Болгарія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Народні збори виконують такі функції:

• приймають, змінюють і скасовують закони, в тому числі статті Конституції (ст. 153), за винятком тих, зміна яких належить до компетенції особливого установчого органу – Великих народних зборів;

• приймають державний бюджет і звіт про його виконання, встановлюють податки і визначають їх розмір, дають згоду на укладення договорів про фінансові позики, ратифікують і денонсують міжнародні договори, які містять фінансові зобов'язання держави;

• беруть участь у формуванні уряду, можуть вирішити питання про недовіру до уряду, створюють, перетворюють і ліквідують міністерства за пропозицією міністра-голови, обирають і звільняють з посад керівників Болгарського народного банку та інших установ, визначених законом;

• наділені правом оголошувати війну і укладати мир; оголошувати воєнний або інший надзвичайний стан на всій території країни або на її частині за пропозицією Президента або Ради міністрів; надають дозвіл на використання болгарських збройних сил за межами країни, а також на перебування іноземних військ на території країни або проходження їх через неї; ратифікують і денонсують міжнародні договори, перераховані в ст. 85 Конституції; оголошують амністію, засновують ордени і медалі і визначають офіційні свята.

Народні збори являють собою постійно діючий орган, і згідно зі ст. 74 Конституції “вони самі визначають час, коли не засідають”. Кворум становить понад половину членів палати. Закони та інші акти Народні збори приймають, як правило, абсолютною більшістю голосів присутніх, а для прийняття рішень з інших питань (зміна Конституції, висловлення недовіри уряду тощо) потрібна кваліфікована більшість. Право законодавчої ініціативи належить депутатам та Раді міністрів.

За рішенням 2/3 членів Народних зборів можуть бути скликані Великі народні збори, депутати яких обрані в загальному порядку. Як уже зазначалося, до їх компетенції належать ухвалення нової Конституції, зміна форми державного устрою і державного управління, а також деяких інших основоположних норм Конституції.

Виконавча влада

Вищим виконавчим і розпорядчим органом влади у країні є Рада міністрів (Уряд), що складається з міністра-голови і його заступників. Рада міністрів здійснює управління внутрішньою і зовнішньою політикою країни. Уряд керує виконанням державного бюджету, організовує управління державною власністю, приймає і скасовує певні види міжнародних контрактів, зазначених у Конституції.

Згідно з Конституцією Рада міністрів керує внутрішньою та зовнішньою політикою країни, контролює громадський порядок та забезпечує національну безпеку, здійснює спільне керівництво державною адміністрацією й збройними силами.

Правовими формами реалізації Радою міністрів її повноважень є постанови, розпорядження та рішення. Постановами Рада міністрів затверджує правила і розпорядження міністрів.

Повноваження Уряду припиняються у результаті висловлення Народними зборами недовіри йому чи міністру-голові; якщо прийнята їх відставка; у разі смерті міністра-голови. Рада міністрів подає у відставку перед новообраними Народними зборами, але виконує свої функції до формування нового уряду.

Уряд Болгарії складається з Прем'єр-міністра, віце-прем'ерів та міністрів.

Прем'єр-міністр спрямовує та координує загальну політику уряду й несе за це відповідальність. Він призначає на посади та звільняє з посад заступників міністрів. Міністри очолюють міністерства, крім випадків, коли Народні

збори не вирішать інакше, і несуть відповідальність за діяльність підпорядкованих їм міністерств. Міністри керують окремими міністерствами, якщо Народні збори не прийняли іншого рішення. Вони несуть відповідальність за свої дії. Членами Ради міністрів можуть бути тільки громадяни Болгарії, які відповідають умовам обрання як народних представників.

На підставі та на виконання законів Рада міністрів приймає постанови, розпорядження та рішення. У формі постанов Рада міністрів приймає також правила та положення. Міністр-голова координує загальну політику уряду і несе за це відповідальність. Міністри видають правила, розпорядження, інструкції та накази.

Адміністративні структури, підзвітні Народним зборам (Парламенту), Центральні адміністрації виконавчої влади: Адміністрація Ради міністрів; міністерства; державні агентства; адміністрації державних комісій; виконавчі агентства; адміністративні структури, створені відповідно до закону; адміністративні структури, створені за постановами Ради міністрів.

Державно-громадські консультативні комісії: ради; робочі експертні групи; спеціалізовані територіальні адміністрації, утворені з правом юридичної особи, які видають нормативний акт.

Територіальна адміністрація виконавчої влади: обласна адміністрація; міська адміністрація; районна адміністрація.

Міністерства: оборони; фінансів; закордонних справ; охорони здоров'я; культури; навколишнього середовища та водних ресурсів; юстиції; економіки; енергетики; туризму; у справах молоді та спорту, регіонального розвитку та благоустрою; праці та соціальної політики; транспорту, інформаційних технологій і зв'язку; сільського господарства і продовольства; освіти і науки; внутрішніх справ.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Болгарія“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія

  • Бельгія

  • Болгарія
  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща