Розділ «2. Взаємодія України з провідними країнами світу»

За підсумками 9 місяців 2014 р. зовнішньоторговельний обіг між Україною та Францією зменшився на 21,8% у порівнянні з відповідним періодом 2013 р. та склав 1542,0 млн дол. Обсяг експорту з України зменшився на 13,0% та дорівнює 498,2 млн дол. У той же час, обсяг імпорту з Франції знизився на 25,5% та становить 1043,8 млн дол. Сальдо двосторонньої торгівлі товарами та послугами за цей період для України негативне та становить 545,6 млн дол.[4]

Питому вагу українського експорту товарів до Франції формують залишки і відходи харчової промисловості (26,8%), продукти неорганічної хімії (16,1%), жири та олії тваринного або рослинного походження (16,0%), насіння і плоди олійних рослин (12,9%) та зернові культури (6,4%). Інвестиційне співробітництво: станом на 01.10.2013 р. за обсягами інвестицій, які надійшли із 138 країн світу до економіки України, Франція посідає восьме місце, а обсяг інвестицій становить 1,8 млрд. дол. (3,3 % від загального), який з початку року збільшився на 76 млн дол. Українські інвестиції до Франції за цей період склали 172,9 тис. дол. З часткою французького капіталу в Україні нині працює близько 300 підприємств.

Перспективи поглиблення співробітництва криються у завантаженні потужностей українських машинобудівних підприємств замовленнями на виготовлення комплектувальних, запасних частин, оснастки; експорт до Франції рослинних протеїнів (гороху) на основі використання французького насіння; використання кредитів для залучення ноу-хау з перспективою експорту продукції в треті країни. Французька сторона активізувала інвестиційну діяльність у створенні супермаркетів („Брі-костор” та „Карре- фур”), розвитку систем постачання та очищення води („Стеро”), вирощування та переробки льону, будівництва готелів, автошляхів тощо. Одним із перспективних напрямів двосторонньої співпраці залишається участь французьких компаній (Фраматом, EDF, Campenon, Bernard, Bouygues) в розвитку ядерної енергетики України (проект Х2Р4, будівництво сховищ для відпрацьованого ядерного палива, ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи). Така співпраця в ядерному секторі енергетики має своєрідне підґрунтя. Франція особливо чутливо ставиться до відновлення потужностей АЕС, гарантування їх безпеки, зокрема в Східній Європі. Особливої перспективності набуває взаємодія в агропромисловому секторі у питаннях створення в Україні цивілізованого зернового ринку – співпраця з національним офісом зернових Франції ON1C; розвиток насінництва, виробниче використання ячменю – з фірмою Malteroup; виробництво високоякісних молочних продуктів, зокрема відомої фірми „Президент” – з компанією Lactalic у Миколаївській області і Bongrain у Черкаській.

Перспективні напрями співпраці окреслились у транспортній галузі, у спільному виробництві локомотивів та пасажирських вагонів. Міністерство промислової політики України та французька компанія „Сажем ДС” у червні 2005 р. підписали Меморандум про взаєморозуміння, яким передбачено технічну співпрацю між українським Авіаційним науково-технічним комплексом (АНТП) ім. О. Антонова і французькою компанією у сфері літакобудування (АН-140, АН-148) та модернізації літаків марки „МІ”. Уряд України і європейська оборонна авіаційно-космічна компанія EADS, яка вже давно відома на українському ринку, уклали Угоду про стратегічну співпрацю. В угоді йдеться про інвестування EADS в українські авіаційну та космічну галузі, обмін технологіями, а також про допомогу EADS у виході українських виробників на світові ринки.

Водночас Франція, захищаючи власний ринок, всіляко намагається протистояти українським конкурентам: 2002 р. саме вона ініціювала запровадження Європейською комісією квот на імпорт зернових культур з України; не підтримала український проект по створенню літака „АН-70”. Інвестиції вкладалися здебільшого у такі галузі, як фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення, внутрішня торгівля, хімічна і харчова промисловість. Водночас не всі пропоновані французькою стороною позиції збігаються з інтересами нашої держави, а також те, що до деяких товарних груп ЄС, зокрема і Франція застосовують досить жорстку політику протекціоністського характеру (квотування), ініціюють антидемпінгові розслідування тощо. Особливе занепокоєння просуванням української сільськогосподарської продукції на світові ринки виявляють французькі фермери, вбачаючи загрозу власним інтересам з боку української олії, цукру, зерну тощо.

Можна сподіватися, що з імплементацією Угоди про асоціацію між Україною та ЄС подібні факти підуть у небуття. Так, 09 грудня 2014 р. в Києві за результатами третього засідання РГ з питань сільського господарства були погоджені ключові напрями співпраці на наступний рік, а саме: співробітництво щодо впровадження Угоди про асоціацію з ЄС в сільському господарстві (взаємодія у рамках AMIS), санітарне, технічне та торговельне співробітництво у тваринництві, у галузі сільськогосподарських культур, насіння та захисту прав на сорти с/г культур, у земельній політиці, у галузі с/г освіти та досліджень, тощо[5].

Україна і Франція розвивають широке співробітництво в гуманітарній площині. 1992 року на запрошення Академії Наук України в Києві перебувала делегація Національного комітету Франції за програмою ЮНЕСКО „Людина і біосфера”, в рамках якої досягнуто домовленості про широке співробітництво з питань захисту навколишнього середовища, здійснення наукових обмінів ученими, інформацією, проведення спільних досліджень. Добрі традиції мали зв'язки громадськості двох країн: сталі контакти підтримували 40 поріднених міст України і Франції, такі як Київ– Тулуза, Харків–Лілль, Одеса–Марсель тощо. Інтенсивні контакти здійснювалися в культурній сфері. У Києві відкрито Французький культурний центр, співпрацюють учені обох країн. У Паризькому палаці конгресів 1992 р. виступали оперна трупа Національного академічного театру опери і балету України ім. Т. Шевченка, Київський театр класичного балету, Національний ансамбль танцю ім. П. Вірського, Національна капела бандуристів України. Українських художніх колективів у Франції було так багато, що французька преса назвала театральний сезон 1992 р. у Парижі українським. У відповідь у червні в Україні пройшли Дні Франції, під час яких у великих містах країни відбулися виступи балетної трупи з Тулузи, концерти джазової музики, виставки, конференції з питань агропромислового комплексу, охорони здоров'я, енергетики та навколишнього середовища. У 1995 р. підписано Угоду про культурне, наукове та технічне співробітництво, в рамках якої передбачалося розпочати роботу Комісії з питань культури.

Незважаючи на всі проблеми двосторонніх відносин, національним інтересам України відповідає активна розбудова співробітництва з Францією. Це зумовлено передусім її світовим лідерством в окремих напрямах технологічного прогресу, її спроможністю збалансувати іноземну присутність на українському ринку капіталів і товарів, а також політичною вагою Франції. Завдяки французькій підтримці позитивно вирішено питання реструктуризації зовнішнього боргу України перед Паризьким клубом кредиторів, отримання фінансування ЄБРР на подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Допомога Франції у подальшій реалізації євроінтеграційних намірів України реалізується через Асоціацію розвитку обмінів економічними та фінансовими технологіями при Міністерстві економіки, фінансів і промисловості Франції за такими напрямами, як казначейська й банківська справа, прогнозування, державне управління підприємствами, складання та виконання бюджету, сертифікація та стандартизація. Розвивається співробітництво у сферах конкурентної політики й законодавства, сертифікації та стандартизації з відповідними структурами Франції.

Україна і Французька Республіка як дві великі європейські держави спроможні налагодити двостороннє взаємовигідне співробітництво. Разом з тим, Франція доволі обережно сприймає заяви України на членство в ЄС, намагаючись довести віддаленість перспективи і поступовість реалізації цього рішення. Однак попри зазначені перестороги Франція й надалі лишається привабливим українським партнером з огляду на її стрижневу роль у євроінтеграційному процесі.

Важливою складовою європейської стабільності є двосторонні відносини України і Великої Британії, яка визнала Україну 31 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено 10 січня 1992 р. На думку тодішнього посла Великої Британії в Україні пана Саймона Хіманса (Simon Nicholas Peter Hemans), „незалежність України потрібна не тільки Великій Британії, а й Європі загалом. Україна стала новим учасником європейського клубу вільній і демократичних держав. Незалежна, демократична, без'ядерна Україна – ще одна гарантія європейської безпеки" [6].

Офіційна Велика Британія, як і інші провідні ядерні держави, до ліквідації ядерної зброї не сприймала Україну як партнера. У Спільній Декларації між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії від 15 вересня 1992 р. йшлося про те, що Сторони поважають суверенітет і територіальну цілісність одна одної, що Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії вітає намір України стосовно якнайшвидшого приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р. як без'ядерної держави. Парламент країни одним із перших в ЄС ратифікував Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС (8 червня 1995 р.). Водночас у перші роки розвитку українсько-британських відносин спостерігалася певна упередженість з боку офіційних кіл Сполученого Королівства щодо України. Британські керівники наполягали на закритті ЧАЕС до 2000 р. на умовах, визначених у Меморандумі про взаєморозуміння між Урядом України і Урядами країн Великої сімки та Комісії Європейських Спільнот (КЄС) щодо закриття Чорнобильської АЕС.

Серед доволі регулярних контактів високого рівня в останні роки загадаємо: 28 січня 2011 р. зустріч Президента України з Прем'єр-міністром Великої Британії Д. Кемероном у рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі; 27 липня 2012 р. – зустрічі Прем'єр-міністра України з Королевою Єлизаветою II у Лондоні; 2 липня 2013 р. – зустріч Президента України з Принцом Майклом Кентським у рамках реалізації іміджевою проекту перельоту літаків британського Клубу любителів старовинної авіації „Air Squadron” в Україну; 17 вересня 2013 р. – зустрічі Прем'єр- міністра з Державним міністром у справах Європи Форін Офісу Д. Лідінгтоном у рамках робочого візиту в Україну тощо.

Від початку російської агресії проти України Сполучене Королівство активно виступило на підтримку нашої держави. Загарбницька політика і відповідні дії Росії щодо України викликали глибоке обурення в британських вищих ешелонах влади[7]. У цьому контексті офіційний Лондон реалізував низку санкцій та обмежувальних заходів в односторонньому та багатосторонньому форматах. Зокрема, Велика Британія надає активне сприяння Україні на майданчиках міжнародних організацій, таких як ООН (особливо, в РБ ООН), ОБСЄ, НАТО, РЄ, ЄС, ЮНЕСКО.

Активність політичного діалогу на найвищому та високому рівні мала безпрецедентно високий рівень за всю історію двосторонніх відносин. З початку 2014 р. стали регулярними зустрічі високих посадових осіб: Президента України Петра Порошенка з Прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Кемероном, Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка з Прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Кемероном та з Державним секретарем у закордонних справах Вільямом Хейгом, низка контактів керівництва зовнішньополітичних відомств[8].

У 2012 р. обсяг торговельного обороту України та Великої Британії збільшився на 6%, сягнувши 3,1 млрд, дол., з яких український експорт становив 1,3 млрд. дол. За підсумками 9 місяців 2013 р., порівняно з відповідним періодом 2012 р., двосторонній товарообіг збільшився на 14% і склав 2,6 млрд. Експорт зріс на 2%, імпорт товарів та послуг збільшився на 21%. За 9 місяців 2014 р. порівняно із відповідним періодом минулого обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами між Україною та Великою Британією скоротився на 23 % і склав 2 млрд. дол. При цьому, експорт товарів та послуг з України до Великої Британії збільшився на 3 % і становив 940 млн, а імпорт товарів та послуг з Великої Британії до України скоротився на 37 % і склав 1,1 млрд. дол. Сальдо двосторонньої торгівлі товарами для України негативне – 114 млн дол. США. Станом на 01.09.2014 р. за обсягами інвестицій, які надійшли зі 133 країн світу до економіки України, Велика Британія посідає 6 місце – 2,3 млрд. дол. (4,8 % від загального).

Особливого розвитку набуло військове співробітництво: британська сторона високо оцінила роль України і взаємодію військових – миротворців у складі сил ООН у мирному врегулюванні боснійської кризи та в Іраку. Міністерство оборони Великої Британії з метою допомоги Україні надавало значні кошти на навчання українських офіцерів у вищих навчальних закладах країни (Королівський коледж оборонних наук, курси іноземних мов у Беконсфілді). В Україні активно працює Британська Рада, бібліотека англійської літератури тощо. Розвиваються зв'язки міст-побратимів, яких в Україні вже дев'ять.

Перспективи розвитку українсько-британської співпраці можна прогнозувати в інвестуванні в українську економіку, спільній участі в миротворчих зусиллях ООН тощо.

Королівство Бельгія[9] визнало Україну 31 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлено 10 березня 1992 р. Правовою основою відносин служить міждержавний Договір про взаєморозуміння та співробітництво між Україною та Королівством Бельгія, Французькою спільнотою Бельгії, Фламандською спільнотою, Німецькомовною спільнотою, Валлонським регіоном, Фламандським регіоном і Регіоном Брюссель – Столиця Бельгії від 23 квітня 1997 р., що набув чинності 10 грудня 2000 р. У бельгійському парламенті, переобраному у червні 2010 р., діяла група дружби Бельгія-Україна, яку очолював сенатор Рік Даемс. До складу групи входять 10 парламентаріїв. У Верховній Раді України діє депутатська група дружби Україна-Бельгія. Договірно-правова основа двостороннього співробітництва налічує близько 30 міжурядових, міжвідомчих та міжрегіональних угод.

Українсько-бельгійське співробітництво реалізується в межах Дорожньої карти двосторонніх відносин між Україною та Королівством Бельгія, її Спільнотами та Регіонами, яка розробляється, як правило, на кілька років і спирається на найважливіший документ двосторонніх відносин – Договір про взаєморозуміння та співробітництво. 19 листопада 2008 р. міністри закордонних справ підписали в Брюсселі Дорожню карту двосторонніх відносин між Україною та Бельгією на період 2009–2010 pp. На наступному етапі основою розвитку співробітництва слугувала Дорожня карта двосторонніх відносин між Україною та Королівством Бельгія, її Спільнотами та Регіонами на період 2012-2014 pp., парафовану у жовтні 2011 р.

Політичний діалог на найвищому рівні було започатковано робочим візитом Президента України Л. Кравчука до Бельгії 7– 8 липня 1992 р. У червні 1995 р. відбулися переговори Президента України Л. Кучми з Королем бельгійців Альбертом II. Поспіль Президент України В. Ющенко з Прем'єр-міністром Бельгії Г. Ве- ргофстадтом обговорили питання українсько-бельгійського співробітництва під час заходів з відзначення 25-річчя „Солідарності” (Гданськ, 31 серпня 2005 р.) та на Саміті ООН (Нью-Йорк, 16 вересня 2005 р.). 22 лютого 2005 р. під час візиту до Брюсселя для участі в Саміті НАТО, Президент В. Ющенко зустрічався з Головою Сенату Бельгії А.-М. Лізен, а 19 березня 2009 р. в рамках Саміту Європейської народної партії – з Прем'єр-міністром Бельгії Г. Ван Ромпеєм. 15-16 жовтня 2009 р. відбувся перший в історії двосторонніх відносин офіційний візит Президента України В.Ющенка до Королівства Бельгія, де український глава держави провів переговори з Королем бельгійців Альбертом II, главою уряду Бельгії Г. Ван Ромпеєм, з головами Сенату А. Де Деккером і Палати представників П. Девалем. Президент України висловив задоволення динамікою двосторонніх відносин, станом реалізації Дорожньої карти двосторонніх відносин на 2009-2010 pp. Домовлено про співробітництво у рамках відносин Україна-ЄС, зокрема з огляду на бельгійське головування в ЄС у другій половині 2010 р.