Розділ «4.2. Сучасні економічні теорії»

Філіп Аггійон (р. н. 1956) і Пітер Вілкінсон Ховітт (р. н. 1946) запропонували модель економічного зростання, що ґрунтується на ідеях Й.А. Шумпетера про роль творчого руйнування. Згідно з цією моделлю, економічне зростання зумовлене технологічним прогресом, що виникає внаслідок конкуренції між фірмами-генераторами та фірмами-провайдерами перспективних продуктових і технологічних нововведень. Стимулом останніх є отримання монопольної ренти внаслідок успішного застосування у господарській діяльності інтелектуальних новинок. Проте монополія автоматично втрачається із появою кращої та прогресивнішої новації, а остання також втрачає свої переваги у процесі морального старіння. Так, шляхом творчого руйнування відбувається безперервний поступ науково-технічного прогресу. Тобто кожна наступна новація "витісняє" із лідерських позицій попередню, залишаючи за собою право на отримання монопольної ренти.

У моделі Ф. Аггійона та П. Ховітта є також низка припущень. По-перше, в економіці функціонують чотири суб'єкти, для яких необхідно визначити умови рівноваги: ринок робочої сили, ринок товарів кінцевого споживання, ринок проміжних товарів (нових технологій), що забезпечує виробництво споживчих товарів, і сфера НДДКР розробник новацій (рис. 4.3). По-друге, для всіх об'єктів, окрім ринку проміжних товарів, характерна досконала конкуренція. По-третє, є три категорії робочої сили - некваліфікована М, яка використовується для виготовлення товарів кінцевого споживання; кваліфікована N для роботи у сфері НДДКР та виробництва проміжних товарів; спеціалісти Й9 зайняті виключно у секторі НДДКР. По-четверте, вся кваліфікована робоча сила, в тому числі спеціалісти, дорівнює ІУ, і суспільство постійно стоїть перед вибором - як розподілити N між сферою НДДКР та виробництвом. По-п'яте, всі кількісні величини й рівень цін у період між нововведеннями є сталими, а лаги, пов'язані із дифузією нових технологій, - відсутні. Проте цінність нововведення визначається "тривалістю його життя", що залежить від чисельності персоналу у сфері НДДКР, яка працює над реалізацією чергової новації.

Виробнича функція товарів кінцевого споживання, для створення яких використовується робоча сила М і проміжні товари, має такий вигляд:

де у - обсяг випуску продукції кінцевого споживання; х - кількість застосованих проміжних товарів (технологій); А - рівень продуктивності проміжних товарів (технологій).

Виробничий процес проміжного сектору має лінійний характер і цілком залежить від потоку кваліфікованої робочої сили L у цьому секторі:

Потік нововведень і залежить від особливостей функціонування сектору НДДКР та рівня концентрації людського капіталу в цій сфері:

Рис. 4.3. Секторальна модель Ф. Аггійона та П. Ховітта

де А. - інтенсивність потоку інновацій; п' - частка кваліфікованої робочої сили, яка зайнята проведенням НДДКР; - виробнича функція, що відображає траєкторію руху і характеризується увігнутою кривою (рис. 4.4). Слід зазначити, що людський капітал сфери НДДКР є необхідною умовою функціонування моделі, оскільки при (п' = 0)=>(Х = ф(0,Д)=0)=>(дс->0)=>(у->0), а при (п'>0) відбувається зворотний процес. Окрім того, використання нових технологій приводить до зростання параметра продуктивності А в секторі створення кінцевої продукції у у разів - (п' > 0) Т=> X Т=" х Т^ уА(х) у Т. Зважаючи на це, умова стаціонарної рівноваги описуватиметься таким виразом:

де АСі? - середній темп економічного зростання; п'* - частка людського капіталу, зайнята проведенням НДДКР та створенням проміжних товарів; Іпу - тіснота зв'язку між АСтЕ. та зростанням продуктивності нових технологій. Таким чином, збільшення потоку інновацій в економіку X, масштабу впливу інновацій на економіку та частки кваліфікованої робочої сили у секторі НДДКР та сфері виробництва проміжних товарів п'* приводить до рівномірної траєкторії економічного зростання АСИ. Проте зростання процентної ставки ґ уповільнює цей процес1 (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Умови рівномірного економічного зростання в моделі Аггійона - Ховітта

Паралелізм у методології дослідження Ф. Аггійона, П. Ховітта і П.М. Ромера зумовив до отримання подібних результатів, основний із яких - ефект масштабу від зростання людського капіталу в секторі НДДКР.

Гостра критика цих моделей дала змогу окреслити ряд їхніх недоліків, основний із яких - надмірна кількість недостатньо обґрунтованих й перевірених практикою припущень стосовно характеру змодельованих технологічних процесів, ефекту від масштабу нагромадження грошових ресурсів та людського капіталу у сферу НДДКР, природи наукової діяльності, формування і використання людського капіталу, структури ринку тощо. Саме тому на рубежі XX- XXI ст. А. Янг, П.С. Сегерстром, Т.С. Ейчер, Ч.І. Джонс, С.Й. Турновський, Дж. Алонсо Каррера, К. Блекбарн, В.Т.І. Ханг, Ф. Поззоло, Х.С. Лін, Б. Руссо, П. Ховітт модифікували наявні моделі у своїх наукових працях шляхом врахування критичних зауважень.

Кожна з новостворених чи модифікованих моделей має свої особливості, але в основному їхня логіка зводиться до декількох аспектів. По-перше, визначальним чинником економічного зростання є ендогенний технологічний прогрес. По-друге, економіка країни досліджується у розрізі взаємодії не тільки між зазначеними вище секторами, але й у площині активної співпраці між самими країнами. По-третє, прослідковується лінійна залежність між фінансуванням розвитку людського капіталу й рівнем інвестування інноваційної діяльності, якістю нових технологій, продуктивністю праці, розширенням асортименту продукції та максимізацією граничної корисності нововведень і споживчих товарів. По-четверте, існує взаємозв'язок між нормою оподаткування, рівнем інноваційної діяльності та економічним зростанням - податкові важелі слід застосовувати насамперед у секторі виробництва споживчих товарів, потім для фізичних осіб, і в останню чергу для сфери НДДКР та виробників нових технологій.

Сучасні неконкурентні умови викликані глобальним протистоянням між національними економіками, транснаціональними корпораціями, галузями, окремими регіонами й підсилені випереджаючим розвитком НТП. Водночас генеза нової економіки на зламі технологічних укладів, і кумулятивний ефект накопичення та використання знань штовхають до більш рішучих дій у напрямі побудови оптимізаційної моделі економічного зростання. Остання повинна сприяти стійкому економічному розвитку, підсилювати національну безпеку країни. Крім того, оскільки національна економіка е складним органічним утворенням, модель також повинна враховувати її регіональний, галузевий і мікроекономічний компоненти, тобто забезпечити рівномірний економічний та інноваційний розвиток і підсилити їхню стійкість до внутрішніх і зовнішніх дестабілізуючих чинників. В основі нової моделі повинен знаходитись універсальний чинник або інтенсифікатор виробничих факторів, який би однаковою мірою забезпечував якісне удосконалення та використання останніх із максимальною вигодою та мінімальними негативними наслідками. Таким інтенсифікатором виступає інтелектуалізація праці - породжений феноменом людського розуму і досвіду багатоаспектний процес господарської діяльності, який супроводжується створенням і практичним застосуванням новацій, а також характеризується двома рівнями - глибинним і поверхневим. Глибинний відображає збільшення частки творчих і розумових функцій у структурі трудових зусиль працівника, де праця, зберігаючи фізичну основу, за змістом наближається до розумової. Тобто відбуваються якісні зміни у самому змісті праці, що проявляються через поверхневий рівень - підвищення освітньо-кваліфікаційного й культурного рівнів, накопичення і ротацію знань та інформації, появу нових ідей, винаходів, ресурсно-техніко-технологічні, товарно-продуктові, організаційно-збутові новації, посилення конкурентоспроможних позицій, зміцнення інтелектуальної безпеки й анти кризового імунітету, одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного, політичного, організаційного ефекту тощо" Інтелектуалізацію праці слід розглядати у ракурсі ресурсно-техніко-технологічного, товарно-продуктового й організаційно-збутового нововведень. Під першим слід розуміти удосконалення існуючих й запровадження принципово нових виробничих факторів (енергія Сонця, вітру, води тощо), винайдення нових джерел сировини, матеріалів, поліпшення наявного та введення в експлуатацію нового устаткування, машин, обладнання, споруд, засобів комунікації, покращання старих й уведення нових способів, методів і принципів створення продукції та надання послуг. Товарно-продуктова новація становить удосконалення наявних і винайдення нових видів товарів та послуг, підвищення їхньої якості, покращання властивостей. Організаційно-збутове нововведення - це вдосконалення існуючих та розробка нових методів, принципів і способів управління господарськими процесами, а також нові підходи до вивчення ринкової кон'юнктури (споживачів, конкурентів, постачальників, цін), просування власної продукції шляхом оригінальної реклами, підвищення рівня реалізаційного й післяреалізаційного обслуговування. Отже, скорегована на темп інтелектуалізації праці виробнича функція Кобба - Дугласа матиме такий вигляд:

де ТЕех ССв^і ССЕех; ОИРех - бажані або сподівані обсяги валового доходу підприємства, грошові надходження установи, організації; галузевого товарообороту; регіонального валового продукту; національного продукту.

А - усереднений показник норми середнього (нормального) прибутку в економіці країни за останні 5-10 років. Цей показник відіграє роль абсорбенту, оскільки вловлює вплив інших чинників, здебільшого юридично-правового, адміністративно-процедурного, політичного характеру, а також коливання ринкової кон'юнктури, структурні перетворення та рівень збитковості підприємств в економіці, різного роду ризики тощо. Величина цього параметра обчислюється за такою формулою:

де п - кількість років (5 або 10 років); В!і, #'г, Я'з , В'п - норма

середнього (нормального) прибутку по країні за відповідний рік, яку можна обчислити так:

де пв (п^ - кількість галузей (регіонів) в економіці; Яв1, Д " Яя, А (Дг1, ісг2, Яг3, Дт) - річна рентабельність кожної галузі (регіону), що розраховується як середня величина рівнів прибутковості усіх суб'єктів господарювання відповідної сфери економіки (регіону країни):

де пе8 {пег) - кількість суб'єктів господарювання, що функціонують у даній галузі економіки (регіоні країни); Пев1, Яи2, Де>8, Девл (Лег1, ^ег2* ^еп) Річна рентабельність кожного з економічних агентів, що обчислюється як частка чистого прибутку у валовому доході ТЕ: