Австрія

Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу

Повноваження Федерального Президента можуть бути припинені достроково шляхом референдуму, що проводиться з ініціативи Федеральних зборів. Проте на практиці до цього жодного разу не вдавалися. Обов'язок з тимчасового заміщення Федерального Президента у разі неможливості виконання ним своїх повноважень покладено на Федерального канцлера.

Термін повноважень Президента Австрійської Республіки, який обирається на основі таємного, рівного, загального, вільного і персонального голосування, починається зі складання присяги і вступу на посаду.

Кожний громадянин Австрії має право голосувати. Ця можливість може бути реалізована тільки особами, які зареєстровані в списках виборців. У жодній з дев'яти австрійських федеральних земель немає положення про те, що громадянин зобов'язаний голосувати.

Глава Федерального уряду – бундесканцлер. Уряду підпорядковується поліція, армія та всі федеральні відомства. Члени Уряду призначаються Президентом. Уряду підпорядковується поліція, армія та всі федеральні відомства.

Законодавча влада

Парламент (Федеральні збори Австрії) складається з двох палат: Федеральної ради Бундесрат (64 члени обираються ландтагами земель, від 3 до 12 депутатів на 4 або 6 років) і Національної Ради (Національрат, 183 депутати обираються прямими виборами на 5 років).

Національна рада є нижньою палатою і обирається народом федерації відповідно до принципів пропорційного представництва на основі рівного, прямого виборчого права, що належить особам чоловічої і жіночої статі, яким до початку виборчої компанії виповнилося 19 років, шляхом особисто здійснюваного таємного голосування. Кожна особа, що має виборче право, якій до початку виборчої компанії виповнився 21 рік, може бути обрана. Термін повноважень Національної ради становить 4 роки.

Федеральна рада є верхньою палатою і функціонує як представництво земель. Члени верхньої палати обираються парламентами земель (ландтагами). Кожна федеральна земля залежно від чисельності населення направляє до ландтагу 3-12 представників. Члени Федеральної ради не повинні входити до складу Ландтагу, який їх делегує. Місце головуючого у Федеральній раді посідають по черзі представники різних земель, які змінюють один одного через кожні півроку в алфавітному порядку найменування земель.

Для прийняття рішення Федеральною радою потрібна присутність не менше від однієї третини членів і проста більшість поданих голосів. Палати засідають окремо; єдині два випадки спільного засідання, передбачені Конституцією, – це приведення Президента до присяги і оголошення війни. Федеральні збори скликаються Федеральним Президентом, а в деяких випадках – Федеральним канцлером.

Законопроект вноситься до Національної ради за пропозиціями її членів або за поданням Федерального уряду.

Конституційні закони або конституційне положення, що містяться у звичайних законах, можуть бути прийняті Національною радою лише в присутності не менше від половини членів і більшістю в дві третини поданих голосів, вони повинні бути чітко позначені як “конституційний закон”, “конституційне положення”.

При проведенні народного голосування рішення приймається простою більшістю поданих дійсних голосів.

Федеральні закони набувають конституційного статусу як такі після їх засвідчення підписом Федерального Президента. Федеральні закони повинні бути опубліковані Федеральним канцлером у Бюлетені Федеральних законів.

Виконавча влада

Федеральний Президент обирається народом Федерації на основі рівного, прямого виборчого права шляхом особисто здійснюваного таємного голосування. Обраною вважається особа, що отримала понад половину всіх визнаних дійсними голосів. Федеральним Президентом може бути обрана лише особа, яка має право брати участь у виборах до Національної ради і яка досягла до 1 січня року виборів 35 років. За результатами парламентських виборів Президент призначає Федерального канцлера і за його поданням – інших членів уряду.

Вище управління справами Федерації, якщо воно не передано Федеральному Президенту, доручається Федеральному канцлеру, віце-канцлеру та іншим федеральним міністрам. Вони утворюють у сукупності Федеральний уряд, очолюваний Федеральним канцлером. Федеральний канцлер і за його пропозицією інші члени Федерального уряду призначаються Федеральним Президентом. Федеральним канцлером, віце-канцлером або Федеральним міністром може бути призначена лише особа, що має право бути обраною до Національної ради, члени Федерального уряду не повинні входити до складу Національної ради.

На Федеральний уряд Австрії покладені вищі управлінські обов'язки Федерації. До складу Федерального уряду входять канцлер, віце-канцлер та інші Федеральні міністри. Як колегіальний орган він виконує завдання, які спеціально визначені згідно із законом (або за рішенням Президента). Всі інші завдання мають опрацьовуватися відповідальним міністром та його міністерством. З правових повноважень Федерального уряду найбільш важливими є прийняття рішень щодо законодавчих процедур та нормативних актів. Уряд приймає рішення на основі консенсусу (одноголосно), прийняття рішень більшістю голосів не передбачено.

Президентом призначаються державні секретарі згідно з ст. 70, п.1 у поєднанні з ст. 78, п. 2 Федеральної Конституції для надання допомоги в управлінні і парламентського представництва відповідного міністра або канцлера.

Федеральний уряд {федеральні міністерства): Офіс федерального канцлера; Федеральне міністерство справ жінок та державної служби; Федеральне міністерство європейських та міжнародних справ; Федеральне міністерство праці, соціального захисту і захисту прав споживачів; Федеральне міністерство фінансів; Федеральне міністерство здоров'я; Федеральне міністерство внутрішніх справ; Федеральне міністерство юстиції; Федеральне міністерство оборони і спорту; Федеральне міністерство сільського господарства, лісоводства, довкілля і водного господарства; Федеральне міністерство освіти, мистецтва і культури; Федеральне міністерство транспорту, інновацій і технологій; Федеральне міністерство економіки, сім'ї і молоді; Федеральне міністерство науки і досліджень.

Агентства: Австрійське управління зв'язку; Австрійський державний архів; Постійне представництво Австрії в ОЕСР; Австрійське управління статистики.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу» автора Ковбасюка Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Австрія“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретичні та методологічні засади адміністративно-територіального устрою

  • Сутність та зміст поняття “адміністративно-територіальний устрій”

  • Форма держави та види територіального устрою

  • Парламентська і змішана форми правління

  • Президентська форма правління

  • Законодавча влада

  • Виконавча влада

  • Судова влада

  • Місцеве самоврядування та його інститути в країнах Європейського Союзу

  • Організація професійного навчання публічних службовців у країнах Європейського Союзу

  • Розділ 2. Загальна характеристика адміністративно-територіального устрою країн європейського союзу

  • Австрія
  • Бельгія

  • Болгарія

  • Велика Британія

  • Греція

  • Данія

  • Естонія

  • Ірландія

  • Іспанія

  • Італія

  • Кіпр

  • Латвія

  • Литва

  • Люксембург

  • Мальта

  • Нідерланди

  • Німеччина

  • Польща

  • Португалія

  • Румунія

  • Словаччина

  • Словенія

  • Угорщина

  • Фінляндія

  • Франція

  • Хорватія

  • Чехія

  • Швеція

  • Розділ 3. Досвід реформування адміністративно-територіального устрою в країнах європейського союзу

  • Європейська практика запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики

  • Адміністративно-територіальне реформування окремих країн Європейського Союзу

  • Адміністративно-територіальне реформування в Бельгії

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Болгарія

  • Адміністративно-територіальне реформування в Республіці Польща