Чи справді "одна голова добре, а дві – краще"? Дослідження були спрямовані на пошук відповіді на запитання, чому люди, кожна із яких є достатньо розумною і компетентною, об'єднуючись у групу, демонструють дещо дивну поведінку, приймають дуже нерозумні та необдумані рішення. Групові рішення часто не кращі за індивідуальні, вони скоріше особливі.
При вирішенні групових завдань має місце низка своєрідних групових феноменів.
• 1. Соціальна фасилітація (досліджена Норманом Триплеттом у 1897 р.). Це зміни поведінки індивіда в присутності інших, перш за все активізація і прискорення психічної діяльності, підвищення якості виконання порівняно простих, відомих індивіду завдань і, навпаки, зниження якості виконання складних завдань.
• 2. Стрибок ризику (дослідження Джеймса Стоунера, аспіранта Массачусетського технологічного інституту (1961)). Суть цього явища полягає в тому, що прийняте групою рішення більш ризиковане, ніж початкові пропозиції членів групи. Об'єднуючись, люди чомусь ризикують. Стрибок ризику пояснюють такі гіпотези:
– обговорення проблеми в групі створює у членів групи почуття спільної відповідальності (а отже, особистої безвідповідальності), що сприяє прийняттю ризикованіших рішень;
– основним винуватцем ризикованих рішень є лідер; якщо він схильний до ризику, то переконує інших у своїй слушності;
– ризик як цінність: готовність ризикувати підвищує статус людини в групі, тож у процесі групового обговорення члени групи намагаються продемонструвати таку готовність.
Остання гіпотеза має широку підтримку. Феномен стрибка ризику важливо передбачати та враховувати в роботі з підлітками. Він, звичайно, проявляється не завжди, але в педагогічно неконтрольованих обговореннях певних проблем у підлітковій групі може зумовити прийняття необґрунтованого екстремального рішення.
• 3. Групова поляризація (встановлена Сержем Московічі, І%9. Під час дослідження французькі студенти обговорювали свого прем'єра та ставлення до американців). Характерна особливість групових рішень полягає в тому, що вони не зводяться до якоїсь найбільш поширеної або зваженої середньої позиції, що видається логічною, а поляризуються. Це явище зростання екстремальності думок у процесі групового рішення, тобто розмежування позицій членів групи в бік зростання екстремальності. Уявімо, що всі можливі варіанти суджень щодо певного питання розташовані в континуумі від "ніколи" до "завжди". До обговорення думки членів групи, як правило, розкидані довільно по цій шкалі. Ефект поляризації проявляється в тому, що серединні точки зору зникають, а група в певній пропорції розбивається на дві частини: на тих, що "ніколи", і тих, що "завжди".
• 4. Групове мислення (відкрите Ірвіном Дженісом у 197 І р.). Це зумовлений досвідом спільної діяльності стиль мислення людей, що повністю включені до однієї групи, де прагнення до єдності думок важливіше, ніж реалістична оцінка можливих варіантів дій ("Ми хороша, мудра група. Хороша група приймає хороші рішення"). Цей феномен уперше описав американський дослідник І. Дженіс на матеріалі вивчення помилкових політичних рішень американського уряду, що мали значні негативні наслідки в XX ст.
При виникненні групового мислення стиль мислення членів групи набуває специфічних рис:
• ілюзія бездоганності (серед членів групи помітне прагнення до ризикованих групових дій і необдуманої оптимістичної оцінки наслідків цих дій);
• прагнення дати раціональне пояснення своєму рішенню як єдино правильному;
• стереотипний погляд на суперників;
• ілюзія одностайності;
• відкритий тиск на меншість;
• поява самозваних охоронців групового духу тощо.
Дослідження показують, що в групах із груповим мисленням підвищується внутрішня згуртованість і самозадоволеність членів, однак якість рішень знижується. Дженіс у своїй теоретичній моделі вказує умови, за яких виникає феномен групового мислення: високий рівень згуртованості групи; ізоляція групи (брак зовнішніх експертних оцінок); директивне керівництво; недосконала процедура пошуку й оцінки альтернатив; гомогенний склад групи; провокативний ситуативний контекст.
Термін, запропонований І. Дженісом, став популярним у західній психології. Сам І. Дженіс давав таке визначення: "Я використовую термін "групове мислення" як просте та коротке позначення способу мислення, котрим люди користуються в тих випадках, коли пошуки консенсусу настільки домінують у згуртованій групі, що вона схильна відкидати реалістичні оцінки альтернативних способів дій". Цей термін означає зниження ефективності мислення і неадекватність оцінки дійсності та моральних суджень у результаті групового тиску.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Феноменологія прийняття групових рішень“ на сторінці 1. Приємного читання.
