Розділ «1:0 НА КОРИСТЬ КОМУНІЗМУ»

Але його жарту не сприйняли:

— Як це?

Джіммі пояснив, і тільки тоді всі розсміялись.

Світозар витяг з кишені блокнотик.

— Ану повтори, я запишу, може, знадобиться для книжки. «Під каблуком»? Цікаво! Але якщо цей вислів вийшов з ужитку, то, певно, й саме явище зникло? Значить, чоловіки вже не потрапляють у рабство до своїх дружин? Коли б так! Правда, Ліно?

Дівчина лукаво всміхнулась.

— Яв цьому відношенні скептик, — промовив Бейтам.

— Прошу всіх до столу! — весело озвався уповноважений. — Справимо маленьке новосілля.

Вдруге запрошувати не довелось. З веселим гамором усі посідали.

— Перший тост нехай буде, — підняв чарку геофізик, — як заповіли нам предки — за нове житло! Хай наш Джіммі живе в ньому, росте і буде щасливий!

Кришталевий дзвін облетів кімнату.

— Світозаре, — суворо шепнула на вухо нареченому Ліна, — тільки один ковток! Сам знаєш, тобі не можна.

— Добре, добре! — підкоряючись, відповів молодий вчений. — Хоч ти ще й не маєш прав заганяти мене під каблук…

— А я вип’ю за здоров’я дівчини і за близьке весілля! — проголосив Джіммі, лукаво всміхаючись.

— Яке там близьке! — махнула рукою Ліна. — Я вже й надію втратила. Світозар поставив дві умови, яких ніколи не зможе виконати: закінчити книжку і зробити велику подорож у космос. Щодо першого, то він надто лінивий, а в космос його просто ніхто не пустить.

І як я могла полюбити такого несерйозного чоловіка!

— То відмовся од мене, коли я такий несерйозний!

— І відмовлюсь, от побачиш!

— Тобі й досі не дає спати космічна манія? — знущався Бентам.

— І досі. І я ніколи не вгамуюсь. Треба буде, то і з Планетною радою воюватиму, а таки полечу. Згадаєш моє слово.