Додатки

Класичні експерименти в психології

Додаток 1. Експериментальна психологія в подіях та особах

Кінець XVIII ст. – італійський дослідник Л. Гальвані (1737-1798) висловив припущення, що нервові імпульси мають електричну природу. Його племінник і учень Дж. Альбіні проводив публічну демонстрацію експериментів: показував, як електричне збудження викликає спазми м'язів. Для цього він використовував голови страчених злочинців.

• 1840 р. – вийшла книга професора Київського університету О. М. Новицького"Керівництво до дослідної психології". Учений вважав фізіологію і психологію частинами антропології. Заслуга О. М. Новицького полягає не лише у виділенні психологічних знань у навчальних курсах філософського спрямування, айв обгрунтуванні низки психічних процесів, закладанні основ щодо перетворення психології на дисципліну дослідного характеру.

• 1850 р. – Г. Гельмгольц вимірює швидкість проходження нервового імпульсу.

• 22 жовтня 1850 р. – Г. Фехнер відкрив свій знаменитий закон: S= К log R.

• 1856-1866 pp. – виходить фундаментальна праця Г. Гельмгольца в трьох томах "Фізіологічна оптика". Через 60 років після видання її перекладено англійською мовою.

• 1860 р. – побачила світ книга Г. Фехнера "Елементи психофізики" - перша праця з експериментальної психології, в якій представлено дослідження проблеми інтенсивності відчуттів і запропоновано методи їх вимірювання.

• 1861 р. – В. Вундт винайшов перший елементарний прилад для експериментального психологічного дослідження. П. Брока відкриває мовний центр у лівій півкулі кори головного мозку. Працюючи хірургом лікарні для душевно хворих, він провів розтин тіла померлого хворого, який за життя не міг чітко розмовляти. При огляді виявилося, що у хворого була вражена третя лобна звивина кори головного мозку. Брока назвав цю частину мозку центром мови, а пізніше в науковому вжитку утвердився термін "центр Брока". Відкриття специфічних відділів головного мозку мали для подальшого розвитку психології велике значення.

• 1863 р. – опубліковано дослідження Г. Гельмгольца з проблеми акустики "Про сприйняття тону". Вийшла праця авторитетного російського вченого І. М. Сеченова "Рефлекси головного мозку". 1868 р. - голландський учений Ф. Дондерс винайшов методику визначення швидкості реакції або прийняття рішення. В Англії розгортаються дослідження індивідуальних відмінностей. Ф. Гальтон публікує книгу "Спадковість таланту", формулює ідею про новий метод дослідження -метод близнюків та вперше статистичним методом обґрунтовує ідею успадкованості таланту. 1870 р. - Г. Фрітш та Е. Хітціг уперше використали для дослідження кори головного мозку метод електростимуляції (шляхом впливу на окремі ділянки кори слабкими електричними розрядами). Свої досліди вчені проводили на кролях і собаках. З удосконаленням обладнання електростимуляція стала досить ефективним прийомом для вивчення функцій мозку.

• 1873 р. – І. М. Сеченов публікує статтю "Кому і як розробляти психологію". У цій розвідці авторитетний російський учений формулює програму розвитку психології як окремої самостійної науки, що має спиратись на експериментальні методи дослідження. Він висловлює ідею про те, що психічні явища зумовлені зовнішнім світом, що необхідно відмовитися від інтроспекції як методу, і вважає, що для розвитку психології потрібен об'єктивний природничо-науковий метод. Для російської психології кінця XIX - початку XX ст. ці важливі ідеї Сеченова були програмними.

• 1874 р. – В. Вундт публікує працю "Принципи фізіологічної психології". Вчений писав: "В цій книзі я представляю на суд публіки нову науку". Цього ж року побачила світ головна праця Ф. Брентано "Психологія з емпіричної точки зору".

• 1877 р. – у Кембриджі накладено вето на викладання психології, оскільки її оцінюють як виклик релігії, а вчена рада протестує проти того, щоб "покласти душу людини на чашу терезів". Італійський фізіолог A. Moceo вперше проводить дослідження з плетизмографом - прообразом сучасного детектора брехні.

• 1879 р. – відкрито першу в світі психологічну експериментальну лабораторію при Лейпцизькому університеті, засновником якої був В. Вундт.

• 1881 р. – В. Вундт організовує видання першого в світі психологічного журналу "Філософські студії", в якому публікує результати досліджень своєї лабораторії.

• 1885 р. – В. М. Бехтерев організовує Казанську психофізіологічну лабораторію - першу в Росії психологічну науково-дослідницьку установу.

• 1886 р. — у Росії створено другу експериментально-психологічну лабораторію при психіатричній клініці С. С. Корсакова, завідувачем якої був А. А. Токарський.

• 1889 р. — створено першу лабораторію фізіологічної психології у Франції при Практичній вищій школі. В ній працювали А. Біне, А. Боні, Г. П'єрон, П. Фресс, Г. Олерон. Першою кафедрою експериментальної психології у Франції керував Т. Рібо при Колеж де Франс.

• 90-ті pp. XIX ст. – відбуваються суттєві зрушення у розробці й викладанні університетських психологічних курсів. У Київському університеті Г. І. Челпанов уперше почав проводити семінарські заняття з психології, розробив практикум з експериментальної психології для студентів, започаткував демонстрації психологічного експерименту на лекціях і семінарських заняттях, а також проведення наукових досліджень із психології. 1892 р. - створено Американську психологічну асоціацію (АПА).

• 1894 р. – В. М. Бехтерев створює Санкт-Петербурзьку психофізіологічну лабораторію при Військово-медичній академії.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Додатки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Історія розвитку експериментальних досліджень у психології

  • Автори першого психологічного закону: Густав Теодор Фехнер і Ернст Вебер

  • Герман фон Гельмгольц - "дитя сонця"

  • Невтомний дослідник Френсіс Гальтон

  • Вільгельм Вундт - організатор першої психологічної лабораторії

  • Герман Еббінгаус – дослідник пам'яті

  • Суперники Вільгельма Вундта

  • Карл Штумпф

  • Перші експериментатори в США

  • Джеймс Болдуїн

  • В. М. Бехтерев та його експериментальні проекти

  • Експериментальний метод і його закони

  • Експеримент і його види

  • Бездоганний та хороший експеримент

  • Лабораторна культура, її розвиток та наслідки

  • Етичні ризики у психологічних експериментах

  • Класичні експерименти в різних галузях психологи

  • Експеримент С. Велінса про вплив фальшивих когнітивних ознак на емоційні стани та оцінки

  • Феномен Б.В. Зейгарник: запам'ятовування завершених і незавершених дій

  • Експерименти у віковій психології

  • Найтриваліші психологічні дослідження

  • Експериментальне вивчення немовлят

  • Дослідження природи любові (експерименти Г. Харлоу)

  • Окремі експериментальні епізоди

  • Феномен "гіркої цукерки" та інші експерименти В. І. Асніна

  • Дослідження інтелектуальних дій

  • Експериментальні дослідження у психології особистості

  • Особливості персоно логічних теорій та критерії їх оцінки

  • Персонологи як експериментатори

  • Типові помилки в персонологічних дослідженнях

  • Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості

  • Експерименти в соціальній психології

  • Класичні експерименти в соціальній психології

  • Механізми групової поведінки

  • Феноменологія прийняття групових рішень

  • Групові ефекти та їх дослідження

  • Сприйняття та розуміння людьми одне одного: класичні експерименти

  • Класичний експеримент О.О. Бодальова в авторському варіанті

  • Аналіз результатів дослідження

  • Експериментальні шедеври в соціальній психології

  • Парадокс Лап'єра

  • Експерименти Музафера Шерифа(1935, 1937)

  • Експерименти Соломона Аша

  • Експеримент Стенлі Мілграма (1963)

  • Експерименти Сержа Московічі

  • Видатні психологи-експериментатори XX століття

  • Джон Боулбі – дослідник беземоційного характеру

  • Експерименти Музафера Шерифа

  • Соціальні резонанси Курта Левіна

  • Експериментальні події Стенлі Мілграма

  • Артефакти психологічних експериментів

  • Таємниці психологічного експерименту – для експериментаторів-початківців

  • Післямова

  • Додатки
  • Література