Розділ «4.2. Сучасні економічні теорії»

Представники нового кейнсіанства - Брюс Грінвальд, Джозеф Стігліц, Джордж Акерлоф, Жанет Йєллен, Олів'є Бланшар, Джуліо Ротемберг, Марк Гертлер, Бен Бернард, Ніколас Грегорі Менк'ю (Манків), Девід Ромер, Ассар Ліндбек, Стенлі Фішер та ін.

Нове кейнсіанство має низку спільних рис з посткейнсіанством, які також одночасно відрізняють його від сучасної неокласичної теорії, а саме:

o визнання того, що безробіття є внутрішньо притаманним ринковій економіці явищем;

o наявність цілого ряду чинників макроекономічної нестабільності ринкової економіки;

o необхідність дискреційної макроекономічної політики гнучкої, яка орієнтується головним чином на мінливу економічну ситуацію.

Нові кейнсіанці розширили предмет дослідження. Зокрема, окрім проблем макроекономічного характеру активно починають аналізуватися проблеми мікроекономіки - особливості ціноутворення на окремих ринках, раціональна поведінка суб'єктів господарювання в умовах невизначеності та асиметрії інформації тощо. Одночасно відбувається зміщення центру досліджень від проблем сукупного ефективного попиту до аналізу ринків капіталу, праці, товарів і послуг, очікувань, ризиків, невизначеності. Звернення до проблем мікроекономіки було дієвою відповіддю на критику кейнсіанства, яке практично до 1980-х років ці питання не розглядало.

Подальшого розвитку зазнав і метод економічного дослідження. Так нові кейнсіанці:

o широко використовують принцип методологічного індивідуалізму;

o застосовують принципи оптимізації з використанням математичного апарату загальної рівноваги;

o залучають до економічного аналізу деякі неокласичні мікроекономічні ідеї та відповідний категоріальний апарат;

o використовують окремі підходи інституціоналізму.

У центрі теоретичних досліджень нових кейнсіанців перебувають проблеми впливу фінансової сфери, грошових чинників на економічні процеси та рівень зайнятості.

Опонуючи представникам нової класичної теорії, нові кейнсіанці намагаються пояснити механізм впливу грошової політики в короткому періоді на зайнятість та виробництво. Остаточно погляди між новими класиками і новими кейнсіанцями розходяться в питанні про те, як швидко відбувається коригування заробітної плати та цін. Нові класики вважають, що останні є достатньо гнучкими і тому можуть слугувати засобом "розчистки" ринків та забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією. На думку ж нових кейнсіанців, моделі розчистки ринків не в змозі дати пояснення короткостроковим економічним коливанням. Навпаки, слід використовувати моделі з ригідними, жорсткими цінами та заробітною платою. Теорії нових кейнсіанців базуються саме на припущенні, що ціни та заробітна плата є негнучкими.

Здатність грошової політики впливати в короткому періоді на обсяги виробництва та зайнятість зумовлена повільною реакцією цін на зміни в грошовій масі. Скорочення грошової маси призводить до зменшення споживчих витрат і скорочення попиту. Це, в свою чергу, викликає не зміну цін, а скорочення виробництва і звільнення працівників. Отже, вимушене безробіття є наслідком жорсткості, негнучкості цін і заробітної плати. А коливання сукупних витрат впливає на кількісні параметри, насамперед на рівень зайнятості, а не на ціни.

Негнучкість цін є наслідком фундаментальної недосконалості ринкових структур, що на мікрорівні проявляється як:

o різнорідність кінцевих товарів і послуг та факторів виробництва, особливо праці;

o асиметрія інформації.

Асиметрія інформації існує як нерівномірний її розподіл між учасниками ринкових угод (покупців і продавців, найманих працівників і працедавців, позичальників і кредиторів). Вона супроводжується інформаційними перевагами однієї із сторін та породжує неоптимальні на мікрорівні наслідки - несприятливий вибір (adverse selection) і моральний ризик (moral hazard).

Несприятливий вибір є такою ситуацією на ринку, коли покупці витрачають кошти на придбання не кращих, а гірших ресурсів, товарів, послуг, активів. Для опису несприятливого вибору Джорджем Акерлофом (р. н. 1940) була запропонована модель "ринку лимонів". Вона відображає функціонування ринку вживаних автомобілів. Продавці на такому ринку мають інформаційні переваги, оскільки покупці не знають дійсного стану автомобіля, що їм пропонується. Користуючись ситуацією продавці намагаються продати автомобіль найгіршої якості ("лимона") за ціною найвищої. Внаслідок цього відбувається несприятливий для покупців вибір - вони сплачують ціну, що знаходиться в інтервалі між ціною продавця кращого автомобіля і ціною продавця "лимона".

Моральний ризик виникає внаслідок стимулів до неуважної або недобросовісної поведінки. Результати останньої подаються як випадкові. Наприклад, людям, що страхують свій будинок, іноді вигідна його руйнація, особливо якщо сума компенсаційних виплат більша за саму вартість будинку і т. ін.