Вільгельм Вундт (1832-1920) є, безперечно, засновником сучасної психології і зокрема батьком експериментальної психології.
Народився вчений у містечку Некарау в Німеччині в дружній сім'ї лютеранського пастора. Старший брат Вундта навчався далеко від дому в закритій школі, тож Вундт міг насолоджуватись становищем єдиної дитини. Спогади про дитинство однак не були цілковито безхмарними та позбавленими травматичних переживань. Вундт пригадував, що одного разу отримав від батька ляпасу за те, що не помітив свого вчителя. Майбутній психолог почувався самотнім та мріяв стати знаменитим письменником.
У дитинстві з Вундтом сталась примітна подія. У другому класі його вихователем був молодий священик, батьків помічник. Коли його перевели до іншого приходу, хлопчик настільки переживав, що батьки були змушені дозволити йому поїхати зі своїм наставником. У його будинку Вундт прожив до 13 років.
Сім'я Вундтів була досить освіченою, його родичі прославилися в різних галузях діяльності. Хлопець досить рано почав розчаровувати своїх батьків, він значно відставав від однолітків, часто провалював екзамени. Згодом почав навчатись краще і у 19 років зміг вступити до університету, де в той самий час навчались Иоганнес Мюллер і Дюбуа-Раймон.
Вчений отримав медичну освіту в чотирьох німецьких університетах, зокрема, в славетних Тюбінгені та Берліні, однак практичною медициною не займався ніколи. Наукову діяльність Вундт розпочав у Гейдельберзькому університеті, де отримав докторські ступені з філософії і медицини, а в 1858 р. став асистентом професора Г. Гельмгольца і був залучений до дослідження проблем різних природничих наук, які цікавили цього надзвичайного вченого.
У 1864 р. він отримує посаду ад'юнкт-професора і працює в Гейдельберзі ще 10 років. У 1867 р. Вундт читає в університеті перший на той час курс лекцій з фізіологічної психології.
Вундт працював продуктивно. Перші його наукові праці були присвячені фізіології людини. В 1863 р. побачила світ книга "Лекції про душу людини і тварин", яка неодноразово перевидавалась ще за життя Вундта. Вона присвячена питанням психофізики і головним чином проблемі визначення часу реакції, вчений описує свої експерименти, проведені в домашній погано обладнаній лабораторії. В своїх працях Вундт вперше висловлює думку про необхідність створення експериментальної психології і ставить питання про розробку її методів.
У 1874 р. Вундт отримав запрошення викладати логіку в Цюріхському університеті (Швейцарія), однак уже через рік повернувся до Німеччини, і в подальшому його наукова діяльність повністю пов'язана з Лейпцизьким університетом. Понад
40 років він викладав у цьому закладі філософію і навіть обіймав посаду ректора.
У 1879 р. Вундт на власні кошти створює свою знамениту першу в світі психологічну лабораторію, яка згодом перетворюється на Інститут експериментальної психології, прообраз сучасних дослідницьких інституцій.
Лабораторія спочатку згуртувала всіх охочих вивчати філософію та психологію в німецьких університетах, а невдовзі стала центром для випускників американських і англійських університетів, які зацікавились вивченням психології. Лабораторія Вундта стала саме тим зразком, за яким створювались подібні заклади в інших університетах світу.
Певний час точилася дискусія, хто ж саме — Вундт чи Джеймс був засновником першої психологічної лабораторії. Адже в 1875 р. у Гарварді у Вільяма Джеймса вже був маленький кабінет, де було розташовано демонстраційне обладнання. Якщо вважати, що лабораторія - це приміщення, де зберігається приладдя, то все одно першість лишається за Вільгельмом Вундтом, оскільки ще в 1865 р. у нього в Гейдельберзі вже був маленький кабінет для зберігання фізіологічної та психофізичної апаратури. Стенлі Холл також стверджував, що першою психологічною лабораторією в світі була створена ним у 1881 р. лабораторія в Університеті Джона Хопкінса. Все ж коло засновників досить невелике, і проблема визначення першості не видається складною.
Ще до створення лабораторії Вундт написав у 1873 р. книгу "Основи психофізіологічної психології", в якій обґрунтовував значення психологічного дослідження. Ця праця по-справжньому заклала основи експериментальної психології як окремої науки з визначеним колом проблем та методами дослідження. Вона витримала шість видань, постійно доповнювалась результатами експериментальних досліджень. Психофізіологічну психологію Вундт розумів як вивчення психофізичного процесу, тобто органічної реакції, яка опосередкована як фізіологічно, так і психологічно, та слугує адаптованості організму. При дії подразників в органах чуттів виникає процес збудження, яке по сенсорних нервових шляхах досягає нижчих та вищих мозкових центрів, а звідти передається м'язам. Цей процес супроводжується внутрішнім психічним процесом, про який можна отримати інформацію через інтроспекцію.
У своїй лабораторії Вундт розгорнув процес експериментальних психологічних досліджень за загальною схемою. Досліджуваним презентували контрольовані стимули, після чого вони повідомляли про свої психічні процеси, які супроводжували сприймання. Учасниками експериментів були дорослі люди, яких Вундт спеціально готував.
В основі таких досліджень лежали певні теоретичні уявлення про психічні процеси та інтроспекцію. Психічний досвід людини є комбінацією трьох елементів: відчуттів, образів і почуттів. Відчуття - це первинні елементи психічного досвіду, найсуттєвіші його форми, які є втіленням безпосереднього зв'язку між збудженням кори головного мозку і чуттєвими переживаннями. Відповідно до їх модальності відчуття можна класифікувати на зорові, слухові, а також за такими параметрами, як інтенсивність і тривалість.
Образи принципово не відрізняються від відчуттів і відповідають локальним збудженням кори. Почуття містять всі якості досвіду, який отримано не з органів чуттів і не зі спогадів про чуттєві переживання.
Підхід Вундта дістав назву структуралістського. Вчений передбачав, що в психічному житті розгортаються кумулятивні процеси: відчуття поєднуються та формують більш складні стани (певні якості почуттів), почуття, поєднуючись, теж можуть утворювати тимчасові структури. Відповідно до цього, емоції - це характерні послідовності почуттів із тимчасовою структурою. Воля теж є тимчасовим актом, однак вона супроводжується думками.
Вундт вважав, що психологи мають справу з такими видами досвіду суб'єкта: опосередкований досвід, що дає нам знання або інформацію, які не містяться в безпосередньому переживанні; безпосередній досвід візуального сприйняття, який не залежить від попереднього досвіду суб'єкта (захищений від інтерпретацій, учений розглядав його як найбільш важливий). Вундт вважав, що має працювати над розробкою системи періодичної таблиці мислення.
На думку вченого, психологія мала стати наукою про досвід свідомості. Метод інтроспекції передбачає спостереження за власною свідомістю, тож якщо людина хоче вивчати себе, вона має навчитися проводити такі спостереження за своїм власним мисленням і свідомістю. Вундт використав для дослідження психічних процесів ті методи, які сформувались на той момент у фізіології. Фактично, як ми вже знаємо, метод інтроспекції використовував Фехнер: він застосовував подразники і запитував досліджуваних про їхні відчуття.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Класичні експерименти в психології» автора Копець Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вільгельм Вундт - організатор першої психологічної лабораторії“ на сторінці 1. Приємного читання.
