Португалія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

У Португалії є військовий ординаріат і 17 єпархій, причому згруповані вони у три церковних провінції під головуванням патріархату в Лісабоні й патріархату в Бразі та Еворі, які опікуються 7,4 млн католиків країни. Незважаючи на зниження рівня релігійності в молодшого і міського населення, католицька релігія, як і раніше, знакова для португальців, для їх традицій і культури. Більшість мешканців країни й надалі декларують відданість своїм традиціям та звичаям, а отже і своїй церкві, і ця відданість виражається, зокрема, в тому, що вони називають своїх дітей на честь святих, у щоденних молитвах, фестивалях і паломництвах. Вони шанують свого Св. Антонія Лісабонського, а з 1917 р. по всій країні поширився культ Божої Матері у Фатімі.

Загалом усі релігійні питання в країні регламентуються на основі “Concordata" між Португалією та Святим Престолом і “Законом про свободу віросповідання”, який встановлює принципи індивідуальних та колективних прав, статусу церков і релігійних громад країни та діяння Комісії з питань свободи віросповідання, форм співпраці між державою і релігійними громадами, а також застереження щодо впровадження Закону з боку католицької церкви (вважається, що це є певним протекціонізмом для римо-католицької церкви). Особливістю португальського суспільства є наявність в установах початкових і середніх державних шкіл дисциплін римо-католицького релігійного й морального виховання дітей, які є обов'язковими в усій країні. Зареєстровані релігійні громади можуть просити дозвіл на викладання цього курсу згідно зі своїми традиціями, але для цього потрібна мінімальна кількість слухачів, тоді як для католицької церкви ця вимога не виникає.

Площа території

Площа країни – 92,4 тис. км2, з них 3,4 тис. км2 займають острови. Площа сільськогосподарських угідь складає 3,6 млн га, ріллі – 1,1 млн га.

Географічне положення

Країна розташована на південному заході Європи, займає західну частину Піренейського півострова; включає А юрські острови та архіпелаг Мадейра в Атлантичному океані. Португалія – найзахідніша держава Європи. Межує лише з Іспанією, з якою країна має кордон на півночі та сході завдовжки 1214 км. З півдня і заходу береги Португалії омиваються водами Атлантичного океану. Загальна довжина берегової лінії материкової частини країни складає 832 км.

Острови Мадейра та Азорські – автономні регіони країни. Відстань від континентальної частини країни до Азорських островів – 1500 км, до Мадейри – 650 км. Азорський архіпелаг, що розташований за 1300 км на захід від побережжя Португалії, складається з 9 великих і кількох дрібних островів вулканічного походження. Материкову частину Португалії можна розділити на два регіони, умовна межа між якими проходить уздовж річки Тежу. Це горбиста північ з повноводними річками та південь, який займає гористе плато з глибоко порізаними річковими долинами і річки якого характеризуються сильними сезонними коливаннями рівня води. Гірські хребти Португалії є частиною Іберійської Месети.

Залежна заморська територія – Макао в Східній Азії неподалік Гонконгу, 20 грудня 1999 р. офіційно повернута Китаю, але протягом 50 років зберігатиме статус особливого регіону з власним Урядом, законодавством та економікою.

Рельєф

Рельєф провінцій Мінью на заході й Алту-Траз-уж-Монтіш і Алту-Дору на сході, розташованих на північ від р. Дору, пересічений, гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від р. Дору до верхньої ділянки р. Тежу, за винятком прибережної рівнини, теж зайнята горами. В її центральній частині розміщена вища точка Португалії – гора Ештрела (1993 м). Родючі рівнини в низинах р. Тежу (провінція Рібатежу) і в прибережній зоні на північ і південь від столиці країни Лісабона належать до провінції Епггремадура. На схід і південь від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарве, за природними умовами схожі зі середземноморською зоною Північної Африки.

Річки та озера

На території Португалії чітко виділяються долини річок Дору (Дуеро) і Тежу (Тахо). У верхніх течіях вони вузькі й глибоко врізані, нижче за течією розширюються і поблизу берега Атлантичного океану переходять у плоскі низовини. По цих річках проходять природні межі п'яти з шести географічних областей країни.

Економіка

Португалія – індустріально-аграрна країна.

Валовий внутрішній продукт становить 220 млрд дол. США. ВВП на душу населення – 21 тис. дол. США. Прямі закордонні інвестиції -1 млрд дол. США.

Промисловість сучасної Португалії сконцентрована у двох районах, навколо Лісабона і Сетубала на півдні та навколо Порту, Авейру і Браги – на півночі. У районі Лісабона переважає важка промисловість, що випускає сталь, нафтопродукти, верстати, автомобілі, хімічні продукти і цемент. Суднобудівні доки “Ліжнаве” – одні з найвідоміших у світі. У Лісабонському адміністративному окрузі випускається також електронне обладнання. У Порту розміщується найбільший у країні нафтопереробний завод, але північні міста спеціалізуються на виробництві таких товарів, як тканини, взуття, меблі, вина і харчові продукти. Старовинний центр бавовняної промисловості розташований на північному заході (Порту, Гімарайш і Брага). Головні центри вапняної промисловості – в гірському районі навколо міст Гуарда і Ковілья. Багато підприємств хімічної, целюлозно-паперової, цементної і харчової промисловості сконцентровані в прибережній смузі між Порту і Лісабоном. Обидва згаданих міста є центрами металургії і машинобудування.

Сільське господарство. У сільському господарстві переважає землеробство. Близько половини оброблюваних земель зайняті ріллею; розвинені виноградарство, плодівництво, оливкові насадженім, у тваринництві – розведення великої рогатої худоби, вівчарство, свинарство, рибальство.

Річка Тежу ділить Португалію на два сільськогосподарських райони, що розрізняються за типами землекористування. У північному районі переважає дрібне інтенсивне сільське господарство. У південному районі домінують великі землеволодіння.

Економіка Азорських островів і Мадейри базується на сільському господарстві. Важливу роль відіграють виноградники, плантації цитрусових і молочні ферми. На Азорських островах також вирощують кукурудзу, цукрову тростину, цукровий буряк, тютюн, пшеницю, овочі та чай. З Мадейри на експорт постачаються мережива і вино.

Сільське і лісове господарство дають лише 6,5% внутрішнього валового продукту Португалії, на них припадає 11,5% зайнятості населення. Валовий випуск сільськогосподарської продукції на одного працюючого значно нижчий, ніж в інших країнах ЄС; винятком є родюча долина річки Тежу і зрошувані ділянки провінції Алентежу. Португалія імпортує ряд видів сільськогосподарських продуктів, особливо зерно, насіння соняшнику і м'ясо. Основна зернова культура Португалії – пшениця, друге місце займає кукурудза. Крім того, товарне значення мають бобові, овес, жито, ячмінь і рис. Важливою продовольчою культурою є картопля.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Португалія“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія
  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща