РОЗДІЛ 7. ЕКОНОМІКА РЕГІОНУ ЯК ЄДИНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС

— формування ефективної екологічно безпечної галузевої структури, зменшення зовнішньоекономічної залежності країни (поступове збільшення частки виробництв із завершеним технологічним циклом, які ефективно та комплексно використовують власний природно-ресурсний потенціал, здійснюють повну утилізацію відходів);

— науково-технічне оновлення та запровадження інноваційної ресурсо- і енергозберігаючої моделі розвитку (поступове зменшення ресурсо- та енергомісткості виробництв шляхом їх технічного та технологічного удосконалення);

— соціальна спрямованість (поступове збільшення частки галузей та виробництв, які створюють високоякісні товари народного споживання, розвиток соціальної інфраструктури);

— посилення конкурентоспроможності вітчизняної економіки (поступове зменшення частки сировинної складової експорту України, відповідне збільшення у ньому частки високоякісних товарів і послуг шляхом стимулювання розвитку технологічно досконалих та екологічно безпечних галузей і виробництв, які створюють конкурентоспроможну продукцію та послуги).

До вимірювання показників економічного розвитку господарського комплексу використовується система статистичних показників, яка містить у собі перелік груп показників. їх доцільно розподілити так:

— загальносистемні (загальноекономічні) — ВВП, чистий дохід, валова додана вартість, відрахування в бюджет, середньодушовий дохід, тощо;

— ефективності економіки — продуктивність праці, ресурсо- та енергоємність виробництва товарів та послуг, виробництва і споживання, ввозу та вивозу;

— збалансованості та комплектності соціально-економічного розвитку регіону — обсяги виробництва і витрат, пов'язаних з ним; відношення виробництва і споживання населення та на господарські потреби;

— структурні — демографічний склад населення, зайнятість, ресурсоспоживання, невиробниче споживання населенням товарів і послуг, галузева і територіально структура господарства;

— залучення у виробництві ПРП, ТРП та ВТП — освоєння території, сільськогосподарське використання ґрунтів, відсоток зайнятого населення з усієї його чисельності, потужності галузей матеріального виробництва та інфраструктури;

— соціального забезпечення населення — обсяг послуг і споживання, на душу населення товарів широкого вжитку, забезпеченість населення послугами ринкової інфраструктури, фонд заробітної плати, рівень оплати праці, індекс вартості життя;

— екологічного стану — рівень забруднення атмосферного повітря, ґрунтів та води, норми допустимих концентрації шкідливих речовин, ступінь збереження (деградації) природних ресурсів, наявність надзвичайних ситуації екологічного характеру;

— науково-технічного розвитку — науково-технічний рівень концентрації, рівень комп'ютеризації та автоматизації виробництва, наукоємність виробництва, кількість та рівень впровадження науково-технічних розробок;

— соціальні процеси регіонального розвитку — рівень злочинності, структура і кількість правопорушень та адміністративних проступків, судових вироків, травматизм та смертність на виробництві, рівень дитячої праці, співвідношення кількості шлюбів і розлучень, наявність та поширеність "соціальних хвороб", наркоманії тощо.

Такий набір ми пропонуємо назвати "портретом регіону", адже використання даних показників розвитку господарського комплексу означає: 1) відхід від орієнтації на хижацьке ставлення до природно-ресурсної бази; 2) запровадження екологоорієнтованих концентрацій використання ресурсів та основи економічних методів регулювання ефективного ресурсовикористання; 3) реорганізацію господарювання у напрямі мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище; 4) міжнародне співробітництво з метою вирішення першочергових завдань соціально-економічного розвитку, як і з традиційними партнерами по Східній Європі та СНД, так із країнами Євросоюзу, Америки, Азії та ін.; 5) підвищення рівня комплексності використання сукупної ресурсної бази національного господарства; 6) збалансування участі в економічному циклі всіх складових економічного потенціалу; 7) обов'язкове поєднання ресурсовикористання з відповідними природо-відновлювальними заходами.

Шляхи і засоби використання системи показників мають опиратися на ефективні ринкові механізми розвитку з обов'язковим державним контролем та регулюванням соціально-економічних процесів і природно-господарської збалансованості господарювання.

Таким чином, структурна трансформація господарського комплексу потребує ефективної державної економічної політики, що базується на системному підході та узгодженості національних і регіональних інтересів.

7.2. Економіка регіону—ланка єдиного господарського комплексу країни

Регіон у сфері економіки є свідченням децентралізації господарської діяльності і управління та підвищенні ролі місцевого самоврядування. Зберігається актуальність пошуку шляхів поєднання інтересів окремих регіонів із загальнонаціональним, створення механізмів, які б забезпечили економічні основи цілісності країни і недопущення неоправданої територіальної та господарської замкнутості і відокремленості. Це обумовлено тим, що регіон сприймають як всеохоплююче зосередження певних повноважень на рівні господарської самостійності у вирішенні питань загальнонаціонального значення, питань власності на майно і на вироблені в регіоні товари, на природні ресурси тощо. Таке розуміння самостійності господарської системи регіону не має перспективи, воно економічно і політично недоцільно в сьогоднішніх умовах глобалізації.

З філософської точки зору регіон необхідно розглядати як частину цілого. Діалектика окремого і загального розкриває взаємозв'язок між ними, згідно з яким окреме неможливе без загального, як загальне неможливе без окремого, яке є субстратом загального. Загальне завжди взаємопов'язане з конкретним, а конкретне завжди перебуває під впливом загального. Ця єдність і залежність, а разом з тим і особистість як філософські категорії повною мірою проявляються у взаємовідносинах регіону і держави.