Гористі породи

Основи рослинництва і тваринництва

Коні цих порід поширені на Алтаї, в Середній Азії, на Кавказі і в Карпатах. Включають коней верхово-в'ючного типу. Великі масиви гірських пасовищ в цих районах відвіку сприяли розвитку табунного конярства. У літній період коней містять на субальпійських і альпійських пасовищах, взимку — в долинах річок і передгір'ях. Природні і кліматичні умови гірських районів сприяли формуванню у тварин витривалості, непримхливості, конституціональної міцності, підсилювали розвиток грудної клітини, внутрішніх органів (особливо серця і легенів), м'язів.

Алтайського коня розводять в умовах Алтая, де конярство отримало широке розповсюдження в епоху ранніх кочівників. Природні умови Алтайських гір сприяють веденню табунного конярства. На гірських лугах, по тайгових галявинах і в долинах річок коні в достатку знаходять підніжний корм у всі періоди року.

Тулуб у коней глибокий і довгий, шия коротка, груди широкі, кінцівки сухі, міцні, копита міцні. Масть частіше руда, гніда, сіра і ворона. Зустрічаються коня і рідкісних мастей — чубарі, рябі, осоловілі, булані. Алтайські коні добре пристосовані до умов цілорічного утримання на пасовищному кормі. Навесні і осінню вони швидко нажировуються. Кобили відрізняються високою молочністю: у літній період продукують в добу 8-10 л молока. У північних і центральних районах переважають помісі заводських верхових і рисистих порід. Вирощені в табунних умовах, вони досягають росту 145-150 см і живої маси 450-490 кг При схрещуванні алтайських кобил з ваговозними жеребцями отримують помісей масою 500-550 кг, що представляють цінність для м'ясного конярства. Племінна робота направлена на виведення нової породи м'ясного типу на базі поголів'я покращених коней.

Киргизький кінь поширений в гірських районах Киргизії, де конярство було розвинене з глибокої давнини. Кінь тут відвіку служив засобом транспорту, а також для отримання молока і м'яса.

Для киргизького коня характерні невеликий ріст, довгий тулуб, широкий обхват грудей і міцна конституція. Вони невимогливі до годівлі, добре пристосовані до високогірських умов, відрізняються витривалістю при роботі під сідлом і в'юком, легко долають круті підйоми і спуски, упевнено рухаються по вузьких стежках, добре переправляються через гірські річки і кам'янисті розсипи, але із-за малого росту і невеликої живої маси (300 кг) їх вантажопідйомність обмежена.

Киргизький кінь — типово гористий. У нього коротка оленяча шия, подовжений масивний тулуб, саблисті задні кінцівки. Кобили високо-молочні (за 5 міс. лактації продукують до 1900 л молока), високоплідні. Найбільш поширені коні гнідої і сірої масті.

Племінна робота з киргизьким конем направлена на поліпшення її верхово-упряжних якостей, а також на розвиток молочної і м'ясної продуктивності при збереженні пристосованості до місцевих гірських умов. Порода потребує охорони генофонда. В результаті схрещування киргизьких кобил з донськими і чистокровними верховими жеребцями в умовах культурно-табунного утримання виведена новокиргизька порода коней.

Локайського коня розводять у високогірних районах Таджикистану. Виведена в результаті схрещування місцевих коней з карабаїрськими, іомудськими і арабськими жеребцями. Локайський кінь верхово-в'ючного типу. Особливість його екстер'єру — широкотілість і коротконогість. Голова груба, спина пряма, іноді коропоподібна, загривок високий, груди глибокі, кінцівки міцні, сухі, задні саблисті. В результаті схрещування локайских кобил з жеребцями арабської, терської і чистокровної порід створена нова англо-арабо-локайська порідна група.

Гуцульський кінь поширений в гірських районах Східних Карпат. Виведений в результаті поліпшення місцевих кобил Галіції і Буковини жеребцями норійського типу, гафлінгерами, арабськими і ін. Коні упряжно-в'ючного типу. Масті гніда і руда. Літом коней містять на гірських лісових пасовищах, взимку в долинах річок. Коні відрізняються плодючістю, витривалістю, довголіттям, добре нажировуються на пасовищах.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи рослинництва і тваринництва» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гористі породи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Основи рослинництва

  • Озима пшениця

  • Озиме жито

  • Тритікале

  • Яра пшениця

  • Кукурудза

  • Просо

  • Сорго

  • Гречка

  • Розділ 2. Зернобобові культури

  • Горох

  • Кормові боби

  • Квасоля звичайна

  • Чина

  • Розділ 3. Коренеплоди

  • Кормовий буряк

  • Турнепс

  • Розділ 4. Бульбоплоди

  • Топінамбур

  • Батат

  • Розділ 5. Олійні культури

  • Соняшник

  • Ріпак

  • Рижій

  • Редька олійна

  • Льон олійний

  • Рицина

  • Розділ 6. Прядивні культури

  • Коноплі

  • Розділ 7. Кормові культури

  • Багаторічні злакові трави

  • Однорічні бобові трави

  • Частина ІІ. Основи тваринництва

  • Племінна робота та породи великої рогатої худоби

  • Породи комбінованої продуктивності

  • Породи м'ясного напряму продуктивності

  • Годівля і утримання худоби

  • Молочна продуктивність корів

  • М'ясна продуктивність великої рогатої худоби

  • Розділ 9. Свинарство

  • Породи свиней

  • Методи розведення свиней

  • Схрещування

  • Вирощування і утримання свиней

  • Відгодівля свиней

  • Розділ 10. Вівчарство

  • Класифікація та основні породи овець

  • Напівтонкорунні

  • М'ясо-сальне вівчарство

  • Напівгрубошерстні породи

  • Утримання овець

  • Літня годівля і утримання овець

  • Продукція вівчарства

  • Овчини

  • Баранина

  • Біологічні, продуктивні і породні особливості кіз

  • Основні породи кіз

  • Шерстні породи

  • Шерсть і пухова продукція кіз

  • Класифікація козиних пуха і шерсті

  • Молочна продуктивність овець і кіз

  • Розділ 11. Конярство

  • Конституція та екстер'єр коней

  • Масті, відмітини та прикмети

  • Основні напрями і породні ресурси конярства

  • Степові породи

  • Лісові породи

  • Гористі породи
  • Верхові породи і порідні групи

  • Верхово-упряжні породи

  • Рисисті породи

  • Упряжні (робочокористувальні) породи

  • Продуктивне конярство

  • Розділ 12. Кролівництво

  • Оцінка порід кролів за екстер'єром та продуктивними якостями

  • Література