Розділ «ТЕМА 6. Кримінальне право»

6.15. Контрабанда. Фіктивне підприємництво. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Шахрайство з фінансовими ресурсами. Пленум Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності".

Стаття 201 КК встановлює відповідальність за контрабанду як переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, передбачена у ст. 305 КК.

Основним об'єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів зі стягнення передбачених законодавством платежів, здійснення митного контролю і митного оформлення предметів. Факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, громадська безпека, здоров'я населення.

Переміщення митного кордону передбачає ввезення, вивезення даних предметів будь-яким способом (авіаційним, водним, залізничним, автомобільним та іншим транспортом, поштою тощо). Злочин вважається закінченим з моменту фактичного переміщення товарів через митний кордон України. Замах на контрабанду має місце, якщо її предмети виявлено до переміщення через митний кордон України (під час огляду чи переогляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу або особистого огляду тощо). Добровільна ж відмова від вчинення контрабанди можлива до моменту прийняття митним органом митної декларації.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками контрабанди є її вчинення за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за цей злочин, або службовою особою з використанням службового становища (ч. 2 ст. 201 КК).

Фіктивне підприємництво полягає у створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ст. 205 КК).

Основним об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. Факультативним об'єктом можуть бути встановлений порядок оподаткування, отримання кредитних ресурсів, добросовісна конкуренція, право власності.

Під незаконною діяльністю, при цьому розуміють такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або набуття права власності на нього.

Суб'єктом цього злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і вчинила дії, спрямовані на створення (заснування чи реєстрацію) або придбання суб'єкта підприємницької діяльності. Суб'єктивну сторону злочину характеризує прямий умисел і спеціальна мета - прикрити незаконну діяльність або здійснювати види діяльності, щодо яких є заборона.

Згідно пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" від 25 квітня 2003 р. № 3, у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності. Якщо при створенні чи придбанні такого суб'єкта винна особа мала на меті не тільки прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, а й незаконне одержання кредитів і привласнення одержаних коштів чи їх використання не за цільовим призначенням, її дії слід додатково кваліфікувати і як готування до вчинення злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 190 чи ст. 222 КК.

Кваліфікуючими ознаками злочину є: повторність; заподіяння державі, банкові, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 205 КК). При цьому матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у 1 тис. і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом передбачена у ст. 209 КК.

Основним об'єктом цього злочину є встановлений з метою протидії залученню в економіку "брудних" коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов'язань порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть виступати інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності.

Під легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, відповідно до абз. 4 ст. 1 ст. 2 Закону від 28.11.2002 р. "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" та диспозиції ч. 1 ст. 209 КК належить розуміти вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна з метою надання правомірного вигляду володінню, їх використанню або розпорядженню ними чи дій, спрямованих на приховання джерел їх походження, а також вчинення з такими коштами або іншим майном фінансової операції чи правочину за умови усвідомлення особою того, що вони були одержані злочинним шляхом.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених дій. Його суб'єктом може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а стосовно вчинення тих чи інших правочинів, ще й набула повної дієздатності у випадках та порядку, передбачених законом, і не була обмежена у дієздатності або не позбавлена її судом. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Обов'язковою умовою відповідальності за легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, є їх одержання внаслідок вчинення так званого предикатного діяння, яким вважається суспільно небезпечне протиправне діяння, яке передувало легалізації доходів, і за яке КК передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад З тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за винятком ухилення від сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, передбачених ст.ст. 212, 212-1 КК), або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за КК та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи (п. 1 примітки до ст. 209 КК).

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його повторно, за попередньою змовою групою осіб або у великому розмірі, тобто, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує 6 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 209, п.2 примітки ст. 209 КК); особливо кваліфікуючими - вчинення його організованою групою або в особливо великому розмірі, тобто на суму, що перевищує 18 тис. таких мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 209, п.3 примітки ст. 209 КК).

6.16. Бандитизм та його відмінність від злочинів проти власності, скоєних організованою злочинною групою. Постанова Пленуму Верховний Суд України "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями".