Розділ «4.2. Сучасні економічні теорії»

Авторами доведено, що зростання норми заощадження а' збільшуватиме обсяг інвестицій &ку(ї) та 8у(І)9 сприятиме нарощуванню суспільного продукту у й забезпечуватиме стійку рівновагу на вищому рівні. Натомість приріст населення п' негативно позначатиметься на даних процесах загалом і на якісних та кількісних параметрах людського капіталу п і АИ, зокрема. Емпіричні дослідження 1960- 1980 рр. по країнах світу з різним ступенем розвитку дозволила вченим встановити частку кожного із факторів у суспільному продукті:

Рис. 4.1. Динаміка капіталоозброєності ефективного працівника фізичним та людським капіталом в моделі Менк'ю - Ромера - Вейла

Досліджуючи випадок ендогенного зростання, Г. Менк'ю, Д. Ромер і Д.Н. Вейл виявили, що (а+Р) = 1. Таким чином, сума показників еластичності суспільного продукту У за усіма виробничими факторами (праця Ь, людський Я і фізичний К капітали) перевищує одиницю, зумовлюючи випереджаючі темпи економічного зростання. Цей феномен, на думку вчених, підсилюватиметься і досягне свого максимуму у випадку абсолютної мобільності технологій, праці, людського та фізичного капіталів у мегаекономічному масштабі. Вважається, що саме людські ресурси у країнах, що розвиваються, визначають зміст і етапи соціально-економічного розвитку. Країни, які не спроможні забезпечити накопичення знань та удосконалення здібностей своїх громадян, приречені на невдачу1.

Сучасні моделі ґрунтуються на секторальному підході із подальшими причинно-наслідковими зв'язками. Першою із них є трисекторна модель Гіна Гроссмена (р. н. 1955) та Елханана Хелпмена (р. н. 1946), де автори передбачають функціонування в економіці сфери науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), створення проміжних товарів (технологій виробництва) та продукування товарів для кінцевого споживання. У моделі також допускається перерозподіл людського капіталу між двома країнами, а в міру наближення до рівноважної траєкторії зростання виникає можливість для формування транснаціональних корпорацій.

На основі моделі Гроссмена - Хелпмена зроблено цікаві й далекоглядні висновки.

По-перше, додаткове субсидування НДДКР у країні, яка має відносні переваги у даній сфері, приводить до підвищення загальних темпів економічного зростання змодельованої системи. Аналогічна політика країни, де краще розвинене виробництво кінцевої продукції, може зумовити зворотні результати.

По-друге, протекціоністські заходи сприятимуть економічному зростанню у тому випадку, якщо сфера НДДКР відзначатиметься незначним ступенем розвитку. Протилежний ефект від протекціоністської торгівлі може отримати та країна, яка характеризується відносними перевагами в інноваційному секторі.

Модель Пола Майкла Ромера (р. н. 1955) з ендогенним науково-технічним прогресом охоплює такі базові положення: 1) технологічні зміни є одним із ключових факторів економічного зростання;

2) технологічні зміни в основному є результатом цілеспрямованої діяльності людей, тобто реакцією на вимоги та стимули ринку; 3) створення нових технологій є частиною постійних витрат, оскільки їхнє подальше виробництво не потребує додаткових затрат з боку виробників новацій; економіка складається із трьох секторів - дослідницького, проміжного і сфери виробництва товарів споживчого призначення (рис. 4.2).

У дослідницькому секторі шляхом концентрації людського капіталу та накопичення знань отримується нове знання, що відтак матеріалізується у вигляді нових технологій:

де ЛА - нові знання або приріст наявного запасу знань; НА - людський капітал дослідницького сектору; А - існуючий запас знань, що є неконкурентним і доступним усім спеціалістам першого сектору виробничим фактором; 5 - параметр наукової продуктивності.

Фірми другого сектору одержують від першого наукові знання А за ціною РА для виробництва засобів виробництва (технологічного устаткування). Вважається, що крім придбання нових технологічних ідей і підприємствами другого сектору також наймається людський капітал НА, щоб перетворити і в основний капітал для третього сектору х.. Саме тому плата другого сектору першому дорівнює величині wH - винагороді за використання людського капіталу, який продукує нові знання ІАА із науковою продуктивністю 8 за ціною РА. Володіючи безстроковим патентом на випуск продукції, кожна із компаній другого сектору є монополістом й отримує монопольний прибуток.

Третій сектор на основі придбаних засобів виробництва у другому секторі, витрат праці й людського капіталу забезпечує випуск кінцевої продукції споживчого призначення. А відповідна виробнича функція має такий вигляд:

де У(Яу, Ь, х) - обсяг випуску продукції третім сектором, що повністю споживається; Яу - обсяг людського капіталу третього сектору; Ь - витрати праці у третьому секторі; х = {х} - "список" засобів виробництва у вартісній формі, що використовується одним підприємством для випуску кінцевої продукції; і - індекс, що приписується кожному окремому виду засобів виробництвах; £*?~а~р - капітал, що представлений як сума складових а специфіка його структури відзначається нульовим значенням граничної норми за-

Рис. 4.2. Блок-схема моделі економічного зростання П.М. Ромера

міщення між елементами як у виробничій функції В. Леонтьєва (див. розд. 2); а і р - технологічні параметри.

Слід зазначити, що за користування кожним х, фірми третього сектору сплачують підприємствам проміжного сектору суму рг А різниця між У(Ну,Ь9х) та р£х. становить прибуток тг8 компаній третього сектору. Для виготовлення кожної одиниці х. необхідно г| одиниць кінцевої продукції. Саме тому прибуток підприємств проміжного сектору тс2 обчислюється як різниця між величинами р.х, й г'(ї|£л;,- +юн), де г' - норма процента за капітал. Остання відіграє важливу роль не тільки при отриманні прибутку підприємств проміжного сектору я2, але і при визначенні очікуваного темпу економічного зростання у трисекторній економіці, оскільки компенсація витрат на НДДКР розтягнена в часі й повинна бути відповідним чином дисконтована:

де # - очікуваний темп приросту в трисекторній економіці; У і ДУ - відповідно сукупний обсяг випуску продукції та його приріст у

талу К та його приріст в економіці загалом; С і АС - агрегована функція споживання та її приріст, які обчислюються як різниця між У і К або між АУ й АК; Н - загальний обсяг людського капіталу, що є сумарним значенням НА та Ну А - величина, що залежить ви-

Отже, модель П.М. Ромера дає змогу зробити два висновки. По-перше, чим вища норма процента г% тим менша відносна швидкість технологічних змін, а відповідно і темп економічного зростання й. По-друге, ^ характеризується прямою залежністю від НА та 6, що означає існування сфери НДДКР, яка забезпечує накопичення людського капіталу й зростання наукової продуктивності як необхідної умови економічного зростання.