Стенлі Мілграм (1933-1984) був визначним експериментатором у психології. Його дослідження змушують кожного, хто про них дізнається, замислитися над природою людської поведінки. Це був один із небагатьох психологів, який ніколи не грішив звичною для них пустою балаканиною, хто не засмітив науку власними реф-лексіями та філософією. Він був справжнім дослідником. Його наукова слава якісна: дослідження, результати, факти.
Стенлі Мілграм народився у Бронксі у сім'ї вихідців зі Східної Європи, що переїхали до Америки в роки Першої світової війни. Цікаво, що в тій самій школі, що й Стенлі, навчався інший знаменитий психолог Філій Зімбардо, дослідник підпорядкованої поведінки, автор відомого "тюремного" Стенфордського експерименту.
Після закінчення школи Мілграм навчався у Нью-Йоркському королівському коледжі. Спочатку планував стати політологом, однак у процесі навчання збагнув, що його цікавлять питання, які стосуються соціальної психології. Мілграм мріяв стати студентом Гарварду, однак для цього потрібна була психологічна підготовка. За одне літо він прослухав шість психологічних курсів у трьох університетах Нью-Йорка і восени 1954 р. став аспірантом у Гарварді. Доля звела його з вченими, який справили на нього сильне враження і визначальним чином вплинули на його професійну долю. Його викладачами були Г. Оллпорт (керував його дисертаційним дослідженням), Дж. Брунер, С. Аш.
У 1960 р. Мілграм отримав ступінь доктора філософії в Гарварді. Перші експерименти Мілграма: дослідження конформпості Методику для дослідження конформності розробив С. Аш. Мілграм модифікував її у своєму експерименті, зокрема, досліджувані мали оцінювати не знамениті відрізки Аша, а аудіоінформацію: слухати пари тонів і порівнювати, який тон звучить довше. Інформація, яка мала "орієнтувати" досліджуваних, надходила через навушники. Вони постійно чули, як одностайно відповідала більшість учасників. Особа мала прийняти рішення і приєднатись до більшості, яка помилялась (тобто вчинити конформно), або визначитися і дати відповідь самостійно.
Цю методику було апробовано в Гарварді влітку 1957 р. Упродовж 1957-1958 рр. дослідження за цією методикою проводились в Інституті соціальних досліджень в Осло, а в 1958-1959 рр. – в Сорбонні (Франція).
Дослідження виявило, що норвежці відзначаються вищим рівнем конформності. Було сформулювано гіпотезу про те, що конформність є соціально-психологічним параметром, який пов'язаний із національними та культурними особливостями.
Традиції різних суспільств є визначальними для рівня конформності. Французьке суспільство традиційно характеризується свободою вияву думок (феноменом різноманітності мислення), а норвезьке підтримує та цінує єдність, є гомогеннішим та компактнішим.
Закінчивши свої дослідження в Європі, Мілграм переїхав до Прінстона, разом зі своїм учителем. Стосунки цих двох надзвичайно талановитих людей не були безхмарними. Аш був людиною стриманою та трохи відлюдьку ватою, а Мілграм прагнув більш довірливих і теплих стосунків. Однак, безперечно, Аш був інтелектуальним натхненником досліджень Мілграма. Рік роботи в Прінстоні був сповнений самотності та роздумів над перспективами своїх досліджень. Саме тут Мілграм сформулював ідею підпорядкованості авторитету, втілену згодом у Иєльському університеті, де він уже працював самостійно. Перші результати цього експерименту були опубліковані в 1963 р. Навколо цього експерименту від самого початку розгорілась полеміка, яка не вщухає до сьогодні.
Найбільш серйозні зауваження етичного характеру стосувались того, що в цьому дослідженні було завдано шкоди здоров'ю учасників та порушено їхню психічну рівновагу. Мілграму дорікали за те, що він змусив їх виступити в ролі мучителів. Однак він не погоджувався зі своїми критиками. На його думку, психологічна травма, завдана дослідженням, цілком зіставна з переживаннями студента під час будь-якого іспиту і набагато менша за той удар по самоповазі, коли студент отримує низьку оцінку своїх знань. Мілграм вважав, що перебільшена делікатність психоло-гів-професіоналів була виявом упередженості щодо нових ідей у процесі дослідження.
На жаль, дискусія мала для Мілграма прикрі наслідки. Його почали сприймати як скандальну особу, що кидає виклик загальноприйнятим нормам наукової спільноти. Його заяву щодо вступу до АПА спочатку відхилили, але пізніше, в 1970 р., Мілграм усе ж став членом цієї впливової організації.
Коли у Мілграма закінчився контракт у Йєлі, він повернувся до Гарварду і розгорнув нові цікаві дослідження. У Гарварді у нього був новий трирічний контракт, його наукова кар'єра розвивалася подібно до більшості американських науковців. Річна зарплата складала 8600 доларів.
Разом зі своїми аспірантами Леоном Манном і Сьюзен Хартер Мілграм поставив за мету вивчити настрої місцевої громади. Дослідники розробили для цього делікатний метод, що дістав назву методу загубленого листа. Було змодельовано звичайну життєву ситуацію: людина знаходить загублений лист. У такій ситуації нормою є припис: якщо ми знайшли листа, то слід відправити його за адресою. Однак як учинити, якщо лист адресований антидемократичній організації, цілі якої особа не поділяє?
Під час першої апробації методу в Йєльському університеті було розкидано 400 листів (на тротуарах, у телефонних будках, магазинах та студентських гуртожитках): по 100 листів прихильникам нацистської та комуністичної партії, 100 листів - науковим працівникам медичного коледжу, ще 100 листів - невідомій особі, містеру Уолтеру Канапу. Результати дослідження були такими: 70 % листів приватній особі та науковим працівникам були вкинуті у поштові скриньки, і лише чверть листів, адресованих прибічникам нацистської та комуністичної партії. Розроблену Мілграмом і його аспірантами методику згодом почали широко застосовувати з метою дослідження громадської думки.
Мілграм вирішив використати архітектурні відмінності студентського містечка Гарварду в подальших дослідженнях. У Гарварді студентські гуртожитки були різного типу: в одному містечку – на 22 поверхи, в яких могли проживати 500 осіб, та 4 або 5-поверхові будівлі (по 165 студентів); в іншому містечку — 2-4-поверхові будівлі (в середньому по 58 студентів).
Мілграм вирішив порівняти, як відправлятимуть "загублені" листи з гуртожитків різного типу. Мета дослідження полягала у визначенні рівня взаємодопомоги в умовах проживання в різного типу будівлях. У найбільш відвідуваних місцях гуртожитків дослідники розкидали запечатані конверти із листом, в якому висловлювалась вдячність певній особі. На загублених листах були марка та адреса отримувача, але не було адреси відправника. В дослідженні враховували, яку частину "загублених" листів відправлять студенти, які проживають у будівлях різного типу.
Дослідники очікували, що чим більше людей пройде в місцях розкидання листів, тим вище ймовірність того, що лист помітять та відправлять його за вказаною адресою, однак їхнє припущення не справдилось. Кількість відправлених листів, які були залишені в густозаселених гуртожитках, становила 63 %, в середньо заселених – 87 %, а в малозаселених гуртожитках усі листи дійшли до адресата.
Результати досліджень, проведених за цією методикою в інших університетах, були схожими. Щоб зрозуміти психологічні причини такої різної поведінки студентів із різних гуртожитків, їм розіслали опитувальники. Виявилось, що студенти, які проживали в густозаселених гуртожитках, відзначались слабкішим почуттям колективної відповідальності, разом з тим вони свідчили, що почуваються самотніми.
У стінах Гарварду 1967 р. Стенлі Мілграм провів цілком нове дослідження за спеціальною методикою "малого світу". Він вирішив з'ясувати, скільки потрібно контактів, щоб двоє незнайомих людей урешті зустрілись. Мілграм звернув увагу на поширену реакцію людей: коли вони зустрічають незнайомців під час подорожі, на вечірці тощо і з'ясовують, що мають спільних знайомих, то вигукують при цьому: "Який тісний цей світ!".
Мілграм вибрав із телефонних довідників кількох міст випадковим чином певну кількість адресатів і надіслав їм конверт із коротким повідомленням про іншого, теж випадковим чином обраного американця. В листі наводились дані: прізвище, характерні зовнішні прикмети, коротка біографія.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Експериментальні події Стенлі Мілграма“ на сторінці 1. Приємного читання.
