TextBook Заповітна думка давно вже не давала йому спокою, але він боявся гострого язика свого опікуна.
— Ну, що там? — підштовхнув його Бентам.
— А… гм… автомашину мені не дадуть, га?
— Дадуть, тільки я не раджу тобі просити. Підеш на роботу — самі запропонують. Та вже й не дуже модно на автомобілі їздити. Кілька років тому міськрада внесла пропозицію побудувати на вулицях рухомі тротуари. Так що ти думаєш? Люди просто обурились, що деяким інженерам ударило в голову позбавити їх останньої можливості ходити пішки.
— Слухай, — канючив Джіммі, — я все життя мріяв про гарну автомашину. А у вас такі лімузини — просто диво!
— Я ж тобі кажу: влаштуєшся на роботу… Поки що просити незручно.
— Незручно, незручно! Мені ніколи не було незручно просити. А ти справді думаєш, що я піду працювати? І взагалі, я не розумію: який біс попер тебе аж на Південний полюс? Хіба там тобі платять більше, ніж тут?
— Платять? А-а, — засміявся Бентам. — Це слово, друже мій, давно вже не вживається.
— Так навіщо ж ти працюєш? їжа тобі дурно, одежа — дурно, хата над головою є, розваги — і ті без грошей…
— Для людей, — повчально промовив Світозар. Як молодий учений, що подає надії, він любив повчати інших. — Для людей, для всього людства, щоб жити було краще. Для правди, для повнішого пізнання світу й життя. В наш час за працю не нагороджують матеріальними благами. Вони доступні для всіх, і створюють їх самі ж люди. Тепер за працю, кажучи старими словами, платять найдорожчим: пошаною. Ще лишилось безліч невідкритого в житті і всесвіті. Вивчати, відкривати — ось для чого живуть і працюють нині люди. Це — їхня перша необхідність. А не їсти й розважатись.
Джіммі скептично поморщився:
— Говориш наче той пастор: і красиво, і незрозуміло, і нереально!
Болгарин нахмурився, але ще запекліше вів далі:
— Для тебе незрозуміло, а це можна прочитати в першому-ліпшому букварі, по якому вчаться наші діти. Тобі краще говорити мовою прикладів. Отой чоловік, що привів нас сюди, — хто він, як ти думаєш? Скажеш, звичайний керуючий будинком, уповноважений. А навіщо йому бути уповноваженим, коли і одяг, і їжу, і все інше йому забезпечено? Скажу тобі, керування будинком — це не професія. Це виборна посада, вона є в кожному житловому будинку. А в нього є і якась професія, бо закінчив університет. Можливо, навіть і не один… Та ось він і сам іде! Нехай підтвердить…
До кімнати зайшов уповноважений з величезним пакунком у руках. За ним ішла висока миловидна дівчина.
— Ліна! — радісно вигукнув молодий учений, вмить забувши про свої повчання. — Якими вітрами? Познайомся з нашою знахідкою: Джіммі Кук. А це моя наречена. Як тільки я скінчу свою книгу, ми справимо весілля. Джіммі, ти, звичайно, будеш одним з перших гостей!
Дівчина зашарілась і міцно потисла Джіммі руку, дивлячись гарними голубими очима йому прямо в вічі.
— Кажеш про весілля, а про мене забув, — з милим докором повернулась вона до Світозара.
— Весь час на колесах, угору нема коли глянути…
— Бачте, як виправдується! — пожартував Джіммі. У присутності жінок він завжди був розв’язний. — Виходить, уже потрапив під каблук?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Джіммі з того світу» автора Ділов Любен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1:0 НА КОРИСТЬ КОМУНІЗМУ“ на сторінці 8. Приємного читання.