Сьогодні в Україні відбувається трансформація економічної системи. Вона супроводжується виникненням і розвитком нових форм власності і організаційно-правових форм господарювання, корінною зміною методів державного регулювання економіки, підвищенням самостійності підприємств, формуванням нової нормативно-законодавчої бази тощо. Таким чином, трансформація економічної системи України в умовах розвитку, виживання і пристосування с однією з головних причин, що зумовлює необхідність реструктуризації підприємств.
Другим важливим фактором реформування економіки є приватизація підприємств, що дозволяє виділити її як окрему і досить важливу передумову реструктуризації підприємств. Приватизація в Україні продовжується і сьогодні, усуваються окремі недоліки, які мали місце при "швидкісній" приватизації. Зокрема, не варто допускати приватизацію підприємств, які для економіки України мають стратегічне значення і значною мірою впливають на розвиток галузей країни в цілому. Сьогодні приватний сектор стає домінуючим в економіці. У 2000 р. кількість державних підприємств порівняно з 1992 р. знизилась у 4,2 рази, а їх частка у загальній кількості підприємств становила усього 13 %. Така тенденція спостерігається із перерозподілом чисельності працюючих між підприємствами різних форм власності. При загальному зменшенні зайнятих у економіці працівників майже у 1,5 рази чисельність робітників господарських товариств збільшилась майже у 21 раз.
У 2000 р. понад 75 % промислової продукції вироблялося на підприємствах колективної форми власності.
Процес приватизації державних підприємств продовжується, але й нині вже можна сказати, що основна мета приватизації досягнута, ефективність цих підприємств зростає, підвищуються фінансово-економічні результати їх діяльності. Це спостерігається і на зростанні надходжень до державного бюджету, який, в основному, зростає за рахунок зростання ефективності підприємств.
Третьою важливою причиною реструктуризації економіки є розвиток інституту банкрутства. Виділяють дві найважливіші передумови, що призводять до такого розвитку. Першою з них є реформування законодавства про банкрутство, яке створює реальні можливості для досить успішного використання цього механізму. Другою передумовою є тенденція зростання кількості фінансово неспроможних підприємств. У 1993 р. збитковим було кожне 12-те підприємство. У 1995 - кожне п'яте, у 1999 - більше половини. Якщо у 1992 р. було порушено всього 20 справ про банкрутство, то у 1999 р. кількість справ про банкрутство зросла більш як у 600 разів.
Як показує практика, реструктуризація підприємств тісно пов'язана з процесом банкрутства, що проявляється на різних її стадіях з різних причин. По-перше, сучасна реструктуризація може бути засобом запобігання банкрутству. По-друге, реструктуризація може здійснюватись у процесі санації, якщо справу про банкрутство вже порушено. І, по-третє, якщо відновлення життєдіяльності підприємства вже неможливе, його реструктуризація може здійснюватись на стадії процесу ліквідації з метою більш вигідної реалізації його майна.
Нинішній стан економічного розвитку країни, більшість її галузей вимагають реструктуризації, що зумовлено рядом факторів як на макроекономічному, так і мікроекономічному рівні. Фактори макроекономічного рівня:
недостатній розвиток ринкового середовища і конкуренції. Значна частина підприємств, певною мірою, користується протекціоністською підтримкою держави, а це стримує їх реорганізацію, дає тимчасові переваги, однак не сприяє підвищенню ефективності економіки;
нестабільність правового поля України, що не дозволяє розробити довгострокову стратегію реструктуризації;
недостатній розвиток українського фондового ринку та його інструментарію;
не вирішується питання доступності джерел фінансування;
немає належної підтримки процесу реструктуризації з боку держави;
недостатнє забезпечення законодавчою базою, яка б регулювала процес реструктуризації;
криза платежів, яка призвела до хронічної нестачі оборотних коштів, потрібних для нормального функціонування підприємств, і тим самим до відсутності коштів для реорганізації.
Фактори на мікроекономічному рівні, які тісно пов'язані із зазначеними вище:
психологічна неготовність українських менеджерів до проведення докорінної реструктуризації;
відсутність напрацьованих методичних підходів до реструктуризації підприємств і недостатність досвіду її проведення;
нестача на підприємствах власних коштів для проведення реструктуризації і низька їх кредитна привабливість, що не дає можливості їм отримати необхідні кошти із зовнішніх джерел на взаємоприйнятних умовах;
низька ліквідність цінних паперів вітчизняних емітентів, яка утруднює залучення коштів і серйозних інвесторів;
складність використання кваліфікованих спеціалістів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ ЯК ЦІЛІСНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА“ на сторінці 6. Приємного читання.