комолі. У 20% баранів зустрічається рогатість. Чистопородні прекоси малос-кладчаті, вівці нових заводських типів мають складчатішу шкіру.
У племінних стадах жива маса баранів — 120-150 кг, маток — 6070 кг, ягнят при народженні — 4-5 кг, відлученні — 30-32 кг. Настриг митої шерсті у баранів 6-8 кг, у маток — 2,7-3,5 кг. Довжина шерсті у баранів 8-9,5 см, у вівцематок — 7-8 см. Більшість тварин має шерсть 64 якості з відхиленням до 60-58 якості. Вихід митого волокна — 47-50%.
Шерсть білого кольору з достатньою кількістю жиропоту, руно штапельне, кількість волокон на площі 1 см2 шкіри — 4-5 тис. штук. Вирівняність волокон за товщиною в штапелі і за руном посередня, жиропіт від світло-кремового до кремового кольору.
При повноцінній годівлі скороспілість досить висока, середньодобовий приріст маси може досягати 300 г, оплата корму висока.
Прекоси мають достатньо високі показники відтворення і характеризуються поліестричністю. Близько 20% маток можуть приходити в охоту в період так званого "мертвого сезону". Яловість маток здебільшого не перевищує 10-15%. Кількість двійнят нерідко досягає 30-40%. Плодючість добра — 120-140 %. Нині здійснюється робота, спрямована на підвищення плодючості маток систематичним добором та підбором для створення нових багатоплідних ліній. При такій селекції багатоплідність маток у стаді може зростати на 2-3 % за рік.
Використання тварин харківського внутріпородного типу в користувальних господарствах забезпечує ріст шерстної продуктивності на 712%, майже подвоюється число тварин з білим та світлим жиропотом.
Молодняк відрізняється високою скороспілістю і хорошою оплатою корму.
До моменту відлучення (4 місяці) жива маса досягає 28-30 кг, при забої (8-9 місяців) отримують тушки з масою 19-20,5 кг, що указує на підготовленість молодняка до забою в рік народження для отримання високоякісної молодої баранини.
Руно штапельної будови середньої густини. На площі 1 см2 шкіри до 3,5-4 тисяч шерстних волокон, тонина баранів-виробників — 9-10 см, маток — 8-9 см.
Настриг шерсті баранів-виробників — 8- 10 кг, маток — 4-5 кг з виходом чистого волокна 48-50 %.
Жива маса баранів-виробників — 85-100 кг, маток — 58-62 кг.
Напівтонкорунні
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація та основні породи овець“ на сторінці 6. Приємного читання.
