У структурі російського експорту частка сільськогосподарської продукції та сировини становила 95 %, а промислової - 5 %. Участь Російської імперії у світовій торгівлі дорівнювала 4 % товарообороту, а зовнішньоторговельна політика була протекціоністською.
Структура експорту українських земель відповідала аграрному характеру господарства. У структурі експортних товарів продукція рільництва становила 57,4 %, тваринництва - 20,1, промисловості - 6,6 %. На початку XIX ст. експорт зерна дорівнював приблизно 1 % від урожаю, в 1860 р. збільшився до 5 %.
Імпортували промислові товари: машини, обладнання, вироби з чорних і кольорових металів, вугілля, хімічні речовини, бавовняні, сукняні та шовкові тканини, рис, фрукти, прянощі, бакалійні товари.
Центрами зовнішньої торгівлі були чорноморсько-азовські порти - Одеса, Таганрог, Бердянськ, Херсон, Маріуполь. Царський уряд у 1782 р. дозволив зменшити на 1/4 митні збори. У 1817 р. Одеса отримала право безмитного експорту та імпорту товарів - порто-франко. Це зумовило перетворення міста на найважливіший порт і центр банківської діяльності Російської імперії, загальноросійський склад іноземних товарів.
У пореформений період пришвидшився процес становлення купецького стану. Згідно з даними офіційної статистики, в 1885 р. торговельну діяльність здійснювали 175,9 тис. осіб.
У Західній Україні провідними формами періодичної торгівлі залишалися базари, торги та ярмарки. В середині XIX ст. щорічно діяло понад 6 тис. базарів і торгів, до 1000 ярмарків. Зростало значення постійної торгівлі. У 1850 р. у Львівській торговельно-промисловій палаті зареєстровано 9732, в Бродівській - понад 2000, на Буковині - близько 5000 купців.
Західноукраїнські землі належали до сфери товарного ринку Австрійської імперії. Ввозили вироби фабрично-заводської промисловості: тканини, одяг, шкіряні товари, взуття, галантерейні вироби, папір, меблі, скловироби, фарфоро-фаянсовий посуд, цукор, кондитерські та тютюнові вироби, алкогольні напої, вина, машини та обладнання, хімікати, мінеральні добрива, цемент тощо. Вивозили худобу, яку приганяли з Наддніпрянської України та Бессарабії, деревину, сіль, продукти ремесла (полотно до середини XIX ст.), горілку. Австрійське законодавство забезпечувало безмитне ввезення товарів із корінних земель до національних країв, а в зворотному напрямку - через високі митні бар'єри.
Як наслідок, потік австрійських товарів негативно впливав на розвиток місцевої промисловості. Західноукраїнські землі залишалися сировинним придатком метрополії та ринком збуту готових фабричних виробів.
Важливим фактором розвитку господарства українських земель були торговельні зв'язки між Східною та Західною Україною.
Зі Східної України до Західної вивозили переважно худобу та овець, торгівля якими мала посередницький характер, рибу, зерно, російські шкіру, вовну, хутро і вироби з нього. Провідну роль у торгівлі між українськими землями відігравали купці міста Броди.
У першій половині XIX ст. був поширений візницький промисел. Щороку через митниці перевозили вантажі понад 6,5 тис. чумаків і фірманів у Росію та понад 27 тис. - у зворотному напрямку.
Фінансово-грошові системи на території України
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Внутрішня і зовнішня торгівля“ на сторінці 2. Приємного читання.
