РОЗДІЛ 5. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

Закономірність комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил — проявляється на основі таких основних груп взаємозв'язків: між допоміжними і обслуговуючими галузями спеціалізації; між виробництвом і природними ресурсами регіону; між виробництвом і трудовими ресурсами; між виробництвом та невиробничою сферою; між виробництвом і територією.

Характерні риси комплексного розвитку економічних регіонів: тісний взаємозв'язок і збалансованість усіх ланок господарства; відповідність регіонального господарства оптимальній пропорційності господарства країни; раціональна галузева і територіальна структура господарства, яка відповідає природним та господарським умовам; провідна роль кількох найбільш ефективних у масштабі держави галузей; найбільш повне, економічно і екологічно виправдане використання всіх регіональних ресурсів.

Якщо підприємства розміщені компактно і територіальна близькість відіграє важливу роль у їх функціонуванні, формується утворення під назвою територіально-виробничий комплекс (TBK). Вони бувають, в залежності від масштабу регіональні і локальні. У регіональному TBK завжди є в наявності поєднання певних промислових центрів, вузлів, спеціалізованих і багатогалузевих структур, що доповнюють один одного. Найвищий рівень розвитку комплексності досягається в господарському комплексі держави.

Закономірність економічної цілісності регіону — органічна єдність природної, матеріальної (створені людиною) та соціальної сфер. Усі три компоненти поєднуються під впливом певних факторів. Сполучення вихідних умов формування регіону має велику кількість варіантів, а тому не буває абсолютно однакових територіальних утворень. Кожний регіон неповторний, тому навіть найбільш вдалу модель одного регіону не можна механічно переносити на інший регіон, не враховуючи його специфіки.

Закономірність регіональної інтеграції господарства — передбачає встановлення тісних економічних зв'язків між регіонами, що реалізується шляхом поєднання елементів суспільного господарства: локальних і регіональних форм територіального зосередження людської діяльності в процесі організації виробництва. Внутрі регіональна інтеграція означає поєднання елементів суспільного господарства регіону в єдину територіальну систему продуктивних сил. її результат — формування суспільно-господарського комплексу регіону, що має складну структуру і міцні виробничо-економічні зв'язки.

Закономірність територіальної організації продуктивних сил — будь-яка територіальна система продуктивних сил (регіон, країна, група країн) об'єктивно диференціюється на частини. При цьому зберігається територіальна цілісність об'єкта. Диференціація території з її господарством зумовлюється цілим рядом причин і, зокрема, головною — дією процесу територіального поділу праці.

Закономірності забезпечення високої конкурентоспроможної продукції — ґрунтується на врахуванні специфіки ринкової кон'юнктури, в основі якої кількісне і якісне співвідношення попиту та пропозиції на товарному ринку, ринках робочої сили, капіталу та інше. Суттєві зміни ринкової кон'юнктури, їх тривалий характер, ступінь конкурентоспроможності зазначених складових ринкової економіки спричиняють необхідність трансформаційних перетворень, особливо в інноваційному спрямуванні, у територіальній структурі господарства країни та ін.

Закономірність глобалізації і регіоналізації розвитку світового господарства та її вплив на розміщення виробництва й формування економічних районів. З другої половини XX ст.. посилюється розвиток процесів глобалізації (утворення світових монопольних структур) і на противагу йому розвивається регіоналізація — утворення регіональних економічних союзів (блоків країн) з метою захисту економічних інтересів окремих країн і окремих регіонів у конкретній боротьбі з транснаціональними монополіями. До таких блоків можна віднести ЄС та ін. Мета регіональних блоків — підвищення конкурентоспроможності власних виробництв, встановлення митних бар'єрів для захисту своєї економіки від напливу продукції транснаціональних монополії тощо.

Під впливом вказаної закономірності відбуваються значні зміни в розміщенні світового господарства, виникають нові промислові центри, райони, зосереджуються складні і точні виробництва в найрозвинутіших країнах (у США, Японії, Франції, Німеччині, Великобританії та ін.), а екологічно брудні виробництва значною мірою переміщаються з високорозвинутих країн до країн, що розвиваються. Головні підприємства провідних галузей промисловості світу, особливо машинобудування, зосереджені в найрозвинутіших країнах, а їх філіали, особливо збиральні заводи, створюються в менш розвинутих країнах з метою перетину їх митних кордонів, уникненням митних податків і використанням дешевої робочої сили. Іноземні інвестиції в країнах, що розвиваються, вкладаються, в першу чергу, в розвиток гірничодобувної промисловості з метою використання цінної сировини, тоді як галузі обробної промисловості або відсутні, або досить слабко розвинуті.

Процеси глобалізації мають всезростаючий вплив і на розвиток економіки України. Великого значення набуває економіко-географічне положення країни в Європі, створення на її території транспортних магістралей міжнародного значення (транзитних транспортних коридорів): трубопровідної, залізничної, повітряної і водної (Чорне море, Дунай). Під впливом іноземних компаній сформувалася мережа автозбиральних заводів, посилюється розвиток інших промислових підприємств, здійснюється будівництво нафтопроводу від Баку через Грузію — Одесу — Броди до Польщі. Процеси глобалізації мають значний вплив на розвиток металургійного й хімічного комплексів та гірничої промисловості.

Крім вище зазначених загальних закономірностей розміщення продуктивних сил, в окремих країнах залежно від особливостей історичного етапу їх розвитку і сучасного розвитку ринкової економіки у різній мірі проявляють свій вплив і інші закономірності. В Україні до таких можна віднести наступні:

— закономірність соціальної спрямованості розвитку й розміщення продуктивних сил країни та її регіонів, яка випливає із необхідності загальної соціалізації економічної системи. Особливо це стосується України, де тривалий час у радянський період інтенсивно здійснювався курс на індустріалізацію і значно стримувався соціальний розвиток суспільства;

— забезпечення високої економічної ефективності розміщення продуктивних сил з урахуванням регіональних особливостей країни, через удосконалення територіальної та галузевої структури господарського комплексу регіонів і раціональніше використання ресурсного і виробничого потенціалів;

— відповідність розміщення продуктивних сил вимогам національної безпеки. В Україні необхідно забезпечити формування завершених технологічних циклів виробництва, які були розірвані після розпаду СРСР, шляхом утворення необхідних підприємств у своїх регіонах, зменшити залежність власної економіки від імпорту енергетичних ресурсів за рахунок термінового освоєння нових районів видобутку нафти і газу, вдосконалити галузеву структуру виробничих комплексів більшості регіонів;

— орієнтація в процесі вдосконалення розміщення продуктивних сил у регіонах для забезпечення високої конкурентоспроможності продукції, яка значно залежить від підвищення їх якості і від вигідного розміщення нових виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури.

5.3. Принципи і фактори розміщення продуктивних сил та розвитку економіки регіонів

Принципи розміщення продуктивних сил, як і закономірності, мають важливе значення. Вони є провідниками втілення в практику вимог закономірностей і за період існування менш тривалі. Ці принципи виражають потреби певного історичного етапу розвитку суспільства. Зі зміною часу закономірності зберігають свою дію, а принципи визначаються на новий період.

Принципи — це коротко сформульовані суспільством основні положення, якими керується держава й суб'єкти господарювання у проведенні економічної політики в розміщенні продуктивних сил і розвитку регіонів. До найважливіших з них доцільно віднести наступні:

Одним з головних є принцип раціонального розміщення виробництва. Суть цього принципу полягає у тому, щоб під час розміщення об'єктів досягалась висока ефективність народного господарства. Раціональне розміщення виробництва передбачає:

- наближення виробництва до джерел палива і води;