Розділ XII. Релігія античного світу

Клісфен (між 509 і 507 pp. до н. е.) ліквідував племеніи філи і утворив нові територіальні. Кожна філл поділялася па десять демов, які мали окремі храми з обирасмим голосуванням чи за жребієм жерцем. Філа теж була релігійним утворенням, храм філи був державною власністю, релігійними справами філи вже керувала держава. Так утворилася державна релігія. Але влада жерця вже відокремлюється від влади воєначальника, судді і адміністратора.

Трохи іншим шляхом розвивалася держава Спарта, що розмістилася на південній частині Пелопоннесу. Цс був аграрний поліс. На землі працювали лише ілоти (раби), торгівлею і ремеслом займалися періски, а громадяни Спарти — лише військовою справою. Це була держава воїнів, влада належала нійськовій аристократії. Спартанське релігійне життя було схоже з афінським.

Релігія архаїчної Греції зберігала і навіть численний пантеон гомеровських олімпійських богів, вносила зміну в їх іерархію.

Цей період був періодом дальшого розвитку старогрецької культури.

Ще в 9 ст. до н. е. греки запозичили у фінікійців семітський алфавіт, поступово на ньому створюється ряд культурних пам'яток. У 8 ст. була написана Гомером "Іліада" та "Одісея", які містять розгорнуту картину стародавньогрецького життя і інформацію про міфологічну релігію Еллади, якою ми користуємося і донині.

Ясний світ Гомера заселений богами і людьми. Вони мають багато спільного між собою. Ті та інші живуть в природі, вони мають походження від матері-землі, народилися, мають тіло, їдять, сплять, діють, мають своїх царів і владик.

Але люди живуть у видимому вигляді, а боги невидимі. Люди їдять плоди землі, а боги — нектар, амбросію, люди смертні, а боги безсмертні.

У Гомера ще нема ідеї потойбічного стягнення. Померлі предки продовжують своє існування в підземному царстві і лише деякі з них, за волею богів, одержують безсмерття і живуть в земних формах.

Ідея потойбічної відплати виникає у грецькому полісі, причому її доля багато в чому визначається поховальними обрядами і піклуванням про душу померлого тих, хто залишився живим. Це свідчить про розвиток анімістичних уявлень на цьому етапі удосконалення давньогрецької релігії.

Звернемо увагу на те, що релігія стародавніх греків звеличувала фізичну працю, без якої було неможливо досягти матеріального добробуту. Ось тому із греків така велика кількість богів — покровителів різних видів праці: Артеміда наглядала за полюванням, Гермес, Аполлон і Пан — за скотарством, Де метра з її елевсинськими містеріями дбала про землеробство, Діоніс — про виноградарство, Афіна Паллада — про ремісництво, Гефес допомагав ковалям, Гермес — торговцям тощо. Є боги — покровителі і розумової праці.

Ще одним значним культурним явищем, тісно пов'язаним з релігією і маючим релігійне обгрунтування, були спортивні ігри, головні серед них — Олімпійські. Перші з них влаштовані в 776 р. до н. е. на честь Зевса Олімпійського. Ці ігри прославляли фізичні якості людини, заохочували фізичний розвиток, який потрібен був аристократії для панування над рабами і утвердження власної соціальної ваги. Це робилось з посиланням на богів.

У афінян і спартанців були спільні боги і спільні храми. Часто ця спільність використовувалась в політичних інтересах. Так, стародавній історик Фукідід у своєму творі "Історія" згадує про те, що при вирішенні питання про владу македемоняни (спартанці) умовили жрицю в Дельфах дати передбачення, корисне їм.

Міфологія Стародавньої Греції.

Стародавньогрецька міфологія була одним з найяскравіших явищ, що відбивались на всій світовій цивілізації. Вона з'явилася уже в первісному світогляді стародавньогрецьких племен ще в період матріархату. Міфологія відразу увібрала в себе анімістичні і фетишистські уявлення.

Міфологічному обгрунтуванню були піддані культ предків і тотемізм, який теж не минули стародавні греки. Одним словом, релігія стародавніх греків почалася з міфології, знайшла свій кращий вираз в міфології, своєї довершеності досягла в олімпійській міфології.

Олімпійська міфологія — це вже загальногрецька міфологія періоду патріархату. Дослідники зазначали цікавий момент: імена місцевих богів чи місця їх шанування ставали епітетами загальних богів.

Олімпійський пантеон очолює "отець всіх богів і людей" Зевс. Він живе на горі Олімп, всі боги цілком підлеглі йому. Всі олімпійські боги антропоморфні, не тільки як загальний образ, а, так би мовити, в деталях: вони фізично тотожні людям, мають всі людські якості, в тому числі і негативні, які інший раз ганьблять цих богів. Вони їдять і п'ють, сваряться і милуються, народжуються і вмирають.

Поруч з олімпійським пантеоном богів виникає значна кількість міфічних героїв, які приборкують чудовиська, що шкодять людям. Антропоморфізм стародавньогрецької міфології був свідченням усвідомлення свого місця в світі, зростання їх влади над силами природи, відчуття її суспільної значимості.

Згодом антропоморфні грецькі боги все більше і більше набирають значення уособлення абстрактних сил природи і суспільства.

В еліністичній літературі, а потім і в римському епосі міфологія, крім релігійного, набирає також літературного і мистецького значення, вона дає матеріал митцеві для аллегорій і метафор, створює сталі образи типів і характерів.