o почалася ліквідація земельних зобов'язань громади, що гальмували приватногосподарську діяльність;
o пришвидшився розвиток ринку землі. Малоземельні селяни продавали свої наділи, мігрували в міста, переходили на роботу в промислову, транспортну і торговельну сфери. У Російській імперії землю продали 8,8 % селян;
o поліпшилися умови індустріалізації сільськогосподарського виробництва. Впродовж 1909-1913 рр. продуктивність сільського господарства збільшилася в півтора разу.
Аграрна реформа була складовою ринкової перебудови села при збереженні наявного суспільного устрою.
У 1913 р. в Україні налічувалося 3,5 млн селянських дворів. Майже 60 % від усіх дворів володіли до 3 га посівної землі (бідняки), 21 % - 4-9 га (середняки), 13 % понад 9 га (заможні). Заможні селянські господарства володіли в середньому 30 дес. землі, 30 % селянських коней і виробляли 70 % товарного зерна. Не мали землі 0,5 млн селянських господарств, коней - 1 млн селянських господарств.
Стан аграрного виробництва.
Сільське господарство залишалося основою економіки України. Ефективність праці була в 3 рази менша, ніж у Франції, де селянське землеволодіння також було парцелярним. Середня щорічна валова продукція за 1909-1913 рр. оцінюється приблизно в 2 млрд руб. У галузевій структурі переважало рільництво, його валова вартість досягла 90 % загально-сільськогосподарського. Частка селянських господарств у вартості загального сільськогосподарського виробництва становила 92,6 %, поміщицького - 7,4 %. У першому десятилітті XX ст. у сільському господарстві використовували працю 1,5-1,8 млн найманих робітників.
У структурі посівів переважали зернові культури, які займали в 1913 р. 90,5 % від посівних площ. Технічні культури становили 3,8 %, овочі та картопля - 3,8, кормові культури - 2,1 %. Середня врожайність зернових становила 7-10,4 ц/га. Середньорічний валовий збір зернових у 1911 -1915 рр. дорівнював 1,1 млрд пудів.
Механізація сільського господарства лише починалася. Повільно зростала кількість парових молотарок, букерів (три- і чотирилемішних плугів), жаток, сіялок, віялок, культиваторів, парових двигунів (їх в Україні працювало більш ніж 700). При цьому на Лівобережжі машини були тільки у підприємницьких господарствах, 40 % плугів були дерев'яними.
Збільшувалася товарність сільського господарства. За 1909- 1913 рр. щорічний показник становив 34,7 %. Селянське господарство виробляло 88 % від усього хліба, та 78,4 % товарного.
Західна Україна. Для аграрних відносин визначальним було зміцнення приватної власності на землю. Земля була товаром, ціна якого постійно збільшувалася. У Галичині 1 га землі в 1901 р. коштував 790 кор., у 1906 р. - 1264 кор.
Велика земельна власність поступово зменшувалася. В 1852- 1866 рр. вона становила 44,4 %, у 1912 р. - 37,8 % від загальної площі сільськогосподарських угідь. Іпотечний борг поміщиків за 1869-1910 рр. збільшився втричі і становив 751,3 млн кор.
Землеволодіння українських селян збільшувалося повільно. За законом 1868 р. дозволено вільно відчужувати і ділити між спадкоємцями землю. Як наслідок, відбувався інтенсивний процес розшарування і здрібнення селянських господарств. На початку XX ст. лише ті селяни, які володіли понад 9 моргами могли отримувати певний прибуток.
Проблему малоземелля австрійський уряд вирішував парцеляцією великої власності. У Галичині впродовж 1852-1912 рр. роз-парцельовано 275,6 тис. га землі. Українці не мали власного фінансового і технічного центру парцеляції. Засноване в 1907 р. зусиллями керівництва української греко-католицької церкви парцеляційне товариство "Земля" до кінця 1912 р. купило і продало селянам лише 4,5 тис. моргів землі. Українці придбали до 1912 р. лише 38 тис. га, або 13,78% від розпарцельованої землі.
Іпотечна заборгованість селянської власності впродовж другої половини XIX ст. - початку XX ст. зросла майже вдвічі (в 1910 р. - 629,4 млн кор.). Ліцитація землі (примусовий продаж на аукціоні за борги) була звичним явищем. У 1895 р. за борги продано 655, у 1900 р. - 2017 селянських господарств. У 1905 р. нові борги селян приватним банкам становили 62 млн кор., з них 40 млн кор. - іпотечні. В 1910 р. площа селянських земель, що продали за судовим вироком, дорівнювала 1,3 млн га.
Аграрне перенаселення досягало 1,2 млн осіб. Резерв вільних робочих рук перевищував потреби сільськогосподарського виробництва у 2-3 рази. Еміграція почалася в 70-х роках XIX ст. і була спрямована за океан, до Америки. За 1890-1913 рр. емігрувало 700-800 тис. осіб.
Переважала парова система землеробства. На початку XX ст. під паром була шоста частина орної землі. Відбувався перехід до багатопільних сівозмін. Зерновими культурами засівали 67,4 % посівних площ. На відміну від Східної України, на Галичині переважав вівсяно-житній напрям, на Буковині та Закарпатті - вівсяно-кукурудзяний. Пшениця посідала третє місце, її вирощували в поміщицьких маєтках. Тваринництвом переважно займалися селянські господарства, яким належало 82,5 % великої рогатої худоби, 85,7 % коней. Продуктивність худоби була низькою, денна молочність становила 2-3 кг, річна - 600-800 тис. літрів. Городництво і садівництво не мали промислового значення.
Механізація сільського господарства лише починалася. В 1911 р. господарства Галичини та Буковини використовували ІД тис. парових і моторних молотарок, б тис. простих молотарок, 220 соломорізок, 0,9 тис. косарок, 1,6 тис. сівалок. Машини застосовували лише 26,5 % поміщицьких господарств.
Товарність сільського господарства зростала повільно. В 1890-х роках зерно вивозили, на початку XX ст. Галичина імпортувала з Угорщини щорічно 16 млн пудів зерна. За 1857-1900 рр. споживання хліба на особу зменшилось на 34,5 %. Зерно продавала п'ята частина селян, 80 % селян його докуповували для власних потреб. Експортували велику рогату худобу, свині, продукцію птахівництва.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аграрні відносини та стан сільського господарства. Столипінська аграрна реформа, її здійснення в Україні“ на сторінці 3. Приємного читання.
