Розділ «ТЕМА 6. Кримінальне право»

Бандитизм - це організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі (ст. 257 КК).

Об'єктом цього злочину є громадська безпека.

Бандитизм становить окремий різновид спільної злочинної діяльності, специфічними проявами якої є організація озброєної банди та участь у ній або у вчинюваному нею нападі.

Банда - це озброєна організована група або злочинна організація, яка була створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки (п. 17 постанови Пленуму Верховний Суд України "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" від 23.12.2005 р. № 13.

Обов'язкові ознаки банди: кількісна ознака; стійкість; озброєність; загальна мета учасників банди; спосіб учинення злочину. Об'єктивна сторона бандитизму передбачає вчинення трьох альтернативних дій: організацію озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; участь у такій банді; участь у вчинюваному бандою нападі. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 257 КК достатньо вчинення нею хоча б одного з цих діянь.

Відповідно до ст. 257 КК організація озброєної банди є закінченим злочином з моменту її створення, незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад. Під участю у байді слід розуміти не тільки безпосереднє здійснення нападів, а й сам факт вступу до банди чи будь-яку іншу участь у її діяльності. Обов'язковими ознаками організації банди є мета цієї діяльності - вчинення нападів - та озброєність її учасників або хоча б одного з них (в останньому випадку інші учасники мають знати про це й усвідомлювати можливість застосування зброї під час нападів). Організація такого об'єднання утворює склад бандитизму незалежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча б один із намічених нападів.

Банда вважається створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди існування об'єднання як організованої групи або злочинної організації. Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття об'єднанням усіх обов'язкових ознак банди, ці злочини за наявності до того підстав необхідно визнавати такими, що вчинені організованою групою чи злочинною організацією. Оскільки ст. 257 КК передбачено відповідальність за організацію банди, а не за організаційну діяльність щодо її створення, дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватись як замах на бандитизм.

Суб'єктом бандитизму є осудна особа, яка досягла на момент вчинення злочину 14-річного віку. Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується наявністю прямого умислу та метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Організацією озброєної банди належить визнавати створення як організованої групи чи злочинної організації, що вже озброєні, але ще не вчинили нападів, так і таких стійких об'єднань, які, щоб дістати зброю, вчиняють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Уже в момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об'єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються. Банда може бути озброєна і гладкоствольною зброєю.

Дії, які полягають у незаконному заволодінні вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, їх придбанні, виготовленні, ремонті, або в незаконному заволодінні радіоактивними матеріалами чи їх придбанні, або у виготовленні, ремонті холодної зброї, вчинені з метою організації банди, а також аналогічні дії учасників уже існуючої банди чи збут останніми зазначених предметів належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257 і ст. 262 або ч. 1 чи ч. 2 ст. 263 КК. Дії ж учасників банди, пов'язані з незаконним носінням, зберіганням, ремонтом та передачею (один одному) предметів, якими вона озброєна, є складовими елементами бандитизму і додаткової кваліфікації за ст. 263 КК не потребують.

Особа, яка була організатором банди, визнається виконавцем злочину, передбаченого ст. 257 КК, навіть якщо вона в подальшому не брала участі в діяльності банди. Участь в озброєній банді слід розуміти не лише як безпосереднє здійснення нападів, а й як сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на створення сприятливих умов для її функціонування (надання транспорту, приміщень, здійснення фінансування та матеріально-технічного забезпечення, постачання зброї, підшукання об'єктів для нападу, зберігання зброї, злочинно набутого майна, коштів тощо). Проте в будь-якому разі участь у банді (як форма бандитизму) обов'язково передбачає членство особи в цьому об'єднанні, яке набувається шляхом вступу до останнього. Вчинення зазначених дій особою, яка не є учасником банди, належить розцінювати як пособництво у бандитизмі.

Участь у вчинюваному бандою нападі може брати й особа, яка не входить до її складу. Проте дії такої особи можна кваліфікувати за ст. 257 КК тільки в тому разі, коли вона усвідомлювала, що є учасником нападу, який вчинює банда. Особи, які не були учасниками банди і не усвідомлювали факту її існування, але в будь-який спосіб сприяли у вчиненні нею нападу, несуть відповідальність за злочин, що охоплювався їхнім умислом.

Стаття 257 КК не передбачає ні якихось конкретних цілей вчинюваних бандою нападів як обов'язкової ознаки складу цього злочину, ні відповідальності за вчинення її членами під час нападу злочинних діянь, які утворюють самостійні склади злочинів. Тому в таких випадках належить керуватися положенням ст. 33 КК, за яким за сукупності злочинів кожен із них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК.

У ст. 257 КК не зазначено конкретні діяння, які може вчиняти банда. За сукупністю злочинів ч. 4 ст. 187, ст. 257 кваліфікуватиметься вчинення бандою розбою (за умови віднесення банди до організованої групи), оскільки нижня межа покарання за бандитизм становить 5 років позбавлення волі, а за розбій, вчинений організованою групою, - 8 років.

Відмежовуючи бандитизм від розбою, грабежу й вимагання, необхідно враховувати сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак конкретного злочинного діяння загалом.

Використання захисником указаних положень із урахуванням обставин конкретної справи може допомогти у побудові правової позиції (санкція ст. 257 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 15 років із конфіскацією майна). Водночас захисник має враховувати, що, хоча санкція ст. 257 КК й передбачає як обов'язкове додаткове покарання конфіскацію майна, згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за корисливі злочини. Тому у разі, якщо мета організації банди і її напади не мали корисливої мети, захиснику слід обстоювати правову позицію щодо не призначення такого додаткового покарання (ч. 2 ст. 69).

6.17. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами. Незаконне заволодіння транспортним засобом.

Відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, передбачена ст. 286 КК.

Під транспортними засобами розуміються всі види автомобілів, трактори, самохідні машини, трамваї, тролейбуси, мотоцикли, інші механічні транспортні засоби, які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об'ємом понад 50 куб. см або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо), який забезпечує їх конструктивну швидкість, що перевищує 40 км/год., і для керування якими під час пересування шляхами загального користування потрібне видане ДАІ посвідчення.

Основний об'єкт злочину - безпека руху й експлуатації автомобільного та інших зазначених видів транспорту; додатковий обов'язковий об'єкт - життя і здоров'я особи.