Американська промисловість на початку XIX ст. працювала на англійських машинах. У 1830-1850-х роках сформувалося машинобудування: транспортне (потяги, пароплави, вагони, цистерни), сільськогосподарське, виробництво двигунів, з 1850-х років - верстатобудування. Характерною ознакою машинобудування була стандартизація виробництва.
Підсумки промислового перевороту
США перетворилися на індустріально-аграрну країну. Вартість промислової продукції в 1860 р. дорівнювала вартості сільськогосподарської, у 1880 р. перевищувала її в 2,5 разу.
У1860 р. фабричне виробництво запанувало у промисловості північно-східного економічного району, де виробляли 67,3 % промислової продукції країни, на 1870 р. - у загальнонаціональному масштабі.
Обсяг промислової продукції впродовж 1827-1860 рр. збільшився у 8 разів, вартість за 1869-1879 рр. - на 58 %. Співвідношення легкої та важкої промисловості змінювалося: в 1860 р. - 2,4 : 1, у 1880 -1,8:1. Швидкими темпами розвивалися верстатобудування, нафтова, гумова галузі. За вартістю продукції галузі розташовувалися так: борошномельна, бавовняна, лісова, взуттєва, металообробна, швейна, шкіряна, металургійна, сукняна.
Промисловий переворот відбувався за рахунок європейських робочої сили, інтелекту та капіталів. Змінилася соціальна структура американського суспільства. За переписом 1860 р., частка міського населення з 1790 р. зросла з 5 до 20 %, у промисловості було зайнято 1,3 млн осіб. У сільському господарстві працювало майже 60 % зайнятих.
Швидко зростала частка США у світовому промисловому виробництві: у 1820 р. - 6 %, у 1860 - 17, у 1870 - 23 %.
В аграрній економіці співіснували дві економічні системи: фермерська на півночі та рабовласницька на півдні.
Визначальними факторами для розвитку фермерського господарства були колонізація західних земель шляхом витіснення індіанців, демократичне аграрне законодавство, зростання споживчого та сировинного внутрішнього ринку, розвиток залізничного та річкового транспорту, територіальна спеціалізація. За 1788-1859 рр. "громадський" земельний фонд збільшився на 576,8 тис. га. Впродовж першої третини XIX ст. аграрні закони зменшили мінімальні розміри земельних ділянок, що продавалися, до 16 га, ціни на землю - з 2 до 1,25 дол. за акр (0,4 га). Згідно із законом 1841 р., було санкціоновано скватерство - система вільного займу землі. Той, хто захопив і обробляв землю, мав перше право на її купівлю. У 1860 р. налічувалося 2044 фермерських господарств, середній розмір яких становив близько 134 га землі. Ринок робочої сили для аграрного сектору формувався за рахунок іммігрантів, а також фермерів, які розорялись. Кількість найманих працівників зросла до 800 тис. осіб.
Північно-західні штати спеціалізувалися на виробництві товарної кукурудзи, пшениці, скотарстві, свинарстві. Так, валові збори зерна за 1840-1860-ті роки зросли втричі, поголів'я худоби - у 1,3 разу, експорт зерна за 1820-1860-ті роки - у 7,5 разу. Фермерські господарства північно-східних штатів спеціалізувалися на молочному тваринництві, городництві, садівництві, забезпечували продукцією міста.
У південних штатах зберігалося плантаційне рабовласницьке господарство, що базувалося на праці рабів, хоча в 1808 р. їх ввезення було заборонено (щорічно їх завозили контрабандою у кількості до 15 тис). Підвищились ціни на рабів (у кінці XVIII ст. раб коштував 300 дол., у 1860 р. - 1800 дол.), їх чисельність постійно зростала: 1850 р. - 3,5 млн, 1860 р. - 4,4 млн, або 12 % населення США, були поширення плантації площею від 280-360 до 800 га, на яких працювало 20-500 рабів. 5300 плантаторів володіли понад 400 тис. га землі кожний.
Плантаційне господарство було товарним. США були світовим виробником бавовни-сировини. За 1820-1857 рр. валові збори зросли з 67 тис. т до 1 млн т (у 14,9 разу). Частка країни у світовому виробництві бавовни у 1860 р. становила 66 %. Бавовна була основою розвитку текстильної промисловості півночі та головною статтею американського експорту. Все необхідне для організації господарства плантатор купував на ринку. Отже, плантаторське господарство стимулювало становлення промислового і торговельного капіталізму в США, а також відігравало важливу роль у світовому капіталістичному господарстві.
Одночасно суперечності між Півднем і Північчю загострилися щодо питання визначення шляхів розвитку сільського господарства у новоколонізованих західних районах (фермерське або рабовласницьке господарство). Це стало причиною громадянської війни.
У ході Громадянської війни (1861-1865) у 1862 р. було ухвалено Закон про гомстеди (земельні наділи), що надавав право кожному громадянину США після сплати 10 дол. реєстраційного збору отримати 160 акрів (64 га) землі, які ставали їх власністю після 5 років проживання на ній, обробітку та забудови. За бажанням можна було викупити землю після 5-місячного проживання, заплативши 1,25 дол. за акр. За 1862-1880 рр. було роздано 26 млн га землі. У розпорядженні індіанців залишилося менш ніж 2 % землі. На Півдні землі плантаторів обкладали великим податком, за умови його несплати землю конфісковували і продавали невеликими ділянками. Значні площі було передано залізничним і добувним компаніям.
Державна аграрна політика зумовила утвердження фермерського шляху розвитку сільського господарства. У 1880 р. у США було 4 008 907 власників землі. Площа сільськогосподарських угідь за 1850-1880-ті роки збільшилася з 45,2 до 113,6 млн га. США стали основним постачальником зерна і м'яса на світовому ринку.
Національну грошово-кредитну систему у США було створено після війни за незалежність. За законом про карбування монет (1792 р.) впроваджено десятинну монетну систему, до якої безпосередньо перейшли після Громадянської війни, коли встановили біметалевий стандарт. Основним недоліком цієї системи було коливання ринкових цін.
В епоху колонізації кредитні операції виконували контори або приватні асоціації, які надавали позики (зазвичай під заставу землі) та випускали паперові гроші. У роки війни за незалежність внаслідок браку твердої валюти уряд США випустив боргові зобов'язання, окремі штати діяли подібним чином. Децентралізація грошового обігу в кредитуванні стала характерною ознакою розвитку американської банківської системи, дезорганізовувала економіку щойно утворених Сполучених Штатів.
З метою подолання дезорганізації економіки Конгрес США у 1781 р. видав чартер (документ на право ведення банківських операцій) Банку Північної Америки (Філадельфія). У 1784 р. були організовані Банк Нью-Йорка і Банк Масачусетса, у 1791 р. за прикладом Англійського банку - Перший банк Сполучених Штатів. Він отримав 20-річний чартер на здійснення банківських операцій і регулювання грошового обігу з метою захисту економіки від інфляції. Законодавчий контроль за банківською діяльністю охоплював заборону торгівлі товарами, обмеження на кредитування виробничих секторів, практику надання регулярних звітів про становище банку державній посадовій особі, встановлював ліміти на землю, об'єкти оренди, товари, майно, які міг придбати або використовувати банк, граничну суму боргу (вона не мала перевищувати капітал банку з урахуванням кредитів за вкладами) тощо. Перший банк обслуговував територію всієї країни, мав відділення в усіх великих портових містах, надавав кредити, здійснював контроль за функціонуванням банківської системи. Банк був зберігачем фондів федерального уряду і міг пред'являти банкноти банку-емітенту (здійснюючому емісію) для розміну їх на золото і срібло. Виконуючи цю функцію, він був центральним банком, що регулював кількість грошей в обігу. Це не відповідало інтересам тих осіб, які відстоювали позицію щодо збільшення в обігу грошової маси. Після завершення 20-річного терміну дії чартеру в США почала зростати кількість банків, було порушено нормальне функціонування системи грошового обігу.
У 1816 р. чартер отримав Другий банк Сполучених Штатів з капіталом у 35 млн дол. Він виконував ті самі функції, що й Перший, але внаслідок земельних спекуляцій банку та втручання в політичне життя президент Б. Джексон наклав вето на законопроект, який міг би продовжити повноваження банку після закінчення 20-літнього терміну. Після припинення діяльності Другого банку Сполучених
Штатів державні вклади були розподілені між банками штатів. Децентралізація банківської системи утвердилася. Збільшилась кількість банків в окремих штатах: у 1800 р. було відкрито 29 банків, у 1820 р, - 300, у 1836 р. - 500, у 1860 р. - 1601.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Козюк В.В на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічний розвиток США. Значення ліберальної теорії Г.Ч. Кері для становлення капіталістичних відносин у країні“ на сторінці 2. Приємного читання.
