Розділ «ТЕМА 4. Цивільне право»

Спеціальні умови припинення зобов'язань містяться у главах ЦК, присвячених регулюванню окремих видів зобов'язань. Так ст. 559 ЦКУ встановлює спеціальні випадки припинення поруки. Частина

З ст. 1126 ЦКУ передбачає підстави припинення договору комерційної концесії, а стаття 1149 ЦКУ - підстави припинення зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди тощо.

4.18. Види забезпечення виконання зобов'язання. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання. Загальні умови забезпечення виконання зобов'язань. Правові наслідки порушення зобов'язань.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів нове українське законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань. В юридичній термінології вони отримали назву способи або види забезпечення виконання зобов'язань. Так стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що "Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (параграф 2 книги 49 Цивільного кодексу України), порукою (параграф 3 книги 49 Цивільного кодексу України), гарантією (параграф 4 книги 49 Цивільного кодексу України), заставою (параграф 6 книги 49 Цивільного кодексу України), притриманням (параграф 7 книги 49 Цивільного кодексу України), завдатком (параграф 5 книги 49 Цивільного кодексу України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання".

На сьогоднішній день визначено єдиний підхід до регулювання способів забезпечення виконання зобов'язань. У ЦКУ вперше в історії вітчизняного цивільного права на законодавчому рівні сформульовано загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань, які викладені у параграфі 1 глави 49 ЦКУ та охоплюються ст. ст. 546-548 ЦКУ.

Всім способам забезпечення зобов'язань притаманні спільні риси, до яких слід віднести:

1) спрямованість на спонукання боржника виконати забезпечене зобов'язання належним чином під загрозою настання для нього невигідних наслідків (як правило, майнових);

2) всі засоби забезпечення виконання зобов'язань покликані попереджувати негативні наслідки для кредитора, які настають чи можуть виникнути у разі порушення забезпечених зобов'язань боржником;

3) спрямованість забезпечувальних засобів на компенсацію негативних наслідків у майновій сфері кредитора, які настають чи можуть виникнути у разі порушення забезпечених зобов'язань боржником;

4) засоби забезпечення виконання зобов'язань характеризуються акцесорністю. Виняток з цього правила складає лише гарантія;

5) майнові наслідки настають виключно у випадку порушення основного зобов'язання.

Для віднесення певного правового механізму до засобів забезпечення виконання зобов'язань, необхідно, щоб йому були притаманні всі наведені вище ознаки у сукупності.

Відповідно до ст. 547 ЦКУ всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі. У разі недотримання вказаної вимоги правочин щодо встановлення забезпечення є нікчемним. Такий жорсткий підхід законодавця стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань можна пояснити намаганням максимально обмежити можливість легковажних, необдуманих і спонтанних вчинків особи, яка обтяжує себе відповідним забезпеченням.

У відповідності до ст. 207 ЦК України вимога щодо письмової форми правочину вважається дотриманою, якщо його зміст зафіксовано не лише в одному або кількох документах, підписаних сторонами (стосовно юридичних осіб підпис суб'єктів, уповноважених на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, скріплюється печаткою), а й у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Відповідно до ст. 207 ЦКУ письмовій формі відповідає правочин у електронному вигляді, якщо він вчинений із дотриманням вимог ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" і ЗУ "Про електронний цифровий підпис".

За чинним законодавством України в окремих випадках вимагається нотаріальне посвідчення правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язань, а також його державна реєстрація.

Наслідком недотримання сторонами простої письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань згідно із ч. 2 ст. 547 ЦКУ є його нікчемність. Якщо законом передбачено обов'язкову письмову нотаріальну форму правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань, то її недотримання у відповідності до ст. 220 ЦКУ також призводить до нікчемності правочину.

Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання (ст. 548 ЦК):

1. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

2. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

3. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.