Розділ «2. Взаємодія України з провідними країнами світу»

Паралельно Україна інвестувала в економіку Німеччини у 2013 р. 9,1 млн дол. Найбільший обсяг інвестицій з України в Німеччину надійшов у промисловість, а саме до галузі переробної промисловості – 4,5 млн дол., що складає майже 50 % від їх загального обсягу.

Попри складну ситуацію в українській економіці, Німеччина зберегла інтерес до співпраці з Україною. Про це свідчить, зокрема, відкриття в столиці України представництв чотирьох впливових німецьких банків, Бюро делегата німецької економіки і представництво Бюро товариства зовнішньоторговельної інформації.

Та поряд із широким спектром двосторонніх відносин ФРН надала співпраці з Україною статус пріоритетного партнерства, а не стратегічного, на що розраховувала наша держава. Негативною ознакою для перспектив співпраці України з ФРН була активізація російсько-німецьких енергетичних відносин і досягнення домовленостей 2005 р. про будівництво Північноєвропейського газопроводу по дну Балтійського моря в обхід низки європейських країн, у тому числі й України. Співпраця з РФ є для Німеччини геополітичним визначальним чинником і будь-які інші варіанти німецькою стороною вважалися неприйнятними. І справа полягає не тільки у глибокій залежності німецької економіки від енергетичної російської сировини, простежується також взаємозалежність у фінансовій, банківській, безпековій сферах тощо.

Водночас німецька сторона виявляє глибокий інтерес до економічних спроможностей промислових регіонів України. На початку вересня 2009 р. Донецьку область за сприянням Донецької торгово-промислової палати, Федерального міністерства з питань економіки і технологій ФРН, німецької асоціації економічно- технологічної співпраці Брюкке-Остойропа (Міст до Східної Європи) відвідали представники 27 провідних кампаній Німеччини. Для порівняння: у 2008 р. делегація ФРН представляла 15 різноманітних німецьких підприємств. Передбачається, що відкриття Генерального консульства ФРН у Донецьку сприятиме активізації українсько-німецької співпраці.

Німеччина засуджує політику Росії щодо України, ініціювала низку європейських санкцій проти загарбника. Німецька сторона надає Україні гуманітарну допомогу для підтримки нашої країни у протистоянні військовій агресії Росії: тільки у жовтні 2014 р. передано десятки тон гуманітарної допомоги. Канцлер Німеччини Ангела Меркель 18 липня 2014 р. закликала французьке керівництво утриматися від постачань військової техніки Росії, про що ФГУП „Рособоронекспорт” і французька компанія DCNS підписали контракт на будівництво перших двох вертольотоносців в червні 2011 р.[3] Німеччина бачить у наслідках таких контрактів – загрозу для власного безпекового існування і небезпеку для всієї Європи.

Характерні особливості має розвиток відносин України і Французької Республіки, що як дві великі європейські держави спроможні налагодити широке взаємовигідне співробітництво. Франція визнала незалежність України 27 грудня 1991 р., а 24 січня 1992 р. у Києві було підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин. Генеральне консульство Франції, яке функціонувало в Києві з 1990 р., було перетворено на посольство. Дипломатичні установи: Посольство України у Франції, Консульство України в Марселі, Посольство Французької Республіки в Україні.

З 1992 р. активно розвивається політичний діалог між країнами: здійснюються часті візити, укладаються міждержавні документи. 16-17 червня 1992 р. відбувся офіційний візит Президента України до Франції, підписано міждержавний Договір про взаєморозуміння і співробітництво між Україною і Французькою Республікою, який Верховна Рада України ратифікувала 17 вересня 1992 р. 30-31 січня 1997 р. – офіційний візит Президента України до Франції; 2-4 вересня 1998 р. – державний візит Президента Франції Жака Ширака в Україну.

Особливістю подій у двосторонніх відносинах початку нового тисячоліття можна виокремити активізацію контактів Президентів України і Франції у 2005 р.: В. Ющенко і Ж. Ширак зустрілися в січні у Польщі під час урочистостей з нагоди 60-річчя звільнення концентраційного табору „Освенцим”; у лютому – в Брюсселі на саміті НАТО, в червні – в Парижі під час офіційного візиту В. Ющенка і знову в Парижі в листопаді під час робочого візиту українського Президента до Французької Республіки. Переговори з главою Французької держави, за заявою В. Ющенка, надали можливість досягти порозуміння у низці питань, найважливішим з яких є підтримка Францією надання Україні статусу країни з ринковою економікою та початку переговорів щодо лібералізації візового режиму.

7-8 жовтня 2010 р. відбувся офіційний візит Президента України до Французької Республіки; 28 листопада 2013 р. – зустріч Президента України з Президентом Франції Ф. Олландом у рамках Саміту Східного партнерства (м. Вільнюс), 16-18 червня 2013 р. – візит Прем'єр-міністра України для участі у 50-у ювілейному авіакосмічному салоні „Ле Бурже” тощо.

Однією з форм співпраці стало запровадження механізму двосторонніх консультацій зовнішньополітичних відомств. Політичні контакти підтримуються з питань стану співпраці і перспектив у вимірі багатосторонньої дипломатії. Так, 6-7 вересня 2011 р. проведено переговори з Дипломатичним радником Президента Франції і Міністром у європейських справах при Державному міністрі, Міністрі закордонних та європейських справ Франції. 11-13 листопада 2012 р. – участь у Міжнародній конференції „Україна як стратегічне перехрестя Європи”, зустрічі з Дипломатичним радником Президента Франції та Головою групи дружби „Франція-Україна” Сенату Франції. 4–5 червня 2013 р. – візит до Франції Діючого голови ОБСЄ. Керівники зовнішньополітичних відомств підписали Дорожню карту між Україною та Французькою Республікою на період 2013–2015 pp. За час дипломатичного визнання відбулися десятки раундів політичних консультацій між МЗС обох країн.

Водночас політичний діалог з французькою стороною розвивається нерівномірно, що пояснюється кількома факторами і у першу чергу традиційним превалюванням російського вектору у французьких зовнішньополітичних інтересах. Водночас, французька сторона зважила на агресію Росії проти України, а також трагедію знищеного російською технікою БУК над Донецькою областю малазійського пасажирського літака із майже 300 особами на борту, і відмовилася від замовлення Росії на вертольотоносці „Містраль", не зважаючи на значні витратні наслідки. Україна привітала таку позицію Франції, оскільки її керівництво тим самим підтримало уведений провідними державами світу проти Росії режим санкцій у відповідь на втручання Москви в українські внутрішні справи і загарбання Криму.

Двосторонні питання співробітництва проходять апробацію у міждержавних структурах високого рівня: Українсько-французькій міжурядовій спільній комісії з економічного співробітництва, Українсько-французькій змішаній комісії з культурного та науково-технічного співробітництва, Українсько-французькому комітеті з науково-технологічного співробітництва тощо.

Розвивається міжпарламентський діалог: візити до Франції здійснили делегації Верховної Ради України різного рівня (квітень 1996, грудень 2001, грудень 2003, листопад 2005, грудень 2006, лютий і червень 2008); в Україну приїздили делегації Національних Зборів та Сенату Франції (квітень 1999, грудень 2001, травень 2005, жовтень 2005, лютий 2006, лютий 2007, лютий 2009, вересень 2010, вересень 2013). 3-4 липня 2014 р. відбувся візит в Україну делегації Комісії у європейських справах Національних зборів Франції, що провела переговори з Прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком, Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним та з керівництвом Комітетів та політичних фракцій ВР України.

Франція посіла активну позицію і організувала міжнародну допомогу Україні в її боротьбі з наслідками гуманітарної трагедії Чорнобильської катастрофи. Французькі громадські організації, окремі приватні особи надавали допомогу в організації оздоровлення і відпочинку дітей із районів, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Починаючи з 1990 р. до Франції щорічно виїздили близько 200 дітей. Франція розгорнула активну діяльність серед країн Великої сімки стосовно реалізації положень Меморандуму про взаєморозуміння щодо закриття Чорнобильської АЕС, а також у проведенні Консультативної наради країн-донорів по Україні (1996 р.). Країна взяла участь у роботі Міжнародного Чорнобильського дослідно-технологічного центру, створеного з метою поєднання та координації зусиль міжнародного співтовариства з всебічного вивчення проблем Чорнобилю. Разом із Німеччиною організувала фінансову підтримку на виконання проектів, пов'язаних із забезпеченням безпеки об'єкта „Укриття”, вивчення екологічних ефектів та впливу на здоров'я людей наслідків чорнобильської катастрофи. У 1990-ті роки французький уряд надавав гранти на такі програми, як підвищення радіаційної безпеки АЕС, інтенсифікація сільськогосподарських технологій у вирощуванні зернових, цукрових буряків тощо. Проблема Чорнобиля порушувалася і під час візиту до Франції Президента України В. Ющенка (лютий 2005 р.).

Договірно-правова основа доволі розгалужена і охоплює співробітництво в економічній, науково-технічній, культурній і військовій галузях. Серед ключових документів виокремимо: Договір про взаєморозуміння та співробітництво між Україною і Французькою Республікою (16 червня 1992 р.); Угоду між Урядом України і Урядом Французької Республіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій (03 травня 1994 р.); Протокол про співробітництво у фінансовій сфері, Угоду про співробітництво в галузі ядерної безпеки і радіаційного захисту, Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (31 січня 1997 р.); Угоду про культурне, науково-технічне співробітництво (19 жовтня 1995 р.), домовленостями в галузі автотранспортних перевезень та багато інших.

У французькій столиці було відкрито Центр міжнародної торгівлі України з метою ознайомлення французьких партнерів із професіоналізмом українських спеціалістів, високою конкурентоспроможністю української продукції тощо. Французькі засоби масової інформації заговорили про Україну, її позицію з питань міжнародної політики, питань роззброєння і ядерної зброї, створення власних збройних сил. Особливу увагу французька сторона надавала факту підписання Україною Паризької хартії для нової Європи в рамках ОБСЄ, що відбулося під час згаданого візиту Президента України до Франції.

Слід нагадати, що офіційний Париж досить стримано сприйняв зникнення СРСР і створення СНД. Основними проблемами, що непокоїли французьку сторону, були ядерна зброя і надійний контроль за нею. У ситуації, що склалася, Франція віддала перевагу Росії як спадкоємиці СРСР. Французька сторона виявляла особливе занепокоєння станом і перспективами українсько-російських відносин, долею Чорноморського флоту, з постійною увагою стежила за перебігом переговорів лідерів двох держав. У ситуації, що склалася із намаганням України набути статусу неядерної держави, було досить важливим отримати ядерні гарантії від Франції, що врешті-решт, після приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) у грудні 1994 р. було досягнуто (поряд із отриманням ядерних гарантій від Росії, США, Великої Британії і Китаю) у формі Декларації гарантій національній безпеці України.

Співпраця військових розвивається у межах миротворчих функцій під егідою ООН, у т.ч. на території колишніх югославських республік, а також з підготовки кадрів, обміну інформацією, оснащення збройних сил тощо. Військові відомства уклали Угоду про співробітництво в галузі озброєння та військової техніки та Угоду про військове співробітництво, які заклали правову основу у військово-технічній галузі, зокрема у сфері підготовки кадрів, обміну інформацією, оснащення збройних сил. 01 лютого 1996 р. міністри оборони України і Франції підписали Угоду про умови військового співробітництва на теренах колишньої Югославії в рамках колективних миротворчих сил IFOR.

Економічне співробітництво між країнами спочатку розвивалося досить повільно. Україна везла вироби художніх промислів, декоративно-ужиткового мистецтва. З Франції поставлялася обчислювальна техніка, медичне обладнання, лікарські препарати. На початок 1993 р. в Україні було зареєстровано понад 650 спільних підприємств, і лише в 10 з них брали участь французькі партнери.

Водночас економічне співробітництво перебуває на низькому рівні: у 2009 р. торговельний оборот становив 1,4 млрд. дол., що не відповідає можливостям України і Франції. Всі роки сальдо співпраці складалося не на користь України. Можна стверджувати, що від'ємне сальдо в українсько-французькому співробітництві перетворюється на постійну величину: у 2009 р. цей показник становив 529,2 млн дол. У 2013 р. загальний товарообіг між Україною та Францією досяг 2 414,2 млн дол. Зовнішньоторговельне сальдо є негативним для України і становить – 1 034,5 млн дол.