РОЗДІЛ 5. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

Вся адміністративно-територіальна система призвана активно сприяти комплексному розвитку регіонів, координуванню і контролю діяльності розміщених в них підприємств і закладів, організації територіального планування і самоврядування при наближенні його до населення і суб'єктів які господарюють. Відсутність коштів та стимулів до запровадження перспективних наукових розробок, спрямованих на використання альтернативних факторів регіонального розвитку, призвело економіку окремих (більшості) регіонів України до інноваційної відсталості. У підсумку, сьогодні економіка більшості регіонів не в змозі задовольнити внутрішній попит. У країні збільшується залежність від імпорту, збільшується регіональна диференціація щодо рівня розвитку регіонів.

Вихід з цього положення — технологічний або інноваційний прорив, активізація наукової та виробничої діяльності у напрямку використання нематеріальних ендогенних ресурсів. Інноваційній діяльності потрібна підтримка держави, як у вигляді прямих державних інвестицій, так і у вигляді податкових пільг. У цьому полягає фактор державної підтримки інновацій.

При вирішенні питань про розміщення того _чи іншого підприємства визначну роль відіграє фінансовий фактор. Його сутність полягає у пільгових умовах інвестування та оподаткування, низькому позичковому відсотку, наявності відповідної інфраструктури, банківсько-кредитного замовлення та інвестиційних інститутів. Особливу роль фінансовий фактор відіграє у міжнародних зв'язках регіонів. Завдяки створеним свого часу фінансовим пільгам для іноземних інвестицій стався бурхливий розвиток таких країн і регіонів, як Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг. Важливу роль відіграв фінансовий фактор у розвитку постсоціалістичних країн: Польщі, Угорщини, Чехії, Словенії, країн Балтії. В регіонах України окремою проблемою є створення організаційної структури фінансового механізму та фінансової автономії місцевого самоврядування.

Визначальними факторами регіонального розвитку є екологічні. Дотримання екологічних умов передбачає: збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання; освоєння та застосування природно- і ресурсозберігаючих, маловідходних та безвідходних технологій, виробництво екологічно чистих видів продукції. Керуючись вимогами цього фактору необхідно надавати пріоритет саме збереженню природного середовища і підпорядкувати йому суто економічній цілі.

У цілому структура факторів розвитку економіки регіонів досить складна. До перерахованих у розділі факторів слід додати або відокремити в них такі специфічні фактори як: сировинний, паливно-енергетичний, водний, ринкової кон'юнктури. Більш детально вони вивчаються в галузевих економіках, або в "економіці підприємства". Як різновиди наведених факторів існують також фактори наявності в регіоні промисловості, сільського господарства, інфраструктури, екологічних обмежень тощо. У багатьох авторів ці чинники відносяться до передумов регіонального розвитку окремих галузей.

Інтегральним, системоутворюючим фактором розвитку є власне сама економіка регіону, тобто господарство регіону, його спеціалізація, галузева та внутрішньо-регіональна структура і рівень розвитку. Кожна з галузей економіки регіону має власні фактори розвитку. Наприклад, для сільського господарства специфічними факторами є погодні умови та родючість ґрунтів, екологічний стан природного середовища.

Важливе місце займає фактор інфраструктури. Інфраструктура — це сукупність галузей, підприємств, організацій, видів діяльності, які забезпечують, створюють умови для нормального функціонування економіки регіону та життєдіяльності людей. До елементів регіональної інфраструктури належить транспорт, енергетична система, постачання та збут, зв'язок, комунікації, бізнесова та соціальна інфраструктури, житлове господарство, комунальна сфера.

Транспортний фактор (або фактор відстані) — для багатьох видів виробництва відіграє вирішальну роль і тісно пов'язаний з ЕГП. В залежності від транспортних витрат виробництво тяжіє або до сировини, або до споживачів. Транспортна складова у собівартості продукції впливає на розміщення будь-якого виробництва.

Транспорт — найважливіший фактор підприємництва, оскільки регіон з точки зору інвестора може оцінюватись за характеристикою регіональної транспортною системи.

Енергетичний фактор характеризується наявністю в регіоні та особливостями розміщення на його території потужних електростанцій, наявність резервів; ліній електропередач, трансформаторних підстанцій; поставками палива та структурою його постачання; обсягами виробництва електроенергії, (дефіцитність чи надлишковість енергосистеми регіону); потужних генеруючих підприємств, їх стан, вік, амортизація.

При вирішенні питання розміщення підприємств у регіоні враховується фактор постачання і збуту, фактор ринкової кон'юнктури. Для цього використовуються методи регіонального маркетингу, тобто досліджується відповідний регіональний ринок і його сегментація, товарна і комунікаційна політика.

Значення зв'язку комунікацій, тобто процесу передачі і обміну інформацією в сучасних умовах важливе для усіх суб'єктів регіональної економіки. Цей фактор має чотири функції: соціальну, економічну, державну і технологічну. Особливого значення набуває фактор телекомунікації на фоні стрімкого розвитку мережі Інтернет, мобільного зв'язку.

З розвитком ринкових відносин набуває важливого значення фактор наявності в регіоні бізнес-інфраструктури — сукупності організацій і закладів, які забезпечують надійність і безпеку функціонування бізнесу. Складовими бізнес інфраструктури є: 1) фінансовий сегмент (банки, страхові товариства, фондові біржі, інвестиційні компанії, кредитні спілки тощо); 2) інформаційно-аналітичний сегмент (науково консультаційні центри, радіо, телебачення, спеціальні засоби друку тощо); 3) система торговельних закладів, ярмарків; 4) організації з забезпечення приватної, економічної і фінансової безпеки бізнесу; 5) заклади комунально-побутового забезпечення бізнесу і його учасників (готелі, ресторани, кафе, бізнес-клуби).

Вирішення питання про подальший розвиток економіки регіонів неможливий без урахування фактору житла. Наявність або відсутність його формує відповідний імідж регіону, міста, чи окремого підприємства.

Важливе значення у вирішенні проблем територіальної організації виробництва мають основні критерії його розміщення — інтегральні показники рівня розвитку соціальної інфраструктури, демографічної і екологічної ситуації у регіоні, які повинні враховуватися при виборі оптимального варіанта розміщення об'єктів виробничого і невиробничого призначення та при вирішенні проблем удосконалення існуючої територіальної структури господарства і систем розселення. Однак, на даний час для багатьох регіонів країни найважливішими критеріями, які повинні враховуватися в першу чергу при виборі оптимального варіанта розміщення продуктивних сил, є соціальні й екологічні.