Розділ «ТЕМА 4. Цивільне право»

Спадкуванню за законом присвячена глава 86 Цивільного, кодексу України. Спадкування за законом відбувається у випадках, якщо:

o спадкодавець не залишив заповіту;

o заповіт визнано недійсним;

o заповідано лише частину майна або заповіт визнано недійсним в одній із частин;

o спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини або ЇЇ не прийняв;

o спадкоємець за заповітом помер раніше спадкодавця;

o спадкоємець за заповітом усунутий від права на спадкування відповідно до закону.

Порядок спадкування за законом визначається черговістю закликання спадкоємців до права на спадкування. Кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Черговість одержання права на спадкування може бути змінено після відкриття спадщини шляхом укладання нотаріально посвідченого договору заінтересованими спадкоємцями. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку в спадщині.

На сьогоднішній день цивільним законодавством передбачено п'ять черг спадкоємців (ст. 1261-1265 ЦК).

Відповідно до ст. 1268 ЦК: "Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини".

Для набуття права на спадщину спадкоємець має її прийняти на тільки встановленими законом способами, але і з додержанням встановлених законом строків.

Загальний строк для прийняття спадщини дорівнює шести місяцям і починає вираховуватися з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого він був оголошений померлим згідно ст. 46 ЦК. У випадках, коли часом відкриття спадщини визнається дата припущеної загибелі спадкодавця (ч. 3 ст. 46 ЦК), спадкоємці автоматично опиняються в становищі таких, що пропустили шестимісячний строк для прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України), адже якщо особа пропала без вісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, обов'язковою умовою звернення до суду із заявою про визнання особи померлою є відсутність відомостей про таку особу у місці її постійного проживання протягом шести місяців (ч. 1 ст. 46 ЦК України). Тому заінтересованим спадкоємцям доцільно одночасно подавати позов про надання їм додаткового строку для прийняття спадщини (ч, 3 ст. 1272 ЦК України).

Строк для прийняття спадщини - це строк преклюзивний (при-с і кальний), протягом якого існує суб'єктивне право спадкування, тобто право на прийняття спадщини. Сплив цього строку зумовлює припинення права на прийняття спадщини. Однак, на відміну від інших преклюзивних строків, після спливу строку для прийняття спадщини суд за наявності підстав, зазначених у ч. 3 ст. 1272 ЦК, вправі визначити спадкоємцеві додатковий строк, достатній для прийняття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.