Розділ XII. Релігія античного світу

В імператорському Римі підсилюється вплив східних культів. Особливо активно вони сприймалися народними низами, які були задавлені поневоленням і злиденністю. Ці східні культи обіцяли нужденним потойбічне щасливе життя, якого не могли одержати хоч в обіцянках від численних римських богів, які відверто покровительствували їх визискувачам. Користувалися увагою східні культи і у вищих колах. В 1 ст. до н. е. велику популярність мав Аполлон Тіанський, якого вважали чи то філософом, чи магом, чи просто шарлатаном. Астрологія, магія, ворожіння стали повальною модою. Вважали, що наука астрологів, хоч вона дуже сумнівна в деталях, але може бути істотною в цілому, оскільки і людиною, і всесвітом керують одні й тіж об'єктивні закони.

Імператорська влада, намагаючись зберегти політеїстичну релігію стародавності, де і їй знаходилося місце в обширному пантеоні, намагалася обмежити вплив східних культів. Але природний процес релігійного взаємовпливу робив свою справу, і вже імператор Кал і гул а, що правив з 37 по 41 р. н. е. будує богині Ісіді храм на Марсовому полі, де римляни з ентузіазмом споглядали релігійну драму вбивства Осіріса Сетом і його воскресіння. Його спадкоємець Клавдій (41 — 54) звеличує фрігійську Кібе-лу.

Друге століття нової ери характерне поширенням в Римській імперії мітраїзму. Прагматично мислячі римляни захоплюються міркуваннями про добро і зло. Зло у них стає не наслідком невдоволення богів, а дією бога Аоімана. Мітраїстські містерії, які відбувалися таємно, стають особливо привабливі. А за імператора Діоклетіана (284 - 305) і Максіміана (286 — 302) культ Мітри входить в число державних культів.

Серед східних культів з'явилась і нова релігія, якій нележало велике майбутнє. Це було християнство. Воно зародилося в першій половині 1 ст. н. е. в Палестині, як одна з сект іудейської релігії. В силу цілого ряду якостей і специфічних історичних умов розвитку, про які буде мова в наступних розділах, воно поступово набрало великого значення в центрі імперії, в Римі. Велику роль в утвердженні християнства в Римі відіграв апостол Павел. Процес поширення християнства в Римі був досить скупний. Його то дозволяли, то забороняли, на християн були жорстокі гоніння. А вплив стародавньоримської релігії тим часом все падав і падав. Нарешті, в 313 році імператори Костянтин (306 — 337) і Ліціній (308 — 334) видали наказ про надання християнству офіційної рівності з усіма іншими релігіями. В 324 році християнство було оголошено державною релігією Римської імперії. Почалося нищення релігійного попередника християнства — стародавньої римської релігії. Храми і святилища руйнувалися, статуї богів розбивалися, сама стара релігія одержала назву язичества, тобто релігія "язиків", народів, підлеглих Римові, оскільки поширення християнства з центра імперії — Рима в провінції було не таким вже і швидким. Під гаслом боротьби з язичеством ( ще вживається термін "поганство", але він є виразом зверхності християнства над старими релігіями, презирливою назвою їх, тому вживання його має відверту ідеологічну спрямованість) відбувалось нищення античної культури, це були ідеологічні видатки утвердження нової релігії.

Але вплив стародавньої римської релігії був незнищимий. Як і вся культура Стародавнього Риму, вона залишила глибокий слід в історії всесвітньої цивілізації. її вплив відчуваємо і в сучасності.