Розділ «ТЕМА 6. Кримінальне право»

Відповідно до ст. 370 КК свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування чи одержання хабара, з метою викрити того, хто його дав або одержав (провокація хабара), є закінченим злочином із моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи було дано або одержано хабар. Якщо з тією самою метою службова особа організувала давання чи одержання хабара, підбурювала до цього того, хто його дав чи одержав, або сприяла їм у цьому, її дії слід розцінювати ще й як співучасть у хабарництві та додатково кваліфікувати за відповідними частинами ст. 27 і 369 чи ст. 27 і 368 КК. Те, що давання або одержання хабара відбулось у зв'язку із провокацією, не виключає відповідальності того, хто його дав або одержав. Кваліфікаційною ознакою за ч. 2 ст. 370 є вчинення провокації хабара працівником правоохоронного органу.

Відповідальність за провокацію хабара передбачається ст. 370 КК. Відповідно до закону під провокацією хабара розуміється навмисне створення службовою особою обставин і умов, які обумовлюють пропонування або одержання хабара для того, щоб згодом викрити винного.

З об'єктивної сторони провокація хабара складається у свідомому створенні обстановки й умов, що обумовлюють пропонування хабара, або у за-відомому створенні умов, які сприяють одержанню хабара. Із суб'єктивної сторони провокація хабара характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою є провокація хабара, вчинена службовою особою правоохоронного органу. При цьому від провокації хабара слід відрізняти правомірні дії, вчинені для викриття хабарників у процесі проведення оперативної діяльності за заявою особи, у якої вимагався хабар, або службової особи, якій такий пропонувався.

6.22. Злочини проти правосуддя. Порушення права на захист. Розголошення даних досудового розслідування. Втручання в діяльність захисника чи представника особи.

Розділом 18 КК "Злочини проти правосуддя" передбачено відповідальність за діяння, що порушують встановлений законом порядок діяльності органів та осіб, що беруть участь у здійсненні правосуддя.

Більшість злочинів проти правосуддя вичиняються шляхом активних дій (примушування давати показання, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та ін.), але деякі також шляхом бездіяльності (невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист, невиконання судового рішення). Переважна більшість злочинів проти правосуддя є злочинами з формальним складом. Обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони в деяких випадках є мотив (користь чи інші особисті інтереси при завідомо незаконному затриманні, приводі або арешті - ч. 3 ст. 371 КК; ч. 2 ст. 375 КК) та мета (наприклад, добитися винесення неправосудного рішення - ст. 376 КК). Суб'єкт злочинів проти правосуддя може бути як загальним, так і спеціальним (наприклад, слідчий, прокурор, суддя).

Кримінальну відповідальність за порушення права на захист передбачено ст. 374 КК. Об'єктом цього злочину є конституційне право на захист осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочину. Потерпілими від цього злочину можуть бути лише підозрюваний, обвинувачений (підсудний).

Порушення права на захист з об'єктивної сторони може бути виражено у недопущенні або ненаданні вчасно відповідно до вимог КПК адвоката-захисника підозрюваному, обвинуваченому або іншому грубому порушенні прав підозрюваного, обвинуваченого (затягування допуску адвоката-захисника до справи, рекомендація іншого адвоката-захисника ніж того, якого бажає запросити підозрюваний (обвинувачений) тощо).

Недопущення захисника полягає у невиконанні особою, яка проводить досудове розслідування, прокурором, судом вимог КПК про порядок та умови допуску захисника до участі у справі незалежно від стадії кримінального провадження.

Ненадання своєчасно захисника полягає у порушенні встановлених КПК строків надання захисника.

Суб'єкт злочину - спеціальний (слідчий, прокурор, суддя). Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками порушення права на захист є: здійснення злочину за попередньою змовою групою осіб, спричинення в результаті порушення права на захист тяжких наслідків (самогубство, тяжке захворювання потерпілого тощо), засудження особи, невинуватої в вчиненні злочину (ч. 2 ст. 374 КК).

Розголошення даних досудового розслідування без дозволу прокурора або слідчого є кримінально караним лише у разі, якщо особу попереджено в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані (ч. 1 ст. 387 КК). Дані досудового розслідування можна розголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсягу, в якому вони визнають це можливим (ч. 1 ст. 222 КПК).

Стаття 222 КПК не визначає форми попередження про обов'язок не розголошувати дані досудового розслідування. Однак, враховуючи важливість такої процесуальної дії, таке попередження повинно бути письмовим або зафіксованим на носії інформації за допомогою технічних засобів у відповідності до положень статей глави 5 КПК. Тому складу злочину в діях особи, яка брала участь у кримінально-процесуальних діях або відносинах на стадії досудового розслідування чи була ознайомлена з матеріалами про їх перебіг або результати, не буде, якщо при цьому щодо неї не було здійснено відповідного документально зафіксованого попередження.

Відповідальність за ч. 2 ст. 387 КК настає за розголошення даних досудового розслідування, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередню участь в досудовому розслідуванні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність. Тобто наявність попередження у цьому випадку є необов'язковою.

Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність захисника чи представника особи передбачена у ст. 397 КК. Злочин полягає у вчиненні в будь-якій формі перешкод щодо здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги або порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.

Створення перешкод може полягати у застосуванні психічного чи фізичного насильства, підкупі, безпідставній відмові у наданні таким особам необхідних для виконання ними своїх повноважень документів чи іншої інформації, неправомірному позбавленні або обмеженні процесуальних прав захисника чи представника тощо.

Порушення встановлених законом гарантій діяльності захисника чи представника особи - це будь-які протиправні дії, які позбавляють їх можливості відповідно до закону реалізувати свої повноваження у повному обсязі (порушення порядку запрошення чи призначення захисника або допуску представника особи до участі у справі, безпідставне усуненням їх від участі у справі тощо).

Порушення професійної таємниці полягає у вчиненні дій, спрямованих на протиправне отримання даних, які стали відомі захиснику чи представнику особи у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків чи примушування їх до розголошення таких даних.