Герман Еббінгаус – дослідник пам'яті

Класичні експерименти в психології

Історія життя Герма на Бббінгауса (1850-1909), одного із засновників психології, новатора, експериментатора, небагата подіями, однак надзвичайно цікава, і її деталями стали результати експериментів, які він проводив.

Дослідження цього вченого були певним викликом Вундту, який вважав, що неможливо експериментально вивчати вищі пізнавальні процеси. Це були перші об'єктивні експериментальні дослідження психічних процесів. В них було доведено, що, попри складність та унікальність психічних явищ, вони підпорядковані законам, які можна досліджувати та представляти, користуючись математичними методами.

Герман Еббінгаус першим серед психологів почав вивчати пам'ять і здатність до навчання за допомогою експериментального методу. Він довів, що експериментальне дослідження вищих психічних функцій є можливим. До того ж цікаво, він був, так би мовити, психологом-одинаком, проводив свої дослідження, не маючи фінансової підтримки, власної лабораторії, не працюючи в університеті.

У студентські роки Еббінгаус цікавився історією, літературою та філософією. Отримавши докторський ступінь у Боннському університеті в 1873 р., після завершення навчання Еббінгаус служив в армії під час франко-прусської війни. Учений прожив сім років в Англії, навчаючись за власні кошти, а на життя заробляв репетиторством. Перебуваючи в Парижі, він випадково потрапив до букіністичного магазину, в якому знайшов книгу Г. Фехнера "Основи психофізики". Книга вразила його. У нього виник задум дослідити процеси пам'яті, спираючись на принципи Фехнера. Упродовж п'яти років Еббінгаус самостійно проводив низку дуже серйозних досліджень, бездоганних із погляду повноти охоплення проблеми та об'єктивності отриманих результатів. Учений підходив до своєї праці надзвичайно методично, проводив дослідження щоденно в одні й ті самі години. Він підпорядкував дослідницькій роботі все своє життя.

У тогочасній психології була популярною асоціативна теорія, відповідно до якої ідеї (уявлення, образи) поєднуються одна з одною за певними правилами. Основними причинами асоціації вважали близькість між фактами свідомості в часі та просторі, схожість між уявленнями, а також різкий контраст між ними. Процеси пам'яті теж розглядали в контексті цієї теорії, тож відповідно вважалося, що люди запам'ятовують факти (зберігають їх у пам'яті, пригадують) тому, що між ними сформувались асоціації. Еббінгаус зрозумів: для того, щоб дослідити закони пам'яті, слід сформувати умови, в яких спрацьовували б лише асоціативні зв'язки, й уникнути впливу осмислення.

Дослідник визначив, що не слід використовувати як матеріал для запам'ятовування вірші або завершені історії. Оскільки сприйняття словесного матеріалу призводить до виникнення певних уже сформованих асоціацій, то це впливатиме на процес запам'ятовування. Те, що ми вже знаємо, запам'ятовується легше, до того ж такого роду матеріал дослідник не має можливості контролювати. Еббінгаус вирішив використовувати абсолютно однорідний матеріал, який не породжує жодних асоціацій, та абсолютно незнайомий.

Для досягнення мети він винайшов особливий матеріал для запам'ятовування, а саме беззмістовні набори складів із двох приголосних і однієї голосної. Він вважав, що саме набори беззмістовних складів забезпечують чистоту експерименту. Еббінгаус склав список із 2300 складів і всі ці можливі поєднання трьох букв, записані на картках, використовував у випадковому порядку. Склади також повинні були утворювати ряди, в яких не могло бути жодного змісту. Насправді це непросте завдання, оскільки досить складно знайти поєднання букв, які б звучали беззмістовно та не викликали жодних асоціацій. Однак Еббінгаус упорався з цим завданням, оскільки добре володів англійською, французькою, грецькою мовами і латиною.

Отже, при поєднанні складів не повинно було утворюватись слово чи якісь елементи осмислених фраз. Побудовані таким чином ряди зачитували декілька разів зі швидкістю, що регулювалась ударами метронома або звуками кишенькового годинника. Ряд складів вважався завченим тоді, коли досліджуваний відтворював його, не зупиняючись та без помилок. Для фіксації кількості повторень Еббінгаус користувався ниткою із нанизаними кульками і після кожного повторення пересував одну кульку. В кінці експерименту Еббінгаус підраховував пересунуті кульки і визначав кількість зроблених повторень. Перед експериментами дослідник тренувався, щоб невимушено читати склади та пересувати кульку на нитці.

Еббінгаус вивчав залежність механічного запам'ятовування від таких умов: обсяг матеріалу (кількість складів), число зроблених повторень, проміжок часу між заучуванням та повторенням, спосіб побудови рядів. Дослідження тривали два роки (в 1879-1880 та 1883—1884 рр.). Всі експерименти за однією процедурою починалися та закінчувалися в один і той самий час. В цьому виявлялися намагання Еббінгауса створити незмінні умови для дослідження механічної пам'яті.

Схема експериментів Еббінгауса була надзвичайно простою. Головним індикатором запам'ятовування він обирав кількість повторень до повного безпомилкового відтворення ряду. Тоді дослідник обирав певну умову, змінював її (наприклад, довжину ряду) та вивчав, як це позначається на кількості повторень. У своїх експериментах він ставив за мету визначити, скільки повторень необхідно для запам'ятовування без спеціальних прийомів набору беззмістовних складів і наскільки буде міцним таке запам'ятовування.

Таким чином, з'явилася можливість досліджувати процеси пам'яті незалежно від змістовних зв'язків. Винайдений Еббінгаусом прийом високо оцінив американський психолог Е. Тітченер, який назвав використання беззмістовних складів найвидатнішим винаходом психологів із часів Арістотеля. Розвідки Вундта були прикладом експериментального дослідження фізіологічних проблем, робота ж Еббінгауса - перший приклад експериментального дослідження власне психологічних проблем. Психологи вважають, що вивчення Еббінгаусом процесів пам'яті є одним із рідкісних свідчень геніальності в експериментальних дослідженнях.

Еббінгаус вніс низку змін у саму процедуру досліджень і загалом у тогочасну традицію. В університетах того часу британські дослідники вивчали уже сформовані асоціації і ставили питання про їхню природу, типи. Еббінгаус пішов іншим шляхом, контролюючи процес формування асоціацій, тож його дослідження були більш об'єктивними.

Учений досліджував закони пам'яті, експериментуючи також на самому собі. Він був одним із перших психологів, який використовував об'єктивний метод щодо себе.

Еббінгаус опублікував свої результати і пояснив методологію своїх досліджень у книзі "Про пам'ять" (1855). Методологія досліджень була логічною, результати завершеними, текст книги написаний з абсолютною ясністю.

Результати досліджень Еббінгауса стали досить популярними і тією чи іншою мірою представлені в сучасних підручниках із психології.

• 1. Крива Еббінгауса. Крива запам'ятовування, стрімко падаючи, стає пологою. Вона показує закони збереження вивченого матеріалу: в перші години після запам'ятовування втрачається близько 60 % інформації, потім процес сповільнюється. Через 6 днів залишається не більше 20 % інформації, і вже ця частина зберігається в пам'яті досить міцно. З плином часу матеріал забувається, причому спочатку забування відбувається досить швидко, а потім його темпи сповільнюються (матеріал забувається все повільніше). Дослідник також порівняв процес запам'ятовування осмисленого матеріалу і набору непов'язаних складів. Для цього порівнювалось заучування поеми Байрона "Дон Жуан" та відповідного обсягу беззмістовних складів. Еббінгаус з'ясував, що осмислений матеріал запам'ятовується у 9 разів швидше. Крива ж запам'ятовування за осмисленого матеріалу має такий самий вигляд, що і при беззмістовних складах, однак її падіння не таке стрімке. Дослідник сам вивчав різницю у запам'ятовуванні беззмістовного ряду та осмисленого матеріалу. Він вивчив уривки із поеми Байрона "Дон Жуан", у кожній строфі якої міститься по 80 складів. Щоб запам'ятати одну строфу поеми, вченому довелося зробити 9 повторень; щоб вивчити 80 непов'язаних складів - 80 повторень. Осмислений матеріал запам'ятовується майже в 9 разів легше, ніж беззмістовний.

• 2. Знаменитий психологічний закон: "7±2". При одному прочитуванні запам'ятовується або 5, або 7, або 9 складів.

• 3. Ефект країв. При запам'ятовуванні спрацьовує ефект краю. Краще запам'ятовуються початок та кінець матеріалу, а середина випадає.

• 4. Ефект повторення. Чим більший обсяг матеріалу, тим більше повторів і часу потрібно для його бездоганного відтворення. Зі збільшенням кількості безмістовних складів, середній час на запам'ятовування окремого складу зростає, як і загальний час запам'ятовування всього обсягу складів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Герман Еббінгаус – дослідник пам'яті“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Історія розвитку експериментальних досліджень у психології

  • Автори першого психологічного закону: Густав Теодор Фехнер і Ернст Вебер

  • Герман фон Гельмгольц - "дитя сонця"

  • Невтомний дослідник Френсіс Гальтон

  • Вільгельм Вундт - організатор першої психологічної лабораторії

  • Герман Еббінгаус – дослідник пам'яті
  • Суперники Вільгельма Вундта

  • Карл Штумпф

  • Перші експериментатори в США

  • Джеймс Болдуїн

  • В. М. Бехтерев та його експериментальні проекти

  • Експериментальний метод і його закони

  • Експеримент і його види

  • Бездоганний та хороший експеримент

  • Лабораторна культура, її розвиток та наслідки

  • Етичні ризики у психологічних експериментах

  • Класичні експерименти в різних галузях психологи

  • Експеримент С. Велінса про вплив фальшивих когнітивних ознак на емоційні стани та оцінки

  • Феномен Б.В. Зейгарник: запам'ятовування завершених і незавершених дій

  • Експерименти у віковій психології

  • Найтриваліші психологічні дослідження

  • Експериментальне вивчення немовлят

  • Дослідження природи любові (експерименти Г. Харлоу)

  • Окремі експериментальні епізоди

  • Феномен "гіркої цукерки" та інші експерименти В. І. Асніна

  • Дослідження інтелектуальних дій

  • Експериментальні дослідження у психології особистості

  • Особливості персоно логічних теорій та критерії їх оцінки

  • Персонологи як експериментатори

  • Типові помилки в персонологічних дослідженнях

  • Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості

  • Експерименти в соціальній психології

  • Класичні експерименти в соціальній психології

  • Механізми групової поведінки

  • Феноменологія прийняття групових рішень

  • Групові ефекти та їх дослідження

  • Сприйняття та розуміння людьми одне одного: класичні експерименти

  • Класичний експеримент О.О. Бодальова в авторському варіанті

  • Аналіз результатів дослідження

  • Експериментальні шедеври в соціальній психології

  • Парадокс Лап'єра

  • Експерименти Музафера Шерифа(1935, 1937)

  • Експерименти Соломона Аша

  • Експеримент Стенлі Мілграма (1963)

  • Експерименти Сержа Московічі

  • Видатні психологи-експериментатори XX століття

  • Джон Боулбі – дослідник беземоційного характеру

  • Експерименти Музафера Шерифа

  • Соціальні резонанси Курта Левіна

  • Експериментальні події Стенлі Мілграма

  • Артефакти психологічних експериментів

  • Таємниці психологічного експерименту – для експериментаторів-початківців

  • Післямова

  • Додатки

  • Література