Розділ «ТЕМА 6. Кримінальне право»

Зловживання владою є вчинене службовою особою, представником влади навмисне протиправне діяння з використанням своїх владних повноважень всупереч інтересам служби.

Зловживання службовим становищем - будь-яке навмисне використання службовою особою всупереч інтересам служби свого службового становища. Під інтересами служби необхідно розуміти законні інтереси організації, установи, підприємства, яких службова особа, яка там працює, не дотримується та на які не зважає.

Кримінальна відповідальність за цей злочин має наступні особливості:

1) службова особа певною дією або бездіяльністю в межах установленої законодавством компетенції використовує свою владу або службові повноваження всупереч інтересам служби;

2) у результаті зазначених дій інтересам, які охороняються правом, заподіюється істотна шкода;

3) суб'єктом злочину є службова особа, характеристики якої дані в примітці до ст. 364 КК;

4) діяння відбувається умисною або змішаною формою вини і відбувається з корисливим мотивом або в інших особистих чи інтересах третіх осіб.

Кваліфікуючими ознаками зловживання владою або службовим становищем є:

- здійснення вищезгаданих діянь, в результаті яких виникають тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК);

- здійснення зловживання владою працівником правоохоронного органу (ч. 3 ст. 364 КК).

На відміну від перевищення влади (ст. 365 КК) зловживання владою здійснюється в межах службових повноважень і не виражається в здійсненні дій, які є компетенцію іншої особи, і які ця особа не була уповноважена робити як у звичайних, так і в особливих умовах.

На відміну від службової недбалості (ст. 367 КК) зловживання владою або службовими повноваженнями є діяння, пов'язане з навмисним невиконанням своїх службових обов'язків (владних повноважень) або виконанням їх всупереч інтересам служби, тоді як необережне невиконання службовою особою своїх обов'язків, що заподіяло істотної шкоди інтересам, що охороняються правом, може бути за певних умов кваліфіковане як службова недбалість.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння умисно з корисливих мотивів чи інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння таким діянням істотної шкоди охоронювані законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб (ст. 364 КК).

Зловживання владою - це умисне використання службовою особою владних повноважень всупереч інтересам служби. Зловживання службовим становищем - використання службовою особою, яка не має владних повноважень, службових повноважень всупереч інтересам служби.

Під використанням влади або службових повноважень всупереч інтересам служби слід розуміти вчинення службової особою діянь, що порушують її службові обов'язки та заподіюють істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Згідно з п. З примітки до ст. 364 КК шкода, якщо вона полягає в спричиненні матеріальних збитків, визнається істотною за умови, що вона в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо шкода полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру, питання про її істотність вирішується з урахуванням конкретних обставин справи, кількості потерпілих громадян, розміру моральної шкоди чи упущеної вигоди тощо.

У разі заподіяння поряд із матеріальними збитками й шкоди нематеріального характеру, загальну шкоду від злочину може бути визнано істотною навіть у разі, якщо зазначені збитки не перевищують 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб'єкт злочину спеціальний, ним може бути тільки службова особа. За пп. 1, 2 примітки до ст. 364 КК, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. При цьому до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50% або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.

Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.