Історія становлення консультативної психології

Консультативна психологія

• 4) державна ідеологія була орієнтована на побудову "єдиної спільноти – радянського народу" і практично ігнорувала неповторність, унікальність кожної окремої особистості. Неувага до окремої особистості, до приватного життя людини не створила підґрунтя для культурного ставлення до неї, не мотивувала запитів на консультативну допомогу, що призвело до відкидання людиною можливості мати психологічні проблеми, тим більше вирішувати їх за допомогою спеціаліста.

Ситуація почала змінюватися в країнах СНГ наприкінці 80-х – 90-х р.р. XX ст. Це було пов'язано з розповсюдженням зарубіжного досвіду з питань психодіагностики, психотерапії та консультування. В цей період з'являються наукові праці (Г.С. Абрамова, Ю.Е. Альошина, Г.В. Бурменська, О.А. Карабанова, О.Г. Лідере, В.Ю. Меновщиков, Т.О. Флоренська, О.В. Хухлаєва та ін.), присвячені психологічному консультуванню, що були зорієнтовані на вітчизняного консультанта і вітчизняного клієнта.

Наприкінці 90-х років XX ст. у російській та українській психології склалася ситуація, за якою можна виокремити два простори професіонального становлення спеціаліста психолога:

• а) практична психологія як прикладна галузь, точніше професіональна діяльність, яка пов'язана із застосуванням психологічних знань до різних сфер людської діяльності та життєтворення, там, де вони є затребуваними;

• б) психологічна практика як безпосередня допомога чи підтримка людини в процесі вирішення нею складних проблемних ситуацій, які з'являються в контексті її соціального чи особистісного життєіснування.

У першому просторі професіонального становлення спеціаліста-психолога він діє за замовленням певних інституцій, соціальних сфер, конкретних відомств і т. п. В цьому випадку психолог має структурувати власну професіональну діяльність (шкільний психолог, сімейний психолог-консультант, психолог-консультант у сфері бізнесу, політичний психолог, соціальний психолог тощо) у відповідності зі статутом, законами і правилами того соціального замовника, який спрямований на його психологічні послуги. Однак, як показав аналіз професійної діяльності спеціалістів-психологів (консультантів, соціальних психологів, психотерапевтів та ін.), який здійснили в науці вчені (М.Р. Бітянова, С.В. Васьківська, І.В. Дубровіна, В.Е. Пахальян, Т.М. Титаренко та ін.), що стоять у витоків організації та проведення психологічної допомоги (консультування, корекції, профілактики, психотерапії), в цьому просторі існує багато суперечностей і поки що не вирішених питань. Наприклад, М.Р. Бітянова, аналізуючи труднощі взаємодій шкільного психолога та інших педагогів загальноосвітніх шкіл, показала, що запровадження діяльності у шкільних умовах спеціаліста- психолога, орієнтованого на вільний особистісний розвиток дитини чи дорослого, первісно було поставлено в об'єктивне протиріччя до мети і завдань загальноосвітньої виховної системи, яка націлена на втілення морально-етичних суспільних зразків, по суті у протиріччя з тими, хто має реалізувати ці завдання у навчально-виховному просторі різного роду освітніх закладів. Невеликий історичний екскурс виявив проблеми і в інших сферах взаємодій психолога з оточуючими. Зокрема, І.В. Дубровіна, проаналізувавши професіональну діяльність психологів-консультантів у різних сферах діяльності, вивела недоліки в підготовці цих професіоналів, у котрих були домінантними такі властивості як "низький рівень культурної продуктивності", "професіональний снобізм" та "нездатність емпатійно розуміти, приймати і визнавати особистість".

У другому просторі професіонального ставлення спеціаліста- психолога він самостійно формулює мету, завдання та відшліфовує цінності своєї професіональної діяльності, реалізуючи їх у професіональних взаємодіях, і несе відповідальність за ефективність своєї роботи. Ф.Є. Василюк відмічає, що за таких умов змінюється ставлення психолога до людей, яким він надає послуги, до самого себе та до спеціалістів іншого профілю, і, головне, піднімається на значно вищий рівень, стиль і тип його професіонального бачення клієнта та реальності.

Ще одна проблема, що визначається в історичному розрізі кінця минулого століття, якої торкаються в своїх роботах О.Г. Бельсъка, О.Ф. Бондаренко, С.В. Васьківська, І.В. Дубровіна, В.Е. Пахальян, це проблема популяризації для багатьох верств населення психологічних знань. На жаль, наявність психологічних знань, які сьогодні є у багатьох, – не є психологічною культурою. За позицією зазначених вчених, психологічна культура – це психологічні знання, які "запліднені" загальнолюдськими гуманістичними цінностями. Сьогодні в суспільстві, у запитах клієнтів більшою мірою затребувані психологічні знання, а не культура. Така ситуація створює сприятливе підгрунтя для різнобічних маніпуляцій свідомістю людей. Великої популярності також набули методики, техніки, тести та тренінги, які спрямовані на управління людським мисленням та поведінкою, що за своєю сутністю не відповідає істинним, гуманним цілям професії психолога.

Треба вказати, що враховуючи всі проблеми, які існували в межах надання психологічної допомоги людині, психологи крок за кроком просувалися до нових звершень у цій галузі знань.

Підгрунтям до кристалізації консультативної психології в російській психології стали наукові посібники, монографії, статті таких психологів як Г.С. Абрамова, Ю.Є. Альошина, О.М. Лисенко, В.Ю. Меновщиков, Т.О. Молодиченко, Р.С. Немов, В.Е. Пахальян, О.В. Хухлаєва та ін. Ці психологи вирішували питання про сутність, місце і роль психологічного консультування як одного з видів психологічної допомоги. Ними виокремлювалися принципи, правила, методи, техніки психологічного консультування, визначалися обов'язки психолога консультанта, його взаємодії зі спеціалістами суміжних професій, накреслювалася структура психологічного консультування, його процедури, визначилися особливості психодіагностики в консультативному процесі, обгрунтувувалися психотерапевтичні напрями, які можуть застосуватися психологічному консультуванні та ін.

Важливою подією стала перша робота з терапевтичної і консультативної психології М.А. Гуліної, що вийшла в світ на початку XXI століття, яка надала російським психологам цінну можливість знайомства з новою галуззю психологічних знань – консультативною психологією. В книзі на рівні порівняльного аналізу проводяться паралелі між такими суміжними науками як психотерапія і консультативна психологія. Для останньої основною формою діяльності спеціаліста та надання ним психологічної допомоги людям визначено психологічне консультування.

Консультування розглядається як процес, що актуалізує за допомогою "впливів" та "взаємодій" консультанта з клієнтом, необхідний ряд особистісних змін і зростання одного й іншого. Автор детально зупиняється на трьох основних підходах у психотерапії та консультативній психології: психо динамічному, когнітивно-біхевіоріальному та гуманістичному. Вчена утверджує ідею необхідності усвідомлення консультантом тієї психологічної парадигми, в межах якої він здійснює допомогу, а також нею приймається положення М. Херберта, що консультування – це "допомога людям в їх допомозі самим собі". Загалом, підкреслюється, що консультування – це процес, в якому особистість досягає більш високого рівня особистісної компетентності, що воно спрямоване на те, щоб навчити людей приймати мудрі рішення, а не навчати їх приймати рішення мудро. Саме таким чином психолог-консультант може сприяти дійсному самопідсиленню (використанню власних внутрішніх потенціалів) клієнта. Вчена накреслює завдання розвитку нової професійної галузі – консультативної психології, яка зможе існувати при умові створення таких взаємин у системі "консультант-клієнт", у межах яких поняття "психологічна близькість", "любов", "довіра" виключатимуть взаємозалежність, пристрасність, неприйняття та будуть акумулювати в собі як повагу до клієнта, так і повагу до людей у цілому.

Цінним став навчальний посібник Л.Б. Шнейдер, який вийшов у середині першого десятиліття нового століття, де автор презентує основи консультативної психології. Вчена розглядає консультування як вид психологічної допомоги людині в ситуаціях життєвих труднощів, визначає універсальні складові цього процесу, основні завдання, форми та моделі; зупиняється на принципах, типах і рівнях консультування. Головна мета, яку реалізує вчена, це створення умов майбутнім психологам-консультантам для вироблення свого професійного стилю, усвідомлення своїх можливостей у процесі консультування, розуміння власного професійного "Я", прийняття себе у професії, зрештою, управління своїм професіональним розвитком на засадах консультативної психології.

Наприкінці першого десятиліття XXI століття виходить навчальний посібник О.Є. Сапогової з такої професійно- спеціалізованої дисципліни як "Консультативна психологія" для підготовки психологів-консультантів. Вчена, узагальнивши досвід своїх попередників, визначила чіткі лінії презентації наукових знань за цією галуззю, а саме: історія розвитку консультативної психології, її предмет, цілі і зміст; професіоналізм консультанта; запити, проблеми, завдання та принципи психологічного консультування; обгрунтувала етапи, техніки, прийоми та форми консультування. Узагальнення викладацького досвіду допомогло автору в систематизованому вигляді презентувати сучасні уявлення про теорію і практику консультування, визначити базисні моделі практики консультування, виокремити його спеціальні проблеми; запропонувати стійку систему категорій і понять практичної взаємодії консультанта і клієнта; створити загальні уявлення про процес консультування, визначити основні проблеми самих консультантів та сфокусувати увагу на їх професіональних якостях, навичках, цінностях; розкрити специфіку та позиції учасників консультативної взаємодії.

Отже, в умовах переходу вищої школи на роботу у відповідності з освітніми стандартами сучасного покоління, зазначене навчальне видання дозволить здійснювати підготовку психологів-консультантів згідно з компетенціями освіти XXI ст.

Українські психологи мають власну історію щодо закладання першооснов, становлення та шляху пізнання нової галузі психологічних знань – консультативної психології. У середині 90-х років XX ст. П.П. Горностай та С.В. Васьківська створили перший для України посібник з психологічного консультування. Як зізнається С.В. Васьківська, "працювати доводилось майже наосліп", оскільки не було відповідної літератури, невеликим ще був досвід консультативної діяльності. На думку зазначених вище авторів перших двох навчальних посібників (теоретичного та практичного спрямування), які й до сьогодні "не втратили свого обличчя", вони є затребуваними по сей день, і в них "склалася публічна доля". З моменту дебюту пройшло вже 16 років і ситуація підготовки та видання наукових праць зазнала певних змін. Згодом С.В. Васьківська, узагальнивши майже десятирічний досвід власної наукової та викладацької діяльності, в 2004 і 2005 роках підготувала до видання два нових, доповнених і логічно відпрацьованих посібники, які присвячені питанням специфіки консультативної психології. Вчена розкриває секрети індивідуального консультування, здійснює детальну аргументацію сутності психологічного консультування, його філософії, теоретичних засад, механізмів, моделей та етичних аспектів консультативної допомоги. На увагу заслуговують, по-перше, організаційні аспекти консультативної взаємодії (структура, хронотип, термінологічна "кухня", первинна діагностика тощо), по- друге, технологія консультативної взаємодії (налагодження ефективного контакту, психотерапевтичні навички ведення консультативного інтерв'ю, техніки відображення значень), по- третє, це засоби особистісної презентації та засоби впливу на клієнта. Основою для професіонального навчання майбутніх психологів-консультантів став запропонований П.П. Горностаєм і С.В. Васьківською проблемно-орієнтований підхід, який базується на положенні, що всебічний аналіз психологічних проблем клієнта є найважливішою домінантою для пошуку шляхів їх вирішення та подолання його психологічних труднощів. Позитивним для безпосередньої практичної діяльності консультантів став метод проблемного аналізу, який за позицією вчених, базується на такому передбаченні: кожна психологічна проблема має свій генезис, що обумовлюється як невизначеністю, спонтанністю, так і детермінантами, які відповідають певним закономірностям і чинникам. Виявлення останніх, пошук засобів подолання спричинених ними психогенних впливів і є найважливішою умовою ефективного вирішення психологічної проблеми клієнта. Оптимістичними є прогнози С.В. Васьківської щодо виокремлення консультативної психології з надр психотерапії та надання їй статусу самостійної галузі психологічних знань. При цьому вчена наголошує на (тому, що серед трьох основних цілей психологічного консультування – допомога оточуючим в їхньому самопідсиленні, особистісний розвиток самого консультанта та створення здорового, благополучного життєвого простору для повноцінного функціонування особистості клієнта – найактуальнішою залишається мета особистісного зростання консультанта як гаранта розширення базису для становлення у суспільстві нових ціннісних ставлень людей до життя. Саме психолог-консультант найбільшою мірою наближений до пересічних людей, і, маючи високий усвідомлений ціннісний потенціал, буде здатен м'яко і конструктивно вести інших до самозвершень.

Значного поштовху в розробці питань психологічного консультування українським вченим (О.А. Ліщинська, 1997; O.О. Осадько, 1997; О.Ф. Бондаренко, 1998; Н.1. Пов'якель, 1998; З.Г. Кісарчук, 2001; Т.М. Титаренко, 2004, 2007; Г.О. Хомич, 2005; P. М. Ткач, 2005; В.В. Рибалка, 2005; 1.М. Цимбалюк, 2005; С.В. Васьківська, 2007, 2008, 2010) надали перші, вище презентовані роботи П.П. Горностая та С.В. Васьківської. У подальшому і в другій половині 90-х років XX ст., і все наступне десятиліття XXI ст. були пов'язані з появою наукових публікацій у вигляді монографій, навчальних посібників, кандидатських дисертацій, наукових статей, методичних нарисів, що були присвячені проблемам специфіки, змісту, сутності, визначенню методичних засад, обгрунтуванню принципів і правил взаємодій, використанню концептуальних моделей в процесі психологічного консультування.

У сучасній українській консультативній психології поки що не існує єдиного погляду на сутність, місце і роль консультування як найважливішого виду психологічної допомоги людині. Вчені для визначення специфіки психологічного консультування використовують прийоми порівняння цього процесу з психотерапією. Простежується, що психологічне консультування розглядається і як процес, і як вид психологічної допомоги, і як репертуар психологічних впливів. При вирішенні проблем консультативної психології виявляється, що питання принципів і правил консультування виокремлюють не всі автори посібників, крім того існує різне розуміння та виділення вихідних положень консультування. Наприклад, О.Ф. Бондаренко до переліку основних принципів консультування відносить наступні: активність, відповідальність, системність, діалогічний характер взаємодії, зворотний зв'язок, активізація гуманістичних цінностей тощо. Тоді як Т.М. Титаренко обгрунтовує принципи: добровільності, безоцінного ставлення до клієнта, конфіденційності, професійної вмотивованості, утримання необхідної дистанції та відмови від порад і рецептів.

Аналіз консультативної діяльності, що відображений у розмаїтті посібників, статей, популярних видань, показує, що одним з важливих моментів, який забезпечує ефективність консультативної роботи є організаційна складова консультативної взаємодії психолога і клієнта. До неї вчені відносять формальні та процесуальні компоненти. До формальних належить нормативно- правовий базис, а до процесуальних – структурна організація процесу консультування.

На жаль, сьогодні ще не існує чіткої нормативно-правової бази, яка б слугувала основою як для професіональної підготовки психолога-консультанта у вищих навчальних закладах, так і для організації процесу їх консультування в межах виробничої практики, а також широкомасштабної організації консультативної діяльності для людей суспільства загалом. Хоча існують певні загальні підстави підготовки та організації консультативного процесу, що відображено в різних законах, конвенціях, нормативних їй державних актах, положеннях, наказах Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України й інших документах ("Загальна декларація прав людини", "Конвенція прав дитини", Конституція України, Закон про освіту тощо).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія становлення консультативної психології“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ I. Загальні питання консультативної психології

  • Професіональне психологічне консультування

  • Взаємозв'язок психологічного консультування з психотерапією

  • Загальні принципи консультативної психології

  • Історія становлення консультативної психології
  • Значущість цілісної психологічної теорії в консультуванні

  • Розділ II. Консультування в контексті різних наукових підходів

  • Консультативна діяльність в екзистенціальній психології

  • Консультування в межах гештальтпсихології

  • Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні

  • Консультування в контексті особистісно орієнтованого підходу

  • Консультативна діяльність практичного психолога на основі духовно-особистісного підходу

  • Розділ III. Особистість консультанта в процесі професійної діяльності

  • Вплив професійної діяльності на особистість консультанта

  • Модель ефективного консультанта

  • Помилки психолога в процесі консультативної взаємодії

  • Особливості професійної діяльності консультанта- початківця

  • Розділ IV. Психодіагностика в процесі консультативної діяльності

  • Нетестова діагностика в консультуванні

  • Психологічна діагностика на різних етапах консультативної сесії

  • Розділ V. Специфіка консультативної діяльності психолога

  • Етапи психологічного консультування

  • Структура консультативного процесу

  • Типи консультування

  • Види консультування

  • Форми консультативної роботи психолога

  • Причини відмови психолога від консультування

  • Розділ VI. Віково-психологічне консультування

  • Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини

  • Психологічне консультування особистості підліткового віку

  • Психологічне консультування особистості юнацького віку

  • Консультативна робота з дорослими людьми

  • Консультування людей похилого віку

  • Розділ VII. Консультування у різних сферах професійної діяльності

  • Психологічне консультування в управлінні та менеджменті

  • Психологічне консультування в політичній сфері

  • Консультативна діяльність в юридичній сфері

  • Консультативна діяльність в бізнесі та підприємництві

  • Психологінче консультування у сфері реклами

  • Консультативна робота психолога у вищих навчальних закладах

  • Розділ VIII. Сімейне консультування

  • Консультування з проблем подружніх взаємин

  • Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності

  • Розділ IX. Психологічне консультування клієнтів із специфічними проблемами

  • Консультування тривожних та депресивних клієнтів

  • Консультування асоціальних особистостей

  • Консультування залежних клієнтів

  • Консультування клієнтів з психосоматичними порушеннями

  • Консультування обсесивних клієнтів

  • Консультування клієнтів із суїцидальними намірами

  • Консультування клієнтів, котрі переживають втрату

  • Особливі рекомендації для консультантів, котрі працюють з кризовими клієнтами