• 7) не усвідомлення меж відвертості, а саме, наскільки консультант може розкривати себе клієнту;
• 8) неможливість відключитися від проблемної ситуації клієнта відразу після закінчення сесії та, навіть, обговорення такої ситуації клієнта вдома;
• 9) хвилювання з приводу присутності на консультації третьої особи;
• 10) визначення місця консультанта між двома полюсами заглибленості в проблему клієнта й заглибленості у власні почуття;
• 11) стан консультанта після закінчення сесії – як правильно оцінити свою роботу, не впадати у відчай від невдачі або в ейфорію від успіху.
На перших етапах професійної діяльності консультанту– початківцю необхідно виробити власну позицію, на якій буде базуватися весь консультативний процес. У психологічній літературі таких позицій виділяють три:
• 1) консультант-порадник, який дає клієнтові інформацію чи прямі поради;
• 2) консультант-помічник – надає допомогу клієнтові у віднайденні правильного рішення, "інсайту", внутрішнього рішення, в актуалізації наявних внутрішніх особистісних резервів тощо.
• 3) консультант-експерт – пропонує клієнту можливі варіанти вирішення проблемної ситуації, обговорює й оцінює їх разом з клієнтом і допомагає вибрати найбільш адекватну пропозицію.
Складним на початковому етапі може видаватися визначення мети психологічного консультування. На це Р. Мей зауважував, що головним завданням психолога-консультанта є визначення власної значущості й унікальності ролі у суспільстві, а також чітке розуміння особливостей соціальної ролі клієнта та якість її виконання ним. Тому, що у переважної більшості людей, які звертаються за порадою до психолога, виникають проблеми через невміння віднайти своє місце у соціальній та професійній сферах життя, внаслідок чого вони починають вважати себе нікому непотрібними людьми. Таким клієнтам необхідна допомога у віднайденні сенсу життя, формуванні нової мети існування, що допоможе їм стати більш значущими, необхідними людям, а, отже, побачити нові перспективи свого життя.
Метою психологічного консультування не повинно ставати рятування клієнтів від зовнішніх і, особливо, внутрішніх конфліктів. Більш раціональним завданням психологічного консультування буде перетворення конфліктів клієнта в суперечності, які він сам зможе розв'язати, і за рахунок цього зможе зробити декілька кроків у особистісному зростанні, а також засвоїти навички самостійного аналізу й розв'язування подібних суперечностей у майбутньому.
До типових помилок консультанта-початківця відносять: а) втрата себе, своєї ідентичності у процесі взаємодії, повне "розчинення" у проблемі клієнта; б) контрперенос, тривога, проекція невідпрацьованих власних проблем; в) демонстративне ставлення, оцінка, постійне саморозкриття; г) прагнення до досконалості (перфекціонізм); д) розширення меж своєї компетентності ("всезнайка"), використання експериментальних технологій; е) захоплення невербальними техніками (мовчання, паузи) у консультативному процесі; є) нездатність встановити межі взаємодії з нав'язливими клієнтами; ж) очікування негайного результату, постановка нереалістичних цілей консультування; з) занижене почуття гумору; к) захоплення пошуком розвитку власних технологій при одночасному ігноруванні змістового навантаження та терапевтичного альянсу.
До зазначеного переліку помилок консультант-практик Г.О. Хомич також додала наступні: бажання психолога-початківця детально розписувати програму корекції напружених ситуацій чи особистісного зростання; брати повну відповідальність на себе за результата психологічної робота та приймати рішення щодо зміни ситуації; готовність до надання консультацій надто широкому спектру клієнтів тощо.
Безпосередньо під час ведення консультативної бесіди, на думку А.А. Деркача, у консультанта-початківця можуть виникати помилки наступного характеру: 1) відсутність необхідного настрою, що перешкоджає створенню сприятливого психологічного клімату для бесіди; 2) перехід до прийняття рішення з вирішення проблеми без достатнього вивчення її сутності й умов, у яких вона виникла; 3) чітке дотримання гіпотези, що виникла на початку зустрічі; 4) недослуховування думки клієнта; 5) створення перешкод для роз'яснення клієнтом власної точки зору; 6) постановка клієнту прямих запитань ("в лоб"), за відсутності мотивів бесіди.
Більш детально помилки психологів-початківців описала О.Р. Бондаренко. До них вчена віднесла:
1. Перебільшення турботи про клієнта. Консультант вважає клієнта хворим і безпорадним, недооцінюючи його особистісні ресурси. При цьому власній особистості консультант надає надзвичайної значущості-месії, ототожнюючи себе з порадником, рятувальником, поводирем. Він прагне реалізовувати себе в консультуванні, ігноруючи при цьому потреби і права клієнта.
Такі ситуації у консультативному процесі виникають у результаті професійної невизначеності психолога-початківця і його невміння відкрито сприймати будь-які форми переживань, установок, особливостей перцептивної сфери клієнта. Консультант має навчитися вибудовувати природний хід взаємин, не намагаючись при першій зустрічі чітко встановити "діагноз" клієнта.
2. Самоствердження психолога на консультації. У ситуації консультативної взаємодії психолог-початківець завжди відчуває спокусу особистісного самоствердження, адже, на його думку, "він знає виходи із усіх життєвих ситуацій", "проблеми клієнтів Надзвичайно прості", "з ним ніколи не трапиться подібних ситуацій" тощо. При цьому він відчуває себе успішним, мудрим, упевненим, готовим допомогти всім відразу. У взаємодії з клієнтами у такого психолога можуть несвідомо проявлятись поблажливість замість емпатії, жалість замість щирої підтримки, зарозумілість замість конгруентності та прийняття. Такі форми поведінки консультанта дуже тонко відчуваються клієнтом, породжуючи емоції приниження, сорому, нових страждань.
З метою уникнення такої ситуації, консультанту-початківцю необхідно відчувати себе не лише фахівцем, а людиною, якій також відомі страждання та навчитись проявляти щиру турботу і душевну теплоту в ставленні до клієнта.
3. Зайва природність або штучність у поведінці консультанта-початківця. При спробі психолога бути надзвичайно природним втрачається сам процес професійної психологічної роботи, який підміняється звичайною розмовою партнерів, у процесі якої клієнт розповідає свої проблеми, а консультант демонструє до них своє ставлення. У випадку штучності поведінки психолога консультативна взаємодія зводиться до використання психологічних технік, обміну інформацією, але дієвої консультативної взаємодії між ним і клієнтом не відбувається.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Консультативна психологія» автора Булах І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості професійної діяльності консультанта- початківця“ на сторінці 2. Приємного читання.
