Чехія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Крім того, це: ліцензії та будівництво за кордоном промислових об'єктів на їх основі, а також виробництво: у Росії-легкових автомобілів за ліцензією фірми “Шкода”; Казахстані – вибухових речовин для промислових і гірничих робіт, Грузії – фармацевтичних препаратів; Україні – трамваїв і тролейбусів; Китаї – турбін для гідро- і теплоелектростанцій.

Конституція

Основний Закон Чеської Республіки, прийнятий Чеською національною радою 16 грудня 1992 р., набув чинності з 1 січня 1993 р. Для прийняття змін і доповнень до Конституції необхідна згода 3/5 депутатів і 3/5 присутніх сенаторів.

Адміністративно-територіальний поділ

Згідно з адміністративно-територіальним поділом Чехія складається із 14 країв (областей), а саме: Карловарський, Пльзенський, Устецький, Південночеський, Середньочеський, Ліберецький, Їглаївський (Височине), Пардубецький, Південноморавський, Градець-Краловецький, Оломоуцький, Злінський, Моравсько-Сілезький і столичного м. Праги. Краї поділяються на 76 районів (72 округи і чотири міста), у які входять 6242 населених пункти.

На чолі країв – гетьмани, яких обирають на сесіях представницьких органів країв. Нижня ланка – населені пункти. Старости сіл та мери міст обираються на муніципальних виборах строком на чотири роки.

Державний устрій

За державно-територіальним устроєм Чехія – унітарна держава. За змістом правління – конституційна. За найбільш впливовим суб'єктом державної влади – парламентсько-президентська. За формою правління – республіка.

Глава держави

У порядку, передбаченому Конституцією, очолює державу Президент, який обирається Парламентом на термін п'ять років. Президентом може стати особа, яку підтримало більшість у кожній із палат Парламенту. Висувати кандидата на посаду Президента мають право не менше ніж 10 депутатів або 10 сенаторів. Одна й та сама особа не може бути обрана Президентом на два строки поспіль. Президент виконує здебільшого представницькі функції. Згідно з Конституцією Президент Чехії має значні повноваження, приймає рішення одноосібно. Зокрема, він призначає раду Центрального банку, а це означає, що у разі конфлікту з Урядом Центробанк може проводити політику, яка не узгоджується з діями міністра фінансів.

Президент наділений правом розпуску нижньої палати Парламенту, брати участь у засіданні обох палат, призначати судців Конституційного суду, його Голову та заступників Голови, призначати Голову та заступників Голови Верховного суду з-поміж його суддів, а також судців усіх судів; наділений правом вето на закони, прийняті нижньою палатою Парламенту, крім конституційних законів. Також Президент представляє державу в зовнішніх відносинах та є верховним командувачем її збройних сил.

Відповідальності за виконання своїх повноважень Президент не несе, його не можна затримати, піддати кримінальному переслідуванню або переслідувати за провину чи адміністративне правопорушення. Президент може бути усунутий із поста за державну зраду на підставі обвинувального акта сенату і за рішенням, прийнятим Конституційним судом.

Карне переслідування за злочини, здійснені в період перебування на посаді Президента, виключається назавжди.

У випадках, коли посада Президента Республіки стає вакантною, а новий Президент Республіки ще не обраний або не склав присягу, а також, коли Президент Республіки не може виконувати свої функції із серйозних причин, що підтверджується постановою палати депутатів і сенату, повноваження Президента здійснює Голова Уряду.

Законодавча влада

Парламент є найвищим представницьким і законодавчим органом влади, до компетенції якого належить прийняття законів, обговорення основних питань внутрішньої і зовнішньої політики, затвердження бюджету держави, обрання і відкликання Голови Парламенту, обрання Президента, затвердження Голови Уряду, Голови та членів Конституційного суду, Голови Верховного суду тощо.

Парламент має дві палати.

Сенат виник у 1996 р. На засадах мажоритарної виборчої системи обирається 81 член сенату строком на шість років. У нинішньому сенаті – 36 сенаторів у фракції ГДП, 29-у фракції ЧСДП, шість – у фракції 'Топ 09 і Старости”, а також 10 позафракційних сенаторів (три сенатори обрані від КПЧМ та сім – від ХДУ-ЧНП)) і палати депутатів.

Вибори відбуваються кожні два роки, коли обирається третина нового складу. До сенату може бути обраний кожний громадянин Чеської Республіки, який має право голосу та досяг 40-річного віку.

Сенат створений на противагу палаті депутатів, як елемент наступництва Парламенту на випадок, якщо палата депутатів буде розпущена.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чехія“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія
  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща