По-четверте, психодіагностика може бути успішно використана, коли необхідно оперативно у ході консультування з'ясувати глибинні тенденції особистості клієнта, неусвідомлювані ним самим.
Діагностика у психологічному консультуванні має свою специфіку. Вона здійснюється із дотриманням психологом- консультантом певних правил.
• 1. Перше правило стосується правильного використання психодіагностичного інструментарію: у процесі надання консультативної допомоги психолог-консультант має застосовувати лише валідні методики. Застосування методик і тестів, які не пройшли процес валідизації, може призвести до отримання невірних даних про стан клієнта, встановлення неправильного психологічного діагнозу, а відповідно неправильної побудови корекційної роботи з клієнтом, а також до дискваліфікації консультанта.
• 2. Друге правило полягає у кваліфікованому підборі декількох методик чи тестів, що вимірюють один і той же показник. Це стосується тих випадків, коли потрібно повідомляти клієнта про наявність у нього серйозних відхилень (неприємних для клієнта) в особистісних характеристиках. Наприклад, якщо у клієнта "шизоїдна" акцентуація характеру, то краще підтвердити це двома- трьома методиками, щоб остаточно переконатися у правильності діагнозу. Якщо є необхідність повідомляти батькам, що їх дитина не змогла адаптуватися до ліцею чи гімназії, то краще мати у своєму арсеналі достатню кількість даних, отриманих за кількома методиками.
• 3. Третє правило полягає у кваліфікованому встановленні відповідності психодіагностичної методики віковій категорії клієнта. Кожен психолог-консультант повинен мати у своєму арсеналі методики та тести, які вимірюють одні й угі ж показники, але для різного віку клієнтів. Це може вказувати на високу ступінь готовності консультанта працювати з різновіковою категорією клієнтів.
• 4. Четверте правило стосується специфіки консультативної та діагностичної роботи із дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку, а також розумово відсталими дітьми. Це питання необхідно розглянути більш детально.
Як вказують практики (В. Ф. Моргун, Л. М. Крижановська, І.Г. Тітов та ін.), психодіагностична робота з дітьми повинна слідувати принципам поетапного вивчення психіки дитини (Л.С. Виготський), положенням гуманістичного підходу до особистості (Г.О. Балл, А. Маслоу, К. Роджерс та ін.), принципам відбору розумово відсталих дітей у спеціальні заклади (С.Д. Забрамна, Т. В. Сак, Е.А. Стребелєва та ін.).
Вчені вважають, що на першому етапі засобом зняття напруги і встановлення контакту може слугувати бесіда з дитиною, під час якої необхідно з'ясувати наступне: точність уявлень дитини про себе, свою сім'ю, рідних, друзів (ім'я, прізвище, по-батькові, вік); характер уявлень про час, явища природи (орієнтування за годинником, розпізнавання пори року тощо); здатність орієнтуватися у просторі (поняття "ближче", "далі"); наявність кругозору (уявлення про країну, події, людей тощо).
Після встановлення контакту, на другому етапі, можна розпочинати психодіагностику особливостей інтелектуальної сфери та рівня сформованості уявлень і знань дитини. Необхідно звертати увагу на ряд загальних моментів.
1. Розуміння дитиною інструкції і мети завдання.
Кожного разу необхідно переконатися, чи сприймає дитина інструкцію та чи намагається її зрозуміти. Розумово повноцінні діти уважно слухають інструкцію і в разі нерозуміння просять її повторити. Діти розумово відсталі, з відхиленнями в увазі чи недостатньо працездатні, не фіксують відповідну увагу за інструкцією і, не дослухавши до кінця, розпочинають виконувати завдання наздогад.
Важливо також встановити, чи здатна дитина запам'ятати запропоновану їй інструкцію. Частіше за все діти розумово відсталі не запам'ятовують інструкцію й тому не можуть завершити завдання. Те ж саме характеризує дітей із порушенням працездатності.
2. Характер діяльності під час виконання завдань,
У всіх випадках важливо встановити, як виконує дитина завдання: з інтересом, цілеспрямовано чи формально. Крім того необхідно звернути увагу на ступінь стійкості інтересу.
Необхідно також прослідкувати за тим, яким чином дитина виконує завдання. Інтелектуально розвинені діти прагнуть знайти оригінальне рішення та економні способи дії. Розумово відсталі – діють шаблонно, або навіть неадекватним способом.
Важливо з'ясувати, наскільки зібрано та сконцентровано працює дитина і яка її працездатність. Одні діти доволі довгий час уважні, інші постійно відволікаються і швидко виснажуються. Варто визначити, що більше впливає на характер діяльності: невміння зосереджуватися чи швидка виснаженість. Бажано встановити, чи вміє дитина користуватися запропонованою допомогою. Чим більша ця здатність, тим вищий рівень навчальної сприйнятливості дитини.
3. Реакція дитини на результати роботи.
Як правило, діти з розвиненим рівнем інтелекту здатні оцінити виконану роботу. Вони радіють своїм успіхам і переживають з приводу невдач. Деякі діти з труднощами в поведінці навмисно роблять вигляд, що їх не хвилює відсутність певних досягнень.
4. Загальна емоційна реакція на факт обстеження.
Розумово повноцінні діти демонструють відому ніяковість і упередженість. Байдуже ставлення до факту обстеження і "фаміл'ярне" ставлення до експертів частіше за все характерне для розумово відсталих дітей. Як підкреслюють дослідники (Р. С. Немов, Л. М. Крижановська та ін.), в усіх випадках під час психодіагностики інтелектуального розвитку дітей необхідна доброзичлива, спокійна й рівна обстановка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IV. Психодіагностика в процесі консультативної діяльності“ на сторінці 2. Приємного читання.
