Розділ «4.2. Сучасні економічні теорії»

Теорія нових кейнсіанців дає раціональне обґрунтування необхідності державного втручання в економіку з урахуванням реалій. Економічна політика покликана усувати провали ринку, що впливають на макроекономічну нестабільність.

Особливості рекомендацій стосовно економічної політики:

o визнано небезпечність надмірного зростання державних видатків та бюджетних дефіцитів;

o посилено увагу до грошово-кредитної політики та її інструментів;

o державна політика повинна бути більш гнучкою (дискреційною), враховувати мінливість економічної ситуації;

o антиінфляційна політика повинна бути орієнтована на формування витрат і доходів. Контроль над цінами та доходами має здійснюватися переважно за допомогою оподаткування та антимонопольної політики;

o зростання значення інституційних реформ, що змінюють рамки взаємодії між основними суб'єктами господарювання.

Таким чином, нове кейнсіанство стало ще одним етапом розвитку і модифікації кейнсіанського економічного вчення, його пристосуванням до умов, що змінилися.

4.2.4. Еволюція моделей економічного зростання у 90-х роках XX - на початку XXI ст.

Одним із магістральних напрямів розвитку теорії економічного зростання у 1990-х роках стало уточнення моделі P.M. Солоу шляхом розгляду її змінних 8 8', п'$ g як ендогенних та врахування нових факторів, зокрема людського капіталу. Саме цей шлях у поясненні економічного зростання обрали Роберт Лукас, Грегорі Менк'ю, Девід Ромер, Девід Н. Вейл, Гін Майкл Гроссмен, Елханан Хелпмен, Пол М. Ромер, Філіп Аггійон і Пітер Ховітт. Загальна характеристика нових моделей економічного зростання відображена у табл. 4.6.

Таблиця 4.6. Нові моделі економічного зростання

Так, Роберт Лукас у своїх дослідженнях, виходячи із виробничих функцій Кобба - Дугласа та Р. М. Солоу, розглядав вплив на економічне зростання як запасу людського капіталу, так і його ефективності:

де Y{t) - обсяг суспільного продукту в момент часу t; K(t) і L(f) - відповідно обсяги застосованих фізичного капіталу і праці (чисельність працівників) у момент часу f ; A(t) - коефіцієнт масштабності, співмірності, що залежить від одиниць виміру виробничих факторів у момент часу t; Е(І) - ефективність праці в момент часу t а і (1 - а) - показники еластичності обсягів виробництва стосовно фізичного капіталу й праці, що в сумі дорівнюють одиниці; и - частка витрат праці на створення людського капіталу; h(t) - запас людського капіталу типового працівника в момент часу t; h (t) - середній рівень людського капіталу в цілому по економіці на момент часу t ; у - коефіцієнт еластичності суспільного продукту від існування екстерналій (зовнішніх ефектів), пов'язаних із людським капіталом. До них належать вигоди суспільства від освіти, а саме - сприяння розвитку сімей; покращання стану здоров'я, особливо дітей; краща поінформованість, а відтак і раціональніша поведінка економічних агентів, що позначається на загальній ефективності економіки; активніша участь у благодійній діяльності; більша соціальна єдність та громадська активність (участь у виборах і референдумах, зменшення соціального розшарування й відчуження); зменшення злочинності; послаблення залежності від державного перерозподілу доходів упродовж активного трудового життя. Витрати на створення людського капіталу та його нагромаджений запас, що має забезпечити приріст доходу в майбутньому, збільшують ефективність праці у (uh(t)) разів. Цим самим збільшується середній рівень людського капіталу в цілому по економіці Ла(0" в як наслідок - зростає вплив екстерналій

на приріст суспільного продукту, тобто |/ т > 0. В результаті виникає такий феномен:

А це означає, що пропорційне зростання факторів виробництва (в межах одиниці) призводить до непропорційного приросту суспільного продукту (понад одиницю). Одержаний "надлишок над одиницею" є результатом дії кількісно-якісних параметрів людського капіталу. Крім того, Р. Лукас встановив залежність темпу приросту капіталоозброєності ефективного працівника від темпу приросту людського капіталу на одного працівника в умовах динамічної рівноваги

де -, або ук, - темп приросту капіталоозброєності ефективного працівника; -, або у., - темп приросту людського капіталу на одного працівника, що за умов динамічної рівноваги є величинами постійними та рівновеликими, віддача від масштабу - постійною, а економічне зростання - рівномірним; ф - ефективність ("продуктивність") навчання. Слід зазначити, що темп приросту капіталоозброєності залежить як від частки праці у суспільному продукті (пряма залежність (1-а) пояснюється тим, що фізичний капітал є результатом праці, а обернена --- - що економіка може характеризуватись переважно капіталомісткою або здебільшого трудомісткою технологією, частка яких коливається в межах одиниці), так і від людського капіталу (приріст останнього ф(1-м)прямо впливає на якісні параметри фізичного капіталу). Якщо в дію вступають екстерналії, тоді |м>0=>ул <ун, тобто темпи зростання людського капіталу в розрахунку на одного працівника випереджають темпи зростання капіталоозброєності одного працівника. Отже, нагромадження людського капіталу сприяє економічному буму. Проте, на думку окремих вчених, через існування екстерналій "економіка Лукаса" не завжди ефективна - імовірна ситуація, коли

Грегорі Менк'ю, Девід Ромер і Девід Н. Вейл також модифікували виробничу функцію P.M. Солоу шляхом поділу капіталу на фізичний і людський:

де У - обсяг суспільного продукту; К, Н і L - обсяги застосованих фізичного капіталу, людського капіталу і праці (чисельність працівників); Е і А - ефективність праці; а, р і (1 - а - р) - показники еластичності обсягів виробництва щодо К, Н і L. Ця модель ґрунтується на таких припущеннях: 1) норма вибуття фізичного й людського капіталів однакова і за моделлю P.M. Солоу дорівнює сумарному значенню приростів населення п науково-технічного прогресу g і норми амортизації 5' - [(л' + g' + Ь')к] і [(я' + g1 + 6')л]; 2) діє спадна віддача капіталу, тому (а + р) < 1; 3) використовується підхід P.M. Солоу стосовно аналізу показників у розрахунку на одного ефективного працівника, тобто усі параметри виробничої функції слід поділити на величину L - А:

де к - капіталоозброєність ефективного працівника фізичним капіталом; к - капіталоозброєність ефективного працівника людським капіталом; їхня динаміка дає змогу визначити стійку рівновагу (рис. 4.1).

У моделі Менк'ю Ромера - Вейла позитивна різниця між інвестиціями в'ьУ та в'.у з одного боку й величинами вибуття [(п' + ^ ++ 6')/г] і [(я' + £' + 6')л] з іншого становить приріст людського і фізичного капіталів, а негативна - їхнє скорочення. Тоді Д/г = з'Аі/ - (п' + + І + 8')& = зу - (п' + ^ + 6')Л = Дл = 0 характеризує стан глобальної стійкості й описується такою функцією: