Розділ «Глава 27. Забезпечення позову»

Не вирішено у Кодексі й питання про те, як бути, коли у судах знаходяться позови кількох осіб до одного й того ж відповідача і обидва суди застосовують заходи забезпечення позову в різних справах, або ж щодо відповідача порушено справу про банкрутство, або майно, щодо якого заявлено клопотання про накладення арешту, вже перебуває в податковій або іншій заставі тощо. Очевидно, що суд змушений з'ясовувати всі обставини й у потрібних випадках здійснювати запит через Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна тощо[4].

Суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову. В інших випадках вжиті заходи застосовуються до набрання судовим рішенням чинності, зокрема у випадках закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом, скасовуються у випадку неподання позовної заяви у строк, встановлений ч. 5 ст. 151 Кодексу, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі.

У Кодексі нічого не сказано щодо питання дії заходів забезпечення позову у випадку зупинення провадження у справі. У всякому разі, зупинення провадження у справі не спричиняє обов'язкового скасування заходів забезпечення позову. Але при цьому суд має зважати на те, що період, протягом якого провадження буде зупинено, може виявитись тривалим, а це обмежує права відповідача на тривалий і невизначений строк.

Застосування заходів із забезпечення позову може обмежувати права відповідача та зумовлювати збитки. Якщо такі збитки спричинені фактом забезпечення позову, то відповідач має право вимагати від позивача їх відшкодування.

Ст. 155 ЦПК передбачає право на стягнення збитків у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання чинності рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Поза увагою законодавця залишено ситуацію, коли позовні вимоги задоволені частково. Вважаю, що, виходячи з принципу розумності, вимога про стягнення збитків може бути заявлена й у цьому випадку, але тільки в межах тієї частини позову, в якій позивачу було відмовлено[5].

Стаття встановлює, що у разі внесення позивачем предмета застави відшкодування збитків, їх стягнення передусім здійснюється за рахунок предмета застави.

Ч. 3 ст. 155 встановлює правило, за яким предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після настання обставин, передбачених ч. 1 цієї статті. Предмет застави повертається також у випадку, якщо сторони уклали мирову угоду або набрало чинності рішення суду про задоволення позову.