• 1) встановлення первинної комунікації (емоційний та інтелектуальний контакт) із клієнтом;
• 2) вивчення й аналіз проблемної ситуації;
• 3) визначення цілей і завдань спільної роботи;
• 4) зміна взаємин індивідуума з соціальним оточенням або самим собою;
• 5) оцінка прогресу й результату спільної роботи.
Виділяють такі "стадії інтерв'ю" психологічного консультування в соціальній сфері:
• структурування, досягнення взаєморозуміння ("Добрий день!");
• збір інформації про проблему ("У чому проблема?");
• усвідомлення бажаного результату ("Чого Ви хочете домогтися?");
• вироблення альтернативних рішень ("Що ще ми можемо зробити?");
• узагальнення попередніх етапів, перехід від навчання до дії ("Ви будете робити це?").
Щоб зрозуміти, які заходи має застосувати консультант на початку бесіди, треба уявити себе на місці людини, яка звернулася за соціалЬно-психологічною допомогою. Для її стану характерні наступні ознаки:
• змішані почуття, головним чином негативного характеру;
• відсутність уявлень про те, з чого почати розмову в силу складності психологічної проблеми;
• невпевненість у тому, що психолог зможе їй допомогти;
• потреба в гарантії анонімності й конфіденційності;
• відсутність уявлень про професійну психологічну допомогу;
• прагнення займати пасивну позицію (позицію об'єкта).
У процесі консультування має відбутися перехід від первинного запиту (заявленої клієнтом проблеми) до його підтексту (не усвідомлюваної клієнтом проблеми), тобто від первісного бачення ситуації до більш глибокого її розуміння. Перший запит клієнта (наприклад, безробітного, змушеного мігранта) найчастіше є якимсь поверхневим поглядом на ситуацію, за яким ховаються більш актуальні проблеми й мотиви клієнта. Це не означає, що клієнт спеціально щось приховує від консультанта, часто він сам не усвідомлює глибинних мотивів власного запиту, дійсних джерел своєї проблеми (ситуації).
Часто клієнт (наприклад, безробітний чи інвалід), приходячи на консультацію, говорить про інших людей – учасників ситуації. Завдання ж консультанта – спонукати його більше говорити про себе й свою участь у ситуації. Це можна зробити за допомогою питань: "Що?" й "Як?" замість питань "Чому?" й "Навіщо?". Говорячи про себе, клієнт використовує оцінки, які найчастіше є "зовнішніми", тобто висловленими іншими людьми, а іноді навіть нав'язаними ними. Насамперед, до зовнішніх оцінок належать негативні оцінки клієнта, його якостей, способу життя. До цих оцінок можна віднести як думки найближчого оточення, так і думки фахівців. Завдання консультанта – спонукати клієнта до висловлення власного погляду на себе, свої дії, думки, почуття і в такий спосіб перенести акцент на самооцінку. Слова "повинен", "треба", " можна", "не можна" та інші стосуються до модальності обов'язку, що зазвичай не є продуктивним у психологічному консультуванні, оскільки психологічна допомога заснована на усвідомленні та реалізації власних мотивів і бажань. Тому завдання консультанта в соціальній сфері– частіше задавати питання в модальності потреб: "Що Вам хотілося б?", "Дійсно це те, що Вам потрібно?", "Що Вас приваблює в цьому?", "Що Ви вважаєте важливим саме для себе?" тощо. Важливо щоб клієнт переконався, що психолог розуміє й приймає його як особистість.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VII. Консультування у різних сферах професійної діяльності“ на сторінці 2. Приємного читання.
