Найтриваліші психологічні дослідження

Класичні експерименти в психології

Лонгітюд є своєрідним різновидом експерименту, в якому незалежною змінною виступає час, а всі інші змінні є залежними. Такі дослідження проводяться рідко, однак історія їхня повчальна, а результати надзвичайно цінні.

Каліфорнійський лонгітюд. Дослідження розпочалося в 1921 р. Психологи відібрали із 95 середніх шкіл Каліфорнії 1528 хлопчиків і дівчат у віці 8-12 років з IQ 135 балів (за тестом Стенфорда-Біне). Ця група становила 1 % усієї вибірки. Контрольну вибірку сформували зі звичайних учнів тих самих шкіл. Під час дослідження проводили три зрізи з вимірювання IQ (1927-1928, 1932-1940, 1951-1952). Під час останньої перевірки в 1981 р. (через 60 років від початку дослідження) вивчали досягнення учасників дослідження з IQ у межах 135-1 SO і вище 185.

Досліджувані діти з високим інтелектом відзначались раннім розвитком (рано почали ходити, говорити, читати, писати тощо). Всі вони успішно закінчили школу, дві третини з них здобули університетську освіту, 200 осіб стали докторами наук. Інтелектуально обдаровані діти випереджали однолітків за рівнем розвитку в середньому на два шкільні класи.

Чоловіки з IQ вище 135 балів (800 осіб) до 50 років опублікували 67 книг (21 художній твір, 46 наукових монографій), отримали 150 патентів на винаходи, 78 осіб стали докторами філософії, 48 - докторами медицини. Прізвища 47 чоловіків увійшли до довідника "Кращі люди Америки за 1949 рік". Ці показники перевищили дані контрольної вибірки у 30 разів. Разом із тим творчі досягнення інтелектуально обдарованих дітей були незначні. Жоден із них не проявив себе як талановитий творець у науці, літературі чи мистецтві, не зробив суттєвого внеску в розвиток світової культури.

Дані лонгітюду свідчать, що в 1950 р. у членів досліджуваної групи дохід був у 4 рази вищий, ніж середній дохід у США на душу населення. Практично всі досліджувані досягли високого соціального статусу. Таким чином, дані цього дивовижного дослідження доводять, що інтелект є важливим чинником успішної соціальної адаптації в умовах демократичного суспільства, однак роль інтелекту в творчих досягненнях під час лонгітюду не було з'ясовано.

Дослідження Льюїса Термена. У 1926 р. Термен проаналізував біографії 282 західноєвропейських знаменитостей і спробував оцінити їхній IQ на основі досягнень у віці від 17 до 26 років, а також на основі даних оцінки їхнього інтелекту в дитинстві за шкалою Стенфорда—Біне. Термен оцінював не лише інтелектуальні, а й творчі досягнення. В результаті порівняння вікових показників набуття знань і навичок знаменитих осіб із вибіркою звичайних дітей виявилось, що IQ знаменитостей був 158,9, шо значно вище середнього. Термен зробив висновок, що талановитих людей ще в дитинстві можна віднести до категорії високообдарованих за даними інтелектуального тестування.

Сієтлський лонгітюд (1945-1980 рр). Слід зазначити, що на початку старості інтелектуальні здібності людини не .тільки не слабшають, а й навіть удосконалюються. Також не всі професійні навички погіршуються з віком. Молоді водії частіше потрапляють в аварійні ситуації, ніж досвідчені. В роботі лікаря з віком зростає якість прийнятих ним рішень і точність діагностики. Педагогічна діяльність також належить до таких, що у їх здійсненні яких велику роль має професійний досвід. Саме суть змін в інтелектуальних здібностях у період дорослості вивчав Уорнер Шайє в м. Сістлі упродовж 35 років. Результати своїх досліджень він опублікував в 1998 р. В експерименті брали участь 5 тисяч дорослих. Було встановлено: від раннього до середнього віку відбувається невелике покращання здатності до індуктивного мислення, просторової орієнтації; вербальна пам'ять і вербальні здібності досягають свого піку в 53 роки; здатність до лічби дещо знижується, починаючи з 60 років; достовірне помітне зниження зафіксовано тільки для перцептивної швидкості. Відмічено стійкі розбіжності між чоловіками і жінками: жінки мають переваги в розумінні слів, індуктивному мисленні, чоловіки - в лічбі і просторовій орієнтації. У жінок покращення настає в загальних здібностях, а в чоловіків - у спеціальних. Загальні здібності починають згасати раніше, але спеціальні знижуються різкіше, що відбувається до закінчення 70-річного віку. Вікове достовірне зниження здібностей не може бути підтверджено раніше 60-ти, за винятком перцептивної швидкості, що значно погіршується з 53 років. Доведено, що всі функції знижуються починаючи з 67 років. До 80 років це зниження відбувається в досить помірному діапазоні. Згасання психічних функцій є ступеневим, а не лінійним, для різних функцій із різною швидкістю. За даними У. Шайє, у багатьох людей похилого віку здібності слабшають тому, що не використовуються. Втім, це згасання не остаточне, і здібності можна відновити, а в окремих осіб, що демонструють стабільність, навіть покращити при застосуванні активних методів, що було підтверджено експериментально. Психологічні дослідження дають дуже серйозні підстави для перегляду ставлення до професійної діяльності людей похилого віку. Вікова дискримінаційна суспільна практика є безпідставною і має переглядатись відповідно до інтересів особистості й суспільства. Нині суспільство бездумно втрачає значну частину свого потенціалу, примушуючи фахівців пенсійного віку до бездіяльності.

Каліфорнійський експеримент (1928-1968 рр.). У дослідженні, спочатку проведеному в м. Берклі, штат Каліфорнія, США, брали участь 200 дітей (кожна третя дитина, що народилась у цьому місті в 1928 р.), однак за сорок років кількість дітей зменшилась до 139-ти. В дитинстві дітей та їхніх батьків обстежували раз на рік. Починаючи з підліткового віку, з усіма особами проводили тривалі інтерв'ю кожні десять років. Дитинство учасників експерименту припало на роки Великої депресії, підлітковий вік - на період Другої світової війни, молодість – на післявоєнний час. Отримані під час дослідження дані стали у пригоді багатьом психологам.

Отже, хлопчики, які у 8-10 років демонстрували спалахи гніву і роздратування, а батьки та вчителі вважали їх нестриманими та імпульсивними, не могли пристосуватися в подальшому до шкільної дисципліни, їх рідко відзначали за шкільні успіхи, вони у більшості мали неповну середню освіту, у дорослому віці не отримували заохочень на роботі, в армії, обіймали нижчі посади, ніж їхні однолітки, частіше змінювали місце роботи і розлучалися. Дівчата, які мали такі самі особливості у віці 8-10 років, обирали чоловіків із невисоким соціальним статусом, нерідко розривали шлюб, а коли стали матерями, то досить часто поводилися нестримано.

Діти, що їх у віці 8-10 років вихователі та батьки вважали несміливими та відлюдькуватими, розвивались по-іншому. Вони намагались уникати ситуацій, що потребували прийняття рішень щодо освіти, життя сім'ї, кар'єри тощо, або відтягували рішення. В результаті хлопчики з цієї групи все робили із запізненням: пізніше одружились, заводили дітей, отримували підвищення на роботі. Дівчатка ж обирали, як правило, традиційний шлях: одруження, діти, домашнє господарство.

Діти, яких у віці 8-10 років вважали недружелюбними, стали люблячими та турботливими батьками.

Деякі імпульсивні діти подолали цей свій недолік і досягли успіху в освіті, роботі та в армії.

Дослідження невразливих дітей. В історії людства дітям часто доводиться зростати в умовах катаклізмів і війн. Однак навіть у розвинутих країнах деякі діти живуть у неблагополучних сім'ях, в бідності зі своїми батьками-алкоголіками чи соціально дезадаптованими або психічно хворими людьми. Досвід дитинства є визначальним для психічного розвитку. Багато дітей у таких умовах хворіють, зазнають горя, вживають наркотики, страждають на психічні розлади та не можуть налагодити повноцінні стосунки з оточенням. Однак, тим не менш, окремі діти із таких випробувань виходять неушкодженими, досягають успіху. Психологи називають їх життєстійкими. Що ж сприяє становленню життєстійкості, які чинники захищають дитину від руйнівних умов середовища, як формуються у них, незважаючи на екстремальні умови, адекватні стратегії подолання труднощів?

Життєстійкі діти мають такі риси:

• 1) соціально компетентні і почуваються невимушено у спілкуванні з дорослими й однолітками; привітні, уміють спілкуватись і подобатись, прагнуть вчитися у дорослих;

• 2) упевнені в собі, труднощі ніби підохочують Ух, непередбачені ситуації не бентежать;

• 3) дуже незалежні, вони живуть своїм розумом, хоча слухають дорослих та їхні поради, однак не підпадають під їхній вплив;

• 4) встановлюють декілька стійких контактів із людьми, які дають їм почуття безпеки та захищеності (однолітки, дорослі, учителі, сусіди, далекі родичі);

• 5) прагнуть досягнень (демонструють гарну успішність, досягнення в спорті, обдарованість до мистецтва), отримують радість від цього і розуміють, що, досягаючи успіху, можуть змінити умови свого життя.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Найтриваліші психологічні дослідження“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Історія розвитку експериментальних досліджень у психології

  • Автори першого психологічного закону: Густав Теодор Фехнер і Ернст Вебер

  • Герман фон Гельмгольц - "дитя сонця"

  • Невтомний дослідник Френсіс Гальтон

  • Вільгельм Вундт - організатор першої психологічної лабораторії

  • Герман Еббінгаус – дослідник пам'яті

  • Суперники Вільгельма Вундта

  • Карл Штумпф

  • Перші експериментатори в США

  • Джеймс Болдуїн

  • В. М. Бехтерев та його експериментальні проекти

  • Експериментальний метод і його закони

  • Експеримент і його види

  • Бездоганний та хороший експеримент

  • Лабораторна культура, її розвиток та наслідки

  • Етичні ризики у психологічних експериментах

  • Класичні експерименти в різних галузях психологи

  • Експеримент С. Велінса про вплив фальшивих когнітивних ознак на емоційні стани та оцінки

  • Феномен Б.В. Зейгарник: запам'ятовування завершених і незавершених дій

  • Експерименти у віковій психології

  • Найтриваліші психологічні дослідження
  • Експериментальне вивчення немовлят

  • Дослідження природи любові (експерименти Г. Харлоу)

  • Окремі експериментальні епізоди

  • Феномен "гіркої цукерки" та інші експерименти В. І. Асніна

  • Дослідження інтелектуальних дій

  • Експериментальні дослідження у психології особистості

  • Особливості персоно логічних теорій та критерії їх оцінки

  • Персонологи як експериментатори

  • Типові помилки в персонологічних дослідженнях

  • Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості

  • Експерименти в соціальній психології

  • Класичні експерименти в соціальній психології

  • Механізми групової поведінки

  • Феноменологія прийняття групових рішень

  • Групові ефекти та їх дослідження

  • Сприйняття та розуміння людьми одне одного: класичні експерименти

  • Класичний експеримент О.О. Бодальова в авторському варіанті

  • Аналіз результатів дослідження

  • Експериментальні шедеври в соціальній психології

  • Парадокс Лап'єра

  • Експерименти Музафера Шерифа(1935, 1937)

  • Експерименти Соломона Аша

  • Експеримент Стенлі Мілграма (1963)

  • Експерименти Сержа Московічі

  • Видатні психологи-експериментатори XX століття

  • Джон Боулбі – дослідник беземоційного характеру

  • Експерименти Музафера Шерифа

  • Соціальні резонанси Курта Левіна

  • Експериментальні події Стенлі Мілграма

  • Артефакти психологічних експериментів

  • Таємниці психологічного експерименту – для експериментаторів-початківців

  • Післямова

  • Додатки

  • Література