Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини

Консультативна психологія

У психології виховання взаємодія учня із оточуючим соціальним середовищем (батьки, вчителі, психологи, класний колектив і т. д.) пояснюється як перетворення зовнішніх вимог до суб'єкта в його внутрішні вимоги до себе, що спонукає до формування певного типу поведінки. Зовнішні вимоги до особистості з боку вихователя і колективу не зразу стають її внутрішніми вимогами до себе, регуляторами поведінки. Перехід від однієї фази формування до іншої відбувається швидше, якщо сам вихованець прагне бути кращим (Г.С. Костюк, 1989). Виховання безпосередньо пов'язане із навчанням та розвитком особистості, але є психологічно складним самостійним процесом, що охоплює оволодіння знаннями, способами дій, усвідомлення мотивів своєї поведінки;

Роль шкільного психолога полягає у тому, щоб спрямувати свою діяльність на консультативну допомогу учневі, впроваджуючи елементи психокорекції. Останнє передбачає використання методик, зорієнтованих на збагачення когнітивних уявлень школярів про оточуючий світ, свій образ "Я" та формування його позитивного емоційного переживання. Можна запроваджувати відомі та вже апробовані методики, наприклад, "Мій щоденник", "Сила слова", "Дзеркало", "Я не такий як усі, і всі ми різні", "Мій портрет", "Скульптура", "Як наша впевненість залежить від інших людей" (І.В. Дубровіна, 1998), "Вправи для роботи із аутичними дітьми", "Вправи для роботи із агресивними дітьми", "Вправи для роботи із тривожними дітьми", "Вправи для роботи із гіперактивними дітьми" (І.Г. Малкіна-Пих, 2004).

Для розвитку позитивних емоцій рекомендується психогімнастика, спрямована на відновлення рівного, спокійного настрою, а також ігри, що сприяють заспокоєнню та організації. Емоційні переживання дитини яскраво виявляються за допомогою методик арт-терапії "Намалюй свій фантастичний світ", "Намалюй свій реальний світ", "Намалюй власне майбутнє", "Намалюй свої страхи", "Намалюй своїх друзів" та їм подібних. Виконання дитиною проективних тестів часто супроводжується переживанням психологічного катарсису, інакше кажучи, позбавленням своїх страхів, тривог, відновленням душевного спокою. В окремих випадках малюнки із негативними персонажами, відповідною символікою доречно знищити (спалити, розірвати), наголосивши при цьому, що дитина позбавляється впливу цих образів назавжди.

Психокорекція позитивного емоційного переживання світу та власного "Я" здійснюється за допомогою методик оволодіння своїми емоціями, вміння їх виявляти, при цьому конструктивно взаємодіяти із дорослими та однолітками. Дитина має навчитися розрізняти, вербально проявляти емоції радості, переживання успіху, самоповаги, а також страху, тривоги, болю, розчарування та інші. Для цього рекомендується використовувати психотренінг емоційного розвитку дітей (К. Максименко, 2003), корекцію емоцій страху, негативного переживання школи, проявів ревнощів, заздрощів, жадібності, вербального вияву почуттів (Г. Лендрет, 1994).

Впровадження консультативної програми "Розширення кордонів образу світу дитини" (І.М. Бушай, 2010) оптимізує позитивне ставлення учнів до навчання, спілкування із друзями, пізнання нового, поруч з позбавленням негативних почуттів, низької самооцінки, тривожності. Тривалість однієї консультації молодших школярів та їх батьків – 30-45 хв. Результати консультування – вирішення психологічних проблем дитини, допомога батькам у навчанні та вихованні, сімейному спілкуванні, усвідомлення та розв'язання особистісних питань. Замовник, у нашому випадку дорослі, як правило, самі визначають, наскільки успішно було проведено консультування психологом. В будь-якому випадку, фахівець завершує бесіду, висловлюючи бажання продовжувати надавати професійну допомогу за першою вимогою батьків або самої дитини.

Психолог-консультант має знати набір орієнтовних схем вибудовування своєї консультативної практики у роботі з психологічними запитами учнів початкових класів та їх батьків. Відобразимо їх специфіку:

– проблема підвищеної тривожності, страхів, фобій у дітей має інколи фізіологічну основу – порушення функціонування залоз внутрішньої секреції, хвороби розвитку гормональної системи організму, проте частіше – психологічну. Передусім йдеться про агресію в сім'ї по відношенню до дитини, зумовлену алкоголізмом, психопатіями або комплексом психічної неповноцінності батьків. Тривожність, як риса особистості, може формуватися у молодшого члена родини за умов виховання тривожною мамою, татом, бабусею або іншими родичами, що спричинено механізмом ідентифікації. Стиль спілкування тривожних батьків засвоюється в ранньому та молодшому віці на підсвідомому рівні, як реакція переляку, втечі від можливих конфліктів, вольової дезорганізації.

На початку консультації психолог з'ясовує, в яких ситуаціях проявляються тривоги, страхи, фобії учня. Порушує тему сімейного виховання дитини, з єдиною метою – встановити психогенну, провокуючу причину виникнення негативних емоцій. В будь-якому випадку, зменшити страх або позбавитися від нього можливо через нівелювання впливу провокуючого фактору. Психолог має відверто порекомендувати батькам змінити стиль сімейного виховання, негативне ставлення до дитини, самим позбутися комплексу психологічної неповноцінності, тривожності, роз'яснити відмінність між поняттями виховання і дресура;

– шкільна дезадаптація, навчальна неуспішність, відсутність навичок комунікації та соціальної взаємодії з однолітками і дорослими виникають у дітей за таких причин: непідготовленість до школи, домашнє виховання, брак досвіду соціального спілкування з однолітками у дошкільних навчальних закладах, відсутність системності у вихованні дитини.

Психолог на початку консультування з'ясовує у самої дитини, скільки у неї друзів у класі, з ким спілкується поза школою, як вона ставиться до вчителя, уроків. Відповіді на такі прості запитання формують цілісну картину проблеми, тобто з'ясовуються причини її виникнення, провокуючі фактори, відповідно і шляхи розв'язання. Шкільний психолог має додатково провести консультативну бесіду з учителем початкових класів, реалізовуючи мету активного заохочення та позитивного переживання дитиною успіхів у навчанні, спілкування з однолітками на перерві. Окремо виникає проблема роботи з батьками школяра, реалізація програми сімейної підтримки дитини, яка адаптується до школи. Навіть така проста рекомендація батькам, як запрошення однокласників на день народження своєї дитини або для перегляду цікавої телепередачі, малювання, конструювання, дозволяє активізувати навички спілкування з однолітками, сприяє покращенню шкільної адаптації;

• надмірне фантазування дитини або гіперфантазування негативно позначається на шкільній успішності, формуванні навичок соціалізації в цілому. На прийомі у психолога батьки скаржаться, що дитина неуважна на уроках, систематично не встигає записувати домашнє завдання, виконувати навчальні вправи на уроках та поза школою. Фантазування дитини може супроводжувати різні психічні та особистісні дисгармонії (патології), як то патологічну брехливість, психопатичні розлади, "синдром філософської інтоксикації". Проте, частіше надмірний розвиток уяви молодших школярів штучно стимулюється тривалим переглядом мультфільмів, комп'ютерними іграми. Психолог, консультуючи батьків, має порушити питання відпочинку дитини після уроків, можливо рекомендувати обмежити час роботи за комп'ютером, оскільки основною метою розвитку особистості школяра має бути гармонія психічного розвитку, і, передусім, формування реалістичності світогляду;

• непрогнозовані афективні реакції учня на типові подразники (оцінки, зауваження вчителя, спілкування) такі як плач, замкненість, боязкість, як правило, є наслідком виснаження нервової системи дитини. Причини можуть бути різними: надмірно високі вимоги в сім'ї до навчальної успішності школяра, що насамперед характерне для батьків-педагогів; фізична та психічна втома внаслідок завантаженості учня, зокрема, при навчанні в спеціалізованій школі, наприклад з поглибленим вивченням декількох іноземних мов або при відвідуванні гуртків поза школою, репетиторів; відсутність системного підходу при вихованні дитини, коли заохочення або покарання залежить від настрою батьків, а не вчинків самої дитини. Зазначені психогенні впливи виснажують нервову систему, провокуючи афективну реакцію, що є неадекватною педагогічній ситуації. На просту вимогу вчителя про виконання домашнього завдання, поведінку, можливо пораду, настанову, зауваження дитина може розплакатися, замкнутися у собі, не відповідати на прості запитання.

В процесі консультування психолог має поцікавитися тим, коли почалися негативні прояви поведінки, як дитина поводила себе надалі, які травмуючи ситуації провокують афективну реакцію. З'ясування зазначених питань допомагає фахівцю усвідомити загальну картину виникнення та перебігу симптомів, зробити правильні висновки щодо їх усунення. Зауважимо, що в більшості подібних випадків психологічної корекції потребують батьки, оскільки неправильне сімейне виховання позначається на особистісному розвиткові та соціалізації школяра. Треба виходити з такої наукової позиції, що кожна дитина має потужний потенціал задатків, який актуалізується лише за умов правильно побудованого сімейного та шкільного навчання і виховання (А. Маслоу).

Консультант, працюючи з дітьми 6-11 років, повинен пам'ятати, що психіка дитини цього віку надто пластична, вразлива до будь-яких психологічних впливів. Тому при проблемних ситуаціях варто керуватися принципом "не нашкодь" – в крайньому випадку порекомендувати звернутися до більш досвідченого фахівця, залучити на консультацію колег.

Задля запобігання помилок у роботі із молодшими школярами психолог-консультант має дотримуватися таких рекомендацій:

1) орієнтуватися виключно на наукові знання, отримані під час навчання та професійної діяльності, не звертати увагу на так звану широку "професійну обізнаність" батьків дитини у питаннях психології (передусім медиків, психологів, педагогів). Іншими словами, уникати маніпуляцій "нав'язування" страхів дорослих про "невиліковну хворобу" дитини. Наведемо приклад із практики. На консультацію з приводу визначення психічної норми розвитку дівчини 7 років звернулася її мати, яка доводила, що у дитини відсутні рефлекси, при цьому постійно наголошувала, що вона за фахом – психолог, викладає у ВНЗ, що, власне, так і було. Після проведеної психодіагностики дитини було встановлено, що психічний розвиток дівчинки відповідає віковим нормам. Однак, мати аж ніяк не погоджувалася з висновком. Тоді їй було запропоновано, як фахівцю з психології, пригадати теорію І.П. Павлова про рефлекторну діяльність нервової системи, відмінності утворення умовних та безумовних рефлексів і т.п. В результаті такого наукового екскурсу дійшли згоди про абсурдність самої думки щодо відсутності рефлексів у її доньки (будь-якої дитини взагалі), а також відповідність особистісного та психічного розвитку дитини віковим нормам.

Керуючись принципом науковості, психологу необхідно уникати маніпуляцій дорослих клієнтів (замовників), які через страх, що дитина "не така як усі ... як потрібно" втрачають здатність мислити раціонально;

• 2) для психолога-початківця складною може стати ситуація правильного визначення діагнозу особистісного розвитку, інтелекту дитини, її характеру. Часто за складними медико- психологічними показниками з тестових методик типу "щизоїдність", "аутизм", "олігофренія" та інші, на практиці маємо справу з ситуативною захисною поведінкою дитини. Зазначені діагнози може встановити лише психолого-медико-педагогічна комісія, яка проводить комплексне обстеження, користується матеріалами численних спостережень за учнем. Окремим психологам, можливо, і подобається висловлюватися складними медичними термінами, задля того, щоб справити більш сильне враження, як фахівців. Однак, треба пам'ятати, що в багатьох психологічних тестах психіатрична термінологія має інше змістове наповнення, ніж у медицині. Наприклад, тестова шкала шизоїдності в багатьох американських методиках визначає не шизофренію або аутизм як хворобу, а лише таку властивість дитини, як замкненість, інтроверсію, заглиблення у свій внутрішній світ. Останнє зовсім не пов'язано з розвитком психозу – шизофренії, аутизму. Отже, психолог при використанні методик додатково вивчає методологію побудови тесту, що значить кожна шкала, які прояви поведінки передбачає;

• 3) психіка дитини молодшого школяра перебуває у стані потужного розвитку, що стосується всіх сторін – пам'яті, мислення, уваги, характеру тощо. Тому робити категоричні висновки щодо інтелекту, здібностей, властивостей реагувань буде непрофесійним і неправильним. Психіка має властивість до компенсації та гіперкомпенсації на подальших етапах вікового розвитку. Помічено, що видатні науковці в дитинстві мали низьку академічну успішність; політики та бізнесмени – характеризувалися як надто сором'язливі, соціально пасивні; оратори, публічні люди – були мовчазними та замкненими.

Консультування молодших школярів та членів їх родини передбачає застосування як науково розроблених діагностичних та тренінгових програм, так і вимагає від психолога життєвої мудрості. Головне пам'ятати – консультація повинна завжди досягати мети, виявляти недосконалі форми мислення, надавати надію на покращення складної життєвої ситуації, вселяти оптимізм, віру в потенційні можливості особистості дитини.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ I. Загальні питання консультативної психології

  • Професіональне психологічне консультування

  • Взаємозв'язок психологічного консультування з психотерапією

  • Загальні принципи консультативної психології

  • Історія становлення консультативної психології

  • Значущість цілісної психологічної теорії в консультуванні

  • Розділ II. Консультування в контексті різних наукових підходів

  • Консультативна діяльність в екзистенціальній психології

  • Консультування в межах гештальтпсихології

  • Когнітивно-біхевіоральний підхід у консультуванні

  • Консультування в контексті особистісно орієнтованого підходу

  • Консультативна діяльність практичного психолога на основі духовно-особистісного підходу

  • Розділ III. Особистість консультанта в процесі професійної діяльності

  • Вплив професійної діяльності на особистість консультанта

  • Модель ефективного консультанта

  • Помилки психолога в процесі консультативної взаємодії

  • Особливості професійної діяльності консультанта- початківця

  • Розділ IV. Психодіагностика в процесі консультативної діяльності

  • Нетестова діагностика в консультуванні

  • Психологічна діагностика на різних етапах консультативної сесії

  • Розділ V. Специфіка консультативної діяльності психолога

  • Етапи психологічного консультування

  • Структура консультативного процесу

  • Типи консультування

  • Види консультування

  • Форми консультативної роботи психолога

  • Причини відмови психолога від консультування

  • Розділ VI. Віково-психологічне консультування

  • Психологічне консультування молодших школярів та членів їх родини
  • Психологічне консультування особистості підліткового віку

  • Психологічне консультування особистості юнацького віку

  • Консультативна робота з дорослими людьми

  • Консультування людей похилого віку

  • Розділ VII. Консультування у різних сферах професійної діяльності

  • Психологічне консультування в управлінні та менеджменті

  • Психологічне консультування в політичній сфері

  • Консультативна діяльність в юридичній сфері

  • Консультативна діяльність в бізнесі та підприємництві

  • Психологінче консультування у сфері реклами

  • Консультативна робота психолога у вищих навчальних закладах

  • Розділ VIII. Сімейне консультування

  • Консультування з проблем подружніх взаємин

  • Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності

  • Розділ IX. Психологічне консультування клієнтів із специфічними проблемами

  • Консультування тривожних та депресивних клієнтів

  • Консультування асоціальних особистостей

  • Консультування залежних клієнтів

  • Консультування клієнтів з психосоматичними порушеннями

  • Консультування обсесивних клієнтів

  • Консультування клієнтів із суїцидальними намірами

  • Консультування клієнтів, котрі переживають втрату

  • Особливі рекомендації для консультантів, котрі працюють з кризовими клієнтами