Розділ «4.2. Сучасні економічні теорії»

Параметр А обчислюється у процентах, проте в моделі з метою запобігання математичним викривленням, його слід подавати у значенні коефіцієнта. Наприклад, якщо А = 10 %, то у моделі подаємо - ІД-

Ь - витрати у грошовому вираженні на залучення, освоєння, використання й покращання виробничого фактора "праця" (людського фактора), в структурі витрат якого виділяються такі елементи: заробітна плата, премії, матеріальна допомога, відрядження; витрати на здійснення кадрової політики й конкурсного відбору працівників; фінансування заходів з підготовки, підвищення кваліфікації, перекваліфікації, навчання та стажування персоналу; оплата лікарняних, лікувально-профілактичних заходів, путівок на відпочинок і духовний розвиток; менеджмент і маркетинг.

С - витрати у грошовому вираженні на залучення, освоєння, використання та вдосконалення виробничого фактора "капітал". У складі останнього можна виокремити грошовий (власні кошти, позики, цінні папери), матеріальний (засоби та предмети праці, об'єкти для проживання і відпочинку) та нематеріальний (інформація, ноу-хау, хай-тек, патенти, ліцензії) компоненти.

# - витрати у грошовому вираженні на залучення, освоєння, використання і покращання виробничого фактора "земля" (природні ресурси). До структури витрат даного фактора входять: земельні й водні ресурси, корисні копалини, ландшафт, рельєф, природно-кліматичні умови, сонячна енергія, флора, фауна, охорона навколишнього середовища.

а, р, у - коефіцієнти еластичності валового доходу підприємства, грошових надходжень установи, організації ТИех, галузевого товарообороту СС5ех, регіонального валового продукту ССЛвх, валового внутрішнього продукту ОЬРех за такими факторами, як праця Ь, капітал С і земля N. Вони показують якою мірою відреагують обсяги ТНех, СС5ех, ССНех або ОВРех на зміну витрат у кожен із виробничих факторів на одиницю1. Тобто а, р, у є показниками віддачі Ь> С і які у сумі дорівнюють одиниці - (а + р + у) =1.

Л" ® - коефіцієнти інтелектуалізації праці кожного із виробничих факторів, що відображають ступінь практичного застосування творчих ідей та задумів, наукових розробок, дослідів, проектів і відкриттів, раціоналізаторських пропозицій у ході освоєння, залучення, використання й покращання £, С та N1

де ^свгіпь* ^С8ф')с ^свгігу* - обсяги практичного застосування творчих ідей, задумів, наукових розробок, дослідів, проектів, відкриттів, раціоналізаторських пропозицій у ході освоєння, залучення, використання та покращення кожного із виробничих факторів; Уса({{)ь> ^с"(е)с ^""ґм/ - загальні обсяги творчих ідей, задумів, наукових розробок, дослідів, проектів, відкриттів, раціоналізаторських пропозицій для освоєння, залучення, використання та покращання кожного із виробничих факторів. Коефіцієнти інтелектуалізації праці характеризують ступінь якісних змін у змісті праці, а як наслідок - інноваційної активності та культури підприємства, установи, організації, галузі, регіону, країни, гнучкість і швидкість їхнього реагування на виклики нового технологічного укладу, рівень інтелектуальної безпеки, антикризової імунності й конкурентоспроможності.

Параметри rj, G є водночас підсилювачами, множниками нарощування віддачі та вмонтованими регуляторами LyCiN. їхнє призначення полягає у вирівнюванні кількісних диспропорцій між виробничими факторами з метою мінімізації дії закону спадної віддачі ресурсів, а також економії L, С і N шляхом підсилення віддачі з одночасним підвищенням рівня конкурентоспроможності. Величина параметрів г і 9 коливається у межах від 0 до 1, проте в моделі, з метою запобігання математичним викривленням, їх варто подавати у діапазоні від 1 до 2. Наприклад, якщо ^ = 0,4, г| = 0,5, 0 я 0,6, а ш = 0,6, р = 0,3, у = 0,1, тоді добутки а£, Prj і ув у моделі подаємо - (0,6 o 1,4), (0,3 o 1,5) та (0,1 o 1,6). Зростання т| і 0 також відображає поглиблення процесу інтелектуалізації праці. Це, у свою чергу, дозволить за однакових обсягів залучення виробничих факторів нарощувати обсяги TRex, CCS^t CCRextта GDP ех* Зазначений процес можна подати у вигляді нерівності (а£ + рт|+yG) > 1 (рис. 4.5).

Економічний зміст останньої полягає в тому, що швидкість віддачі виробничих факторів під дією результатів інтелектуалізації праці перевищуватиме швидкість залучення чинників виробництва. Крім того, завдяки поглибленню процесу інтелектуалізації праці вирішуватимуться такі проблеми, як спадна віддача і нестача ресурсів, підвищення ресурсних цін й "ресурсні війни", неконкурентоспроможність продукції. Відсутність таких якісних змін внаслідок інтелектуалізації праці зумовлює постійне зростання розриву між кривою виробничої функції з постійною віддачею Y=ALaC^Ny та кривою виробничої функції зі зростаючою віддачею Yex = AlfiC^N* на користь останньої.

Слід зазначити, що незважаючи на широку гаму моделей економічного зростання, даний напрям економічної теорії перебуває у стадії інтенсивного розвитку, а тому, за словами P.M. Солоу, "важко сказати, куди рухається теорія зростання".

Рис. 4.5. Вплив інтелектуалізації праці на динаміку мікроекономічного, галузевого, регіонального та національного продукту