Розділ XV. Християнство

§4. Вселенське православ'я

Антіохійська православна церква.

Антіохійська православна церква. Назва цієї древньої церкви походить від Антіохії, колишньої столиці Сирії, що була свого часу визначним центром християнського богослов'я, таємним місцем проведення соборів. Після згадуваного вже собору 451 р. єпископ Антіохії разом з єпископами інших християнських центрів Сходу одержав титул патріарха.

Історичний шлях Антіохійської церкви позначений бурхливими подіями, що негативно вплинули на її становище у православному світі. У V ст. від неї відділилася Халдейська церква, у

VI ст. - сіро-яковіти (монофізити). Відтак церква стала пасивним спостерігачем геополітичних змін у регіоні, які також суттєво ослабили її. З 637 по 969 рр. Антіохією володіли араби, а в XI— XIII ст. вона підпала під гніт хрестоносців. Чергового удару у XIII ст. завдали їй єгипетські мамлюки; в XVI ст. вона була поневолена турками. Саме тоді зникла й назва Антіохії, місто стало називатися Антак'я. Ще раніше патріаршу резиденцію було перенесено до Дамаска.

Постійні утиски та страшенна бідність церкви призвели до того, що впродовж кількох століть вона була об'єктом маніпуляцій з боку Константинопольського та Єрусалимського патріархатів. Лише наприкінці XIX ст. ситуація в Антіохійській церкві почала змінюватися на краще. Нині вона має 22 єпархії: 6-у Сирії, 6 — у Лівані, 1 — в Іраку, 3 — в Туреччині та 6 — на американському континенті. Церква має близько 400 храмів, 20 монастирів, Бель-ментську духовну академію (поблизу Тріполі), семінарію та кілька коледжів. Видає 6 журналів та бюлетенів. Офіційний орган — журнал "Ан-Нахра".

Патріарх, який очолює церкву, має титул Блаженнійшого Патріарха Великої Антіохії і всього Сходу. Його резиденція знаходиться в столиці Сирії Дамаску. При патріархові діє Священний Синод, до складу якого входять правлячі архієреї.

Єрусалимська православна церква

Грузинська православна церква

Грузинська православна церква має історію від початку розповсюдження християнства на цій території в IV ст. Активна християнізація населення, а згодом і конституювання церковної структури пов'язуються з іменами св.Ніни та грузинського царя Міріа-на. Вже на початку IV ст. в центральній частині Грузії — Картлі християнство було проголошене державною релігією.

До V ст. церкву очолював архиєпіскоп, що підпорядковувався антіохійському патріархату. Політичне об'єднання Грузії в 487 р. царем Вахтангом І Горгасалом супроводжувалося проголошенням Грузинською православною церквою своєї автокефалії. Главою церкви став католікос, кафедра якого знаходилась у древній столиці Мцхеті. В період від IX до XVIII ст. у Грузії водночас діяло кілька католікосів, однак першим серед них завжди вважався мцхетський. Політичні катаклізми, що потрясали Грузію, відчутно позначалися на житті церкви. Це проявлялося не лише у втраті нею централізованого управління, а й у спробах запровадити вогнепоклонство (VI—VII ст.) та іслам (XVI—XVIII ст.), в неодноразових руйнуваннях православних святинь та утисках з боку завойовників. Тяжке політичне становище Грузії як у дзеркалі відбивалося на житті православної церкви.

Відповідно до Георгієвського трактату 1783 р. Грузія увійшла до складу Російської імперії, а Грузинська православна церква була підпорядкована Священному Синоду. її глава одержав звання члена Синоду. З часом посаду католікоса було скасовано, оскільки на території Грузії у 1811 р. утворено Грузинський екзархат. Лише після Лютневої революції місцеве духовенство відновило автокефалію своєї церкви. Московська патріархія визнала автокефалію Грузинської православної церкви лише 1943 р. Нині у церкви 15 єпархій, що об'єднують біля 300 громад. Кадри духовенства готуються у Мцхетській духовній семінарії та духовній академії. Керує церквою католікос з титулом Святійший і Блаженнійший Католікос — Патріарх усієї Грузії, Архиєпископ Мцхетський і Тбіліський. При ньому діє Священний Синод* що складається з усіх правлячих архієреїв та патріаршого вікарія. Офіційний орган — "Джвари Вазиса" ("Хрест виноградної лози").

Сербська православна церква

Румунська православна церква

Румунська православна церква — одна з найбільших православних церков — об'єднує близько 16 мільйонів віруючих. її історична доля пов'язана з іноземним поневоленням та залежністю від Константинопольського патріархату. Початок християнства на території сучасної Румуни відноситься до V ст., в XIV ст. тут утворюються дві митрополії, але автокефальною Румунська православна церква стала лише в 1865 р. завдяки процесові об'єднання князівств Валахії та Молдови, що завершився в 1862 р. утворенням Румунської держави.

Новий статус Румунської церкви у православному середовищі було визнано не одразу. Константинопольський патріархат визнав її автокефалію лише через 20 років. З 1919 року Румунська церква має статус патріархату. її патріарх має титул Блаженнійшого патріарха всієї Румунії, Намісника Кесарії Каппадокійської, митрополита Унгро-Влахійського, архієпископа Бухарестського. Його резиденція знаходиться в Бухаресті.

При патріархові діє Священний Синод, що складається з усіх архієреїв і збирається один раз на рік, а також постійний Синод, до складу якого входять лише митрополити.

Відповідно до церковного уставу та соборноправної традиції діють також Національні церковні збори, до складу яких входять члени Синоду та обрані віруючими представники кліру й мирян з усіх єпархій. Вищим адміністративним і виконавчим органом церкви є обрана Національними церковними зборами Національна церковна рада. Вона складається з трьох кліриків та шести мирян і обирається на чотирирічний термін.

На території Румунії церква має 13 єпархій, що об'єднані у 5 митрополій. Юрисдикція Румунської православної церкви поширюється на православних румунів, що проживають у країнах Західної Європи, Північної та Південної Америки, Австралії та Нової Зеландії.

Структурні підрозділи Румунської православної церкви з різним статусом є у США, Угорщині та колишній Югославії. З 1972 р. до н складу на правах єпископської автономії входить так звана Французька православна церква з кількома тисячами своїх прихильників. Загалом церква має понад 8 тис. храмів, 133 монастирі. Офіційними друкованими органами церкви є журнали "Румунська православна церква", "Православ'я" та "Богословські дослідження". Крім суто релігійних, Румунська православна церква виконує ще й державно-політичні функції, оскільки юридично не відокремлена від держави. Мабуть, зайва "втягненість" церкви в політичну сферу життя суспільства й зумовила гострі колізії в її керівництві у зв'язку з падінням режиму Чаушеску.